Інформація про те, що в Закарпатській обласній інфекційній лікарні другий місяць приймають пацієнтів із COVID-19, і при цьому ніхто з медперсоналу не заразився, стала сенсаційною (аналізи методом ПЛР працівникам проводять регулярно)! Адже на фоні повідомлень, що п'ята частина з усіх заражених в Україні — це саме медики, таке твердження виглядає справді дивно. Тим більше, що й на Закарпатті медиків серед заражених – чверть, а цілий ряд медзакладів на карантині.
Нічого дивного, повідомили мені в Обласному центрі громадського здоров'я. У Поляка, мовляв, не інфекційка, а режимний об'єкт, там усе по протоколу, жодних послаблень ні для медиків, ні для пацієнтів. Ну, а де дисципліна — там і результат. Недарма, відтак, закарпатську обласну інфекційку називають кращою в Україні.
То ж при нагоді ми спитали головного лікаря Закарпатської обласної інфекційної лікарні Михайла Поляка, як їм вдається досягати такого результату у боротьбі з COVID-19. А принагідно поговорили про те, наскільки забезпечена засобами захисту головна інфекційна лікарня в області, наскільки мотивовані лікарі, та як організована робота в медзакладі в умовах пандемії.
ЛІКАРНІ, ЯК НАША, СТВОРЕНІ ДЛЯ БОРОТЬБИ З ОСОБЛИВО НЕБЕЗПЕЧНИМИ ІНФЕКЦІЯМИ
- Михайле Амброзійовичу, найперше, що я вас спитаю, це звісно про вражаючий результат вашого медзакладу: місяць з коронавірусом — і жодного зараженого працівника. Як?!
- Не місяць, а вже, власне, 6 тижнів. У нас були пацієнти з підозрою на COVID-19 ще до офіційної першої хворої жінки на Закарпатті.
- Тим більше. Тобто це середина березня, коли у вас з'явилися перші хворі?
- Перший лабораторно підтверджений вірус у нас був 26 березня. Тоді ще аналізи ПЛР надсилали з Ужгорода до Києва в лабораторію на підтвердження, ну а в жінки з Мукачева в місцевій лабораторії його виявили 23 березня, і з того дня вона у нас вже лежала. Але доти була угорська сім’я з Доброні, був студент-китаєць. У них COVID-19 не підтвердився, але незалежно від цього ми працювали з ними у засобах індивідуального захисту, бо всі думали, що у них та інфекція таки є. Ми зобов'язані так працювати за протоколом.
- Ви готувалися до епідемії, маючи засоби захисту? Адже на початку всі медзаклади говорили, що їх у лікарнях майже нема.
- У нас була деяка кількість цих засобів на складах. Розумієте, ми інфекційна лікарня і маємо завжди бути готові не тільки до грипу чи гострих кишкових інфекцій. Ми створені для того, аби бути готовими до особливо небезпечних інфекцій. COVID-19 відноситься до таких. Тому запас засобів захисту має бути завжди — респіратори, маски, костюми біозахисту... У мене, наприклад, на 1 січня було 90 костюмів біобезпеки багаторазового користування, також був і запас респіраторів рівня FFP2 і FFP3. Тому що нормальний ґазда у хаті має думати і на завтра.
Найголовніше – правильно зняти костюм, який уже заражений. Не одягнути, а саме зняти
Якщо говорити, чому в нас ніхто не заразився... У нас в медзакладі два рази на рік незалежно від того, є інфекції чи немає, з 2003 року весь медперсонал здає залік по режимних наказах і в тому числі там є іспит на вдягання/роздягання з костюмів біобезпеки. Вони мені двічі на рік усі здають залік!
- Залік на правильність одягання-роздягання костюмів?
- Так, тут найголовніше — правильно зняти костюм, який уже заражений. Не одягнути — а саме зняти. Щоб медик не торкався голими руками, ділянками шкіри до зараженого костюма, окулярів, респіраторів.
- Це є певна послідовність, я правильно розумію?
- Так, є порядок, і йому треба слідувати, аби цей костюм біозахисту давав ефект і медик не заразився. Від цього й залежить, чи персонал заразиться, чи ні. Але в першу чергу ці костюми повинні бути у наявності. І респіратори. А навчити персонал, як з ним правильно поводитися, вже друга справа. Ось ці два фактори — запорука здорового медичного персоналу в період епідемій.
МИ КОРИСТУЄМО БАГАТОРАЗОВІ КОСТЮМИ – ЦЕ ЕФЕКТИВНІШЕ І ДЕШЕВШЕ
- Виходить якось дуже просто, і на фоні того, що ми читаємо, що чверть із заражених коронавірусом в Україні медики — аж не віриться!
- Тому що є багато нюансів! У медзакладі треба правильно розподілити зони — на брудну і чисту, розписати, як медперсонал повинен поводитися в них, де і скільки разів і з яким інтервалом мають обробляти поверхні. Потім, треба правильно організувати роботи зі знезараження.
- Виходить, не лікарня, а режимний об'єкт!
- Так і є. Інакше інфекцію не стримати.
- А скажіть, як часто треба поповнювати запас, зокрема ваш, в обласній інфекційці?
- Я вам можу сказати, що якщо ми користуємося одноразовими костюмами, то нам їх треба на добу 60 штук. У нас мало персоналу — усього 27 лікарів, 53 медсестри та 44 санітарочки. Загалом 124 людини. І це мало, бо у нас все таки 100 ліжок.
Це щоденно один лікар у приймальні у відділенні, один — у відділенні інтенсивної терапії, два лікарі стаціонарні, які обслуговують хворих у боксах, і троє сумісників – це працівники університету, які згодилися працювати у нас на період пандемії – й дуже велике спасибі їм за це. Вони суміщають (у нас на 0,25 ставки всього) — але відпрацьовують повну зміну.
- І от на цих людей треба 60 костюмів щодня, так?
- Якщо одноразові — так. Але ми користуємо багаторазові костюми, це ефективніше і дешевше. Після того, як лікар відпрацював 4-6 годин, він роздягається, їх замочують на певний період у дезрозчині й перуть. На другий день можна знову використовувати. Ми стільки не настачимо одноразових костюмів, тому так працювати економніше. Одноразові користує приймальне відділення та відділення інтенсивної терапії, бо їм треба часто перевдягатися. А ті лікарі, що обслуговують хворих у боксах, користують багаторазові.
- Як часто поповняєте запас?
- Ми надіємося на себе у першу чергу: на власні та на гроші, котрі нам виділила облрада, закупили засоби захисту, маємо запас на 3 тижні. У мене так все розраховано, щоб ми не опинилися в такій ситуації, що все — завтра не маємо з чим працювати. Такого не допускаємо. Також допомагають волонтери та меценати. Стараємося, щоб так було і з медикаментами.