Шевченка знову хочуть посунути - тепер банкіри. Фахівці – проти

Як вже повідомлялося, губернатор краю Олександр Ледида та головний банкір області Валерій Коляско обговорили можливість зведення на Народній новобудови. Тоді ж постало питання: невже в Ужгороді дозволять знищити прекрасну площу? Інший аспект – чи збережеться її архітектурний ансамбль? З’ясовували це перш за все у тих, хто на такі речі дивиться не лише як ужгородець, а й компетентний експерт.

«Думка про те, що архітектор Анжей Крупка задумував спорудити на місці теперішнього пам’ятника Шевченкові «дзеркальну» будівлю нинішнього Будинку профспілок – це міф, – зазначає член Національної спілки архітекторів, член обласної художньої ради Степан Шолтес. – Там, де хотів Крупка бачити банк у ті роки, там він його й спорудив – на теперішній площі Пушкіна. Сама ж Народна остаточно сформувалась, коли звели споруду дитячої поліклініки, а згодом – економічного факультету». Тож будь-яке будівництво на Народній, переконаний пан Шолтес, неприпустиме. За його словами, міфом є і те, що розарій, котрий позаду пам’ятника, є колишнім котлованом. Пан Шолтес каже: насправді це колишній рівень землі площі.

Степан Золтанович, котрий був депутатом та головою земельної комісії Ужгородської міськради попереднього скликання, зазначає: 2007 року на депутатських слуханнях експерти і громадськість також висловилися проти забудови. Натомість наголосили, що нинішнє розташування пам’ятника Кобзареві правильне. «Тільки уявіть, що Шевченко стоїть на фоні будівлі облдержадміністрації або банку! Він тоді одразу асоціюється із владою. А хіба цього поета можна з нею асоціювати? От Леніна, що колись стояв серед площі – так. А Шевченка – аж ніяк». Тому те, що він стоїть на осі двох зелених зон – парку та подвір’я школи №3, хороше розташування.

Наголошує пан Шолтес і на важливості збереження зеленої зони. Адже це – легені міста. Крім того, різні стилі архітектури, що на Народній, уже чудово поєднані зеленими насадженнями.

«Дивує, що дехто із можновладців хоче втручатися у вже сформоване історичне архітектурне середовище Ужгорода, – зазначає голова Закарпатського осередку спілки художників України, член архітектурно-художньої ради Ужгорода та художньої ради облради Борис Кузьма. – На мою думку, в історичному центрі взагалі варто оголосити мораторій на зведення нових будівель десь років на 25, а дозволити лише реконструкцію теперішніх будинків». На думку пана Кузьми, посеред площі Народної недоцільно навіть встановлювати фонтани (а такі ідеї теж були. – Авт.), оскільки вона побудована у стилі конструктивізму. Натомість новобудова Нацбанку вписалась би на місці нинішньої автостоянки позаду облдержадміністрації на вулиці Гойди. Або ж – взагалі у якомусь із мікрорайонів міста. «Саме у нових районах варто експериментувати з новою архітектурою, це була б державницька позиція, – каже Борис Кузьма. – А у нас чомусь всі хочуть утіснитися у центр. Та там уже місця немає, нема повітря, зелені, простору».

Насправді альтернативні ділянки в обласному центрі є. Просто вони не в історичній частині міста. А новобудови слід зводити саме у нових районах Ужгорода, аби розвивати їх інфраструктуру. Наприклад, кажуть експерти, чому б не побудувати Нацбанк на вулиці Баб’яка навпроти тамтешнього будівельного гіпермаркету? Або ж в районі вулиці Івана Ваша, де нині руїни недобудованого ринку? Чи на полях між вулицею Легоцького та 8 Березня? Словом, місце для будівництва є.

Є і  проблема іінфраструктурна – нині на Народній у пік робочого дня й так нема де припаркуватися. А якщо там ще щось збудують, то машин стане більше, а місця для них – ще менше. До слова, наголошує пан Шолтес, згідно з останнім генеральним планом міста, котрий затвердили 2004 року, Народна мала залишатися зеленою зоною. Цей план проектувався на 20 років і нині він – діючий.

Згідно з законом, дозволити зводити будівлію на Народній мають перш за все міські депутати. Це де-юре. Але де-факто, наголошує Степан Шолтес, давати добро на таку роботу мають фахівці. Крім всього, площа Народна віднесена до культурної спадщини міста. Фахівці служби охорони культурної спадщини управління культури Закарпатської ОДА, каже пан Шолтес, погодження на будівництво не давали. Наш співрозмовник додає: у 2007 році ідею почати будувати не втілили в життя через громадський резонанс і протести людей. Пан Шолтес впевнений: якщо у владі не відмовляться від свого старого задуму, люди вийдуть протестувати і тепер. Адже пам’ятник Кобзареві, на який збирали гроші від людей з усього світу, навряд чи хтось дозволить просто так переносити з місця на місце, ніби це якась непотрібна річ. «Шкода, що пам’ятник Тарасу Шевченку опинився під загрозою зносу, – додає Степан Золтанович. – Його перенесення – справа не лише політична, а й складна архітектурно-будівельна проблема і, загалом, досить дорога примха».

Проти ідеї будівництва на Народній і мистецтвознавець Михайло Сирохман. «Якщо у часи Чехословаччини думка забудувати місце нинішнього розарію й була, то нині вона вже точно не актуальна. Це – недоцільно, – зазначає пан Михайло. – По суті, у нас у центрі ця площа останній, що називається – «вільно дихаючий» простір. Та й у загальний ансамбль Народної новобудова аж ніяк не вписується».

Як у подальшому розвиватимуться події, покаже час. Людям же лишається сподіватися, що у кабінетах влади переможе здоровий глузд і бажання зберегти зелену зону та нинішній архітектурний ансамбль площі.