Від держслужбовця - до айтішника: історія про те, що в сфері ІТ знайдеться місце для кожного

Кожен хоча б раз думав над тим, щоб круто змінити своє життя і почати займатися чимось геть іншим, ніж до того. І часто на думку спадає сфера інформаційних технологій — адже це одна з найбільш перспективних галузей в Україні, яка дуже стрімко розвивається.

Володимир — frontend-розробник. Простою мовою — він створює всю візуальну частину сайту, яку бачимо ми з вами, користувачі. Меню, кнопочки, картинки, які ви бачите на сайті — усе це створюють frontend-розробники.

Але до того, як стати програмістом, Володимир був держслубовцем. Закінчив юридичний, працював за фахом… та в якийсь момент вирішив змінити своє життя. Про стереотипи, особисту мотивацію та, без перебільшення, рівні можливості для кожного — бесідуємо з Володимиром Омелянюком, програмістом TransoftGroup.

«Змінювати роботу і шукати краще місце для себе — нормально. Навіть якщо це — кардинально».

— Чому ви вирішили змінити вид діяльності?

— У певний момент я усвідомив, що держслужба — це історія не про мене. Маю дуже багато знайомих юристів, але мало хто з них перебуває у такому фінансовому стані, у якому б я хотів бути. Можна і тут досягти великих висот, звісно, але це значно складніше, як на мене. Плюс, я займаюся спортом усе життя і захотів спробувати себе в ролі тренера, відкрити спортзал. Я спробував, у мене було багато клієнтів, але знов-таки я відчув, що це не моє: у такому разі ти маєш займатися тільки спортом і більше нічим. Приділяти цьому весь свій час. Це теж не про мене.

— Не страшно було наважитися на такі кардинальні зміни?

— Це вже такий архаїзм — боятися змінювати роботу — і від нього варто відмовлятися. На заході це нормальна практика — змінити роботу. Ти найманий працівник, нікому нічого не винен. На якомусь етапі люди розходяться, і це — нормально. В ІТ я теж не одразу прийшов. Я пішов до іншої компанії, постажувався півтора місяця — і пішов звідти. Там мені запропонували роботу, якою я не хотів займатися принципово: це обмежувало мої можливості в майбутньому, тобто максимум, якого я міг досягнути в тій компанії, був дуже низьким. Тож я пішов. А десь приблизно через пів року я потрапив сюди, у TransoftGroup.

«Щоб «гребти гроші лопатою», треба багато працювати і постійно вдосконалюватися».

— Є такий стереотип, що варто тільки піти в ІТ — і ти одразу почнеш багато заробляти. Що ви про це думаєте?

— Людям властиво навіть не стільки заздрити, скільки не вникати глибоко в суть питання. «Мені хтось сказав, що вони там купу грошей отримують, і значить я туди піду», — може, є і таке, я не виключаю такої можливості. Але здебільшого треба багато працювати, аби досягти чогось, як і в плані зарплати, так і в плані самої роботи.

— Як це відбувалося у вашому випадку? Як ви вчилися?

— Я навчався онлайн. Кожен день по 3-4 години. І це простіше, ніж я б вчився декілька місяців, але по 10-ть годин на день. Це важко, бо ти не сприймаєш стільки інформації одночасно; також це занадто велике навантаження, як на мене. Потрібно, щоб знання засвоїлися, «осіли» в голові. Але так довго вивчати інформацію — теж питання мотивації. Мені знадобилося більше року, десь рік і три місяці. Те саме, маючи поруч хорошого наставника, можна засвоїти за пів року. Це все не так просто, як може здатися на перший погляд. Я закінчив одну частину курсів, другу, третю…і всі ці знання потрібно підтримувати, щоб бачити цілісну картину, щоб ти міг рухатися далі. У нашому випадку «далі» — це той добрий початок, де хтось візьме тебе на роботу, буде готовий настановляти, допомагати. Мені в цьому плані з TransoftGroup пощастило.

«Можливість заробляти гроші тут, вдома — є. Але наші люди не хочуть розвиватися».

— Як ви оцінюєте себе зараз? Сильно змінилися за час, що тут працюєте?

— Я тут працюю півтора року і вважаю, що багато чому навчився. Якщо порівнювати те, яким у плані знань і навичок я прийшов сюди і те, ким я є зараз, то різниця кардинальна. І я думаю, що це в кожного так. Крім того, робота в команді завжди трохи стимулює: тобі підкажуть, допоможуть, направлять. У нас над сайтом Allo.ua працює дуже багато людей. Для ринку Закарпаття — це величезна компанія. Та все одно нам не вистачає спеціалістів. Для багатьох простіше поїхати на заробітки за кордон.

— З чим це пов’язано, така нестача кваліфікованих кадрів?

—Люди не люблять працювати головою, не люблять старатися на перспективу. І найбільший мінус багатьох — це те, що більшості не подобається вчитися. Для чого це робити, якщо я вже щось та й умію? Але вчитися, вдосконалюватися потрібно, якщо ти хочеш досягти більшого. Багато хто з моїх знайомих спробував — половина з них відпадає на етапі простого прочитання про це. У період навчання відсіюється ще 80 відсотків. У кінцевому результаті залишається орієнтовно 10-ть відсотків, які реально йдуть у цю сферу і залишаються, стаючи хорошими фахівцями. Водночас це не ті, хто найрозумніший, а ті, хто найбільш цілеспрямований і наполегливий. Звісно, талант грає свою роль, але важливішу роль відіграє те, наскільки ти хочеш працювати в ІТ і що готовий для цього зробити.

Я люблю порівнювати життя зі спортом. У спорті як: ти прийшов — ти «пашеш» — ти отримуєш результат. Те саме й тут. Працюй багато, наполегливо — і буде результат.

Що робити тим, хто роздумує над сферою ІТ, але ніяк не може наважитися?

— Коли перша спроба піти в ІТ-сферу провалилася, не було бажання все кинути?

— Перший раз, коли зробив спробу попрацювати в ІТ, я був дуже натхненний, готовий гори звернути і ламати комп’ютер навпіл (сміється, - ред.), але мої сподівання не справдилися, майже опустилися руки. Я два тижні нічого не робив, не міг зібратися, був морально розбитий. Але до місяця часу — і я пішов вчитися далі. Такий страх на старті є у всіх, думаю.

— Що б ви порадили тим, хто також хоче змінити рід діяльності, але вагається?

— По-перше, не вагайтеся. По-друге, наполегливість, розвиток, відданість справі — це мають бути ваші головні супутники. І по-третє, почитайте, хто чим займається. І не лише серед програмістів. Варіантів — маса. Ти можеш бути класним юристом в ІТ-компанії. Хорошим менеджером, управлінцем. Вчителем англійської. Займатися улюбленою справою, але за зарплату, на порядок вищу, ніж поза цією сферою, і в хороших, комфортних, сучасних умовах. Тобто не обов’язково йти так званим «технічним шляхом» — тут знайдеться місце для кожного.

Інтерв'ю: Ірина Сов’як