15:00, 9 грудня 2014 р.
Ерхард Бусек: «Те, що відбувається в Україні можна розглядати як унікальну можливість для зростання»
Колишній віце-канцлер Австрії, екс-міністр науки і дослідження Австрії Ерхард Бусек провів відкриту зустріч у Київській школі економіки. Його міркування про те, як потрібно будувати політику сусідства з країнами Східної Європи і з якими проблемами доводиться при цьому стикатися.
Я народився в 1941-му році. За своє життя я спостерігав колосальну трансформацію європейських понять про сусідство. Реальність, в якій формувалося моє покоління, була розділена на два різних світи. З одного боку - країни Західної Європи і США, з іншого - залізна завіса. Австрія в цьому сенсі була чимось на зразок околиці зрозумілою нам цивілізації. За її межами починалися землі, про які було мало що відомо, не кажучи вже про співпрацю. Залізна завіса впала, але наслідки поділу ми відчуваємо досі.
Простий приклад. Відстань між Віднем і австрійським містом Брегенц більше, ніж між Віднем і Ужгородом. Але якщо запитати моїх співгромадян, де знаходиться Ужгород, більшість не зможе відповісти. Або поставте запитання: Прага розташована із західної або східної сторони від Відня? Вам дадуть відповідь, що з східної, хоча правильно якраз навпаки. Занадто багато накопичилося білих плям і оман про наших сусідів. Це обов'язково потрібно долати.
Візьмемо питання російського та українського капіталу. У Відні його дуже багато - я, наприклад, живу поруч з Фірташем. Чи варто нам закривати очі на легальність цього капіталу? Деякі мої співвітчизники стверджують, що варто. Особливо туристичний сектор. Для них не має значення походження іноземного капіталу, важливо, щоб гроші були витрачені в Австрії. Думаю, це неправильно. Якщо ми проголосили в Євросоюзі принцип легальності та прозорості економіки, ми повинні бути послідовним до кінця і вимагати, щоб він дотримувався у всіх процесах, які відбуваються на нашій території.
Додаткова проблема - кримінальні структури, що зачіпають декілька країн. Наприклад, наркотрафік, який йде з України через Молдавію і Румунію. Як нам боротися з ним? Де шукати джерела інформації, до якого суду приводити підозрюваних? Дуже багато труднощів виникає на цьому шляху, але це не означає, що їх не потрібно долати.
Потрібно більше реальних справ. Одна справа говорити про принципи, інше - їх реалізовувати. Наприклад - Дунай. Це єдина річка в світі, яка проходить через території десяти держав. Важко придумати кращу сполучну ланку. В той же час, між Болгарією та Румунією побудовано всього два мости. При цьому останній був відкритий тільки в 2013-му році за фінансової підтримки Євросоюзу. З одного боку, подібною участю можна пишатися, з іншого - цього занадто мало. Річка не повинна роз'єднувати людей, вона повинна сприяти співробітництву. Це частина політики сусідства та той напрямок, в якому нам, безумовно, слід рухатися.
Що стосується радикальних націоналістичних партій, які прийшли до влади в деяких європейських країнах. Їх головна слабкість - відсутність конструктивних рішень. Подібна політика побудована виключно на критиці і відчутті хиткої землі під ногами. Сучасний світ стає все більш і більш динамічним. Зміни відбуваються зі швидкістю, немислимою ще років десять тому. У той же час, людина, особливо чоловік мого покоління, - істота консервативна. Він шукає стабільності і можливості передбачати події. Але світ майбутнього неможливо передбачити. Можна тільки навчитися змінюватися разом з ним. Безумовно, у багатьох це викликає протест.
Інша поширена помилка - вимога моментальних змін у всіх питаннях. Політику Євросоюзу іноді критикують в розрізі економічної ситуації в країнах Східної Європи, таких як Греція чи Болгарія. Головний аргумент: при інтеграції в ЄС ситуація там погіршилася. Але це не так. Є ряд позитивних змін, які відбулися в цих державах, у тому числі економічних. Інше питання - чи досягли жителі східних країн рівня життя західних? Безумовно, поки про це говорити рано. Але так відбувається з однієї простої причини: реформи потребують часу. Ситуація змінюється на краще, але поступово. Так, на цьому шляху виникає безліч проблем. Так, чимось доводиться жертвувати.
Україна і Молдова - частина Європи. Будь-яка політика ЄС по відношенню до цих країн, безумовно, повинна будуватися на політиці сумлінного сусідства та інтеграції.
Насправді і Росія, в чомусь, країна європейська. Це можна стверджувати, грунтуючись на аналізі її культури. Європейського впливу в ній набагато більше, ніж азіатського.
Культура - найважливіший інструмент політики і дипломата, насамперед - це ключ до розуміння. Хто твій сусід? Чим він живе? У що вірить? Як з ним розмовляти? На це питання повинна відповідати культура. Українцям слід приділити цьому питанню чи не першорядне значення. Потрібно, щоб Європа якомога більше дізналася про вашу країну і про людей, які символізують її культурні досягнення.
Зневірятися точно не варто. Зараз українці проходять через кризу, слово це походить від давньогрецького «krinein», що означає стан життя, яке вимагає вибору або рішення. Все, що відбувається зараз в Україні, можна розглядати як поворотний момент, можливість для зростання. Це чи не найкращий час для якісних змін.
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Останні новини
Від музейних колекцій до архітектурних памʼяток: як ЄС допомагає рятувати культурну спадщину України
Партнерський матеріал
09:00
ТОП новини
Оголошення
live comments feed...