Особливі солодощі від особливих людей: як в Ужгороді створюється інклюзивна кондитерська (ФОТО, ВІДЕО)

В Ужгороді відкрили інклюзивну кондитерську, де працюватимуть люди з інвалідністю. Про початок роботи та плани розповіли журналісти "Varosh".

Христині Лендєл 20 років. Мила дівчина з великими проникливими очима. На перший погляд, нічим не відрізняється від своїх однолітків: любить гуляти Ужгородом, їсти смаколики в кав’ярнях, робити селфі. Але на всіх прогулянках її супроводжує мама. Та й спілкуються вони виключно вдвох, незважаючи на натовпи людей навколо. Христина – дівчина з аутизмом.

– Приблизно у 2 роки я помітила, що моя дитина не така, як усі. У 4 роки мені остаточно сказали, що проблема все-таки є і потрібно її лікувати. Діагноз – аутизм, затримка розвитку мови. Говорити вона почала після 7 років. І тільки після того, як ми поїхали на дельфінотерапію, вона сказала перші слова: «мама», «тато», «гуляти», – розповідає Тетяна Лендєл, мама Христини.

Пані Тетяна, як і більшість подібних матерів, присвятила життя дитині. Свою історію вона розповідає чітко і беземоційно. Видно, всі сльози давно виплакані і тільки короткі судомні вдихи видають хвилювання та невимовний біль. Мама радіє найменшому здобутку доньки, будь-якому, ледь помітному, натяку на прогрес. Довгий час Тетяна не могла змиритися з особливістю дівчинки. Без упину з нею займалася, записала до звичайного садочка, де та постійно плакала. І лише коли Христину віддали до групи з такими ж дітками, дівчинка заспокоїлася. А у мами розірвалося серце, бо зрозуміла, що донька не зможе ходити до звичайної школи, університету. Після цього з вони чоловіком ще намагалися знайти для неї звичайну школу. І знову те саме – Христина замикалася, ставала відлюдькуватою, відмовлялася розмовляти, забувала вивчене. А у групах з дітьми з аутизмом почувалася своєю.

Рекомендую тим, у кого є дитина з аутизмом, розумовим відставанням, спочатку до психолога йти батькам. Тому що це в нас лежить проблема…І тільки ось як 3 роки я зрозуміла, що треба допомогти їй жити такій, як вона є. Розвинути те, що хоче вона, – каже Тетяна.

Тетяна зробила для своєї доньки надможливе – навчила читати, писати, рахувати, наповнила дозвілля. Христина активно займалася спортом, подорожувала із сім’єю, мала насичене життя. Однак хвороба давалася взнаки – розвиватися на рівні з однолітками дівчинка так і не могла.

Після 5 класу постала дилема, куди її давати далі. Я ходила по школах, хотіла, щоб вона вчилася у звичайній. Я себе дуже важко пересилила. Рекомендую тим, у кого є дитина з аутизмом, розумовим відставанням, спочатку до психолога йти батькам. Тому що це в нас лежить проблема. Я коли віддала її в «Дорогу життя», у спеціалізовану 20-ту школу, хвора була місяць вже я, а вона – як риба у воді. Я цього пережити не могла. Бо мої амбіції були більші, я вимагала від неї більшого. І тільки ось як 3 роки я зрозуміла, що треба допомогти їй жити такій, як вона є. Розвинути те, що хоче вона, – зізнається Тетяна.

Так Христина почала відвідувати заняття у медико-соціальному реабілітаційному центрі «Дорога життя». Одного разу туди прийшов новачок. Даніілу Логвіненку було 16 років. Його діагноз – затримка психічного розвитку. Даня переїхав на Закарпаття разом із мамою з Луганська, коли почалася війна. В Ужгороді Олена Логвіненко тоді розпочинала нове життя.

На Закарпатті ми з Данею розпочали життя з чистого аркуша.

Олена Логвіненко, керівниця благодійного проекту «Золоті Серця Закарпаття», мама Дані:

Я з Луганська. Там познайомилася з чоловіком, він громадянин Пакистану. У нас було кохання, стосунки, ми створили сім’ю і вирішили завести дитину. Даня – планова, бажана дитина і все проходило добре. Народився абсолютно звичайним, але з часом я почала помічати нюанси в поведінці – гіперактивність, погана концентрація на предметах. У 4,5 роки ми звернулися до психоневрологічного центру в Луганську і нам поставили діагноз «затримка психічного розвитку». Я намагалася своїми силами впоралися з проблемою. Дитина погано адаптувалася в садочку, школі. Тоді я покинула роботу, бізнес і почала займатися із сином.

Випробувань сім’я не витримала. Батько Дані повернувся жити у Пакистан. Але вони спілкуються і у 2014 році Даня вперше поїхав до тата. У цей час на Донбасі розпочалася війна. Олена залишила дім і почала шукати притулку в спокійних регіонах. Так потрапила на Закарпаття. Пізніше сюди забрала і сина.

На Закарпатті ми з Данею розпочали життя з чистого аркуша. Я знайшла соціальний центр, де займаються дітьми з таким діагнозом. Завдяки заняттям стан сина покращився. Я почала помічати, що він проявляє інтерес до кухні. Саме в цей час я задумувалася про його майбутню професію і тут в одній із кондитерських прийшла ідея. І все. Зараз я навіть не можу уявити, чим би ми займалися іншим.

Головна проблема людей з вадами розвитку, на думку батьків і фахівців, – це обмежене спілкування і неможливість реалізуватися в суспільстві. Тому спільно з командою благодійного фонду «Все Можливо», Олена Логвіненко розробила та очолила проект «Золоті серця Закарпаття», у якому будуть створені робочі місця для людей з ментальною інвалідністю. Довкола ідеї жінка об’єднала сім’ї, що виховують дітей з інвалідністю, небайдужих мешканців, волонтерів, спонсорів, ЗМІ. В Ужгороді Олена запланувала відкрити кондитерський цех і кафе, де вони могли б працювати і виготовляти цукерки. Учасники проекту розпочали пошук приміщення, коштів для закупки обладнання, посуду та матеріалів для виготовлення солодощів. З презентаціями свого проекту Олена навідується в усі можливі установи і організації, співпрацює з журналістами, разом з колегами пише заявки на гранти, ініціює круглі столи та обговорення.

Ми занурилися в цю історію разом з іншими батьками. Я абсолютно не кондитер, але непоганий організатор. Тож ми знайшли хлопця-шоколатьє, який любить свою справу, і він погодився проводити майстер-класи, навчаючи дітей виготовляти шоколадні цукерки, – каже керівниця проекту.

Павло Бодак – кондитер-шоколатьє. Його основне місце роботи – в цеху у відомого закарпатського кондитера Валентина Штефаньо. Через спільних знайомих він познайомився з Оленою і Даніілом й одного разу прийшов повчити хлопця тонкощам шоколадної справи.

Для мене у перший раз було страшно, коли ми вдома робили цукерки з сином Лєни. Я весь час питав: а що він може, чи можна йому ножа в руки давати? А потім якось Лєна нас залишила вдвох і все було ідеально, – згадує Павло.

Наразі Павло Бодак провів близько 10 майстер-класів для учасників проекту «Золоті серця Закарпаття». Це десятеро молодих людей із синдромом Дауна і аутизмом віком від 18 років. Найстаршому з них – 50. Павло навчає підопічних працювати із шоколадом і виготовляти поки що найпростіші цукерки.

Пізніше до команди приєдналася педагог-кондитер Любов Керецман, яка виношує ідею розробити інший вектор кондитерського цеху – пряники. За її словами, у вихованців спостерігається великий прогрес у навчанні:

Вони старанні, хочуть працювати, багато навчилися. Перший майстер-клас важче дався, але все вийшло загалом добре. І з кожним разом краще. Не було нюансу, на якому я могла закцентувати увагу, що є проблема.

Христина також бере участь у проекті «Золоті Серця Закарпаття». Мама каже, що ідея Олени стосовно інклюзивної кондитерської стала для неї та доньки світлом в кінці тунелю. Адже у Христини з’явилася можливість отримати професію:

Ми дуже хочемо, що діти розвивалися, щоб просто жили, як звичайні люди. У них є свої потреби. Я хочу, щоб Христина не просила у мене гроші, а заробила сама і щоб вона могла витрачати їх сама. Для них це дуже важливо.

У нас є всі складові – приміщення, ціла команда батьків, з якими ми об’єдналися і маємо спільну мету.Ми все прорахували, і якщо нам допоможуть покрити комунальні послуги, 5 зарплат основних працівників, сировину і обладнання, то через рік ми вийдемо на самоокупність.

Реалізація ідеї відкриття кондитерського цеху, пекарні і кав’ярні для роботи особливих людей просувається повільно. За цей час довелося кілька разів вносити зміни до проекту і щоразу починати рух спочатку. Наприклад, активісти знайшли приміщення у віддаленій частині Ужгорода по вулиці Лобачевського, 26А. Однак після прорахунку витрат на оренду площі 331,5 м2, ремонту і закупки обладнання тільки початковий етап робіт сягав 622 тисячі грн.

У міській раді, куди також звернулася Олена Логвіненко, порадили знайти інше приміщення в центрі міста з більш жвавим рухом людей. Туди було б зручно діставатися працівникам кондитерської і їх майбутнім клієнтам. Зі свого боку, мерія пообіцяла посприяти виділенню коштів із міського бюджету, який депутати прийматимуть на наступний рік.

Тож Олена знайшла будівлю під майбутню кондитерську у центрі міста поряд з площею Шандора Петефі по вулиці Митрака, 11. Це двоповерховий будинок. На першому поверсі зручно розмістити кафе і кондитерський цех, на другому – офісний кабінет і кімнати для арттерапії. За рахунок батьківських внесків і спонсорських коштів вдалося сплатити орендну плату за перші місяці і купити основний товар для майстер-класів: шоколад, форми, офісне приладдя.

Цей проект організувати складно, але ми працюємо над ним уже два роки. У нас є всі складові – приміщення, команда батьків, з якими ми об’єдналися і маємо спільну мету. Ми все прорахували і якщо нам допоможуть покрити комунальні послуги, 5 зарплат основних працівників, сировину і обладнання, то через рік ми вийдемо на самоокупність. Весь проект – приміщення, меблі, обладнання, техніка, навіть посуд і арт-терапія – становить 610 тисяч гривень. Тож якщо нас підтримають, то все вдасться,– запевняє Олена.

Для них це не просто цукерка – це набагато більше, бо вони побачать свій результат. І це не можна описати словами.

У планах авторів проекту «Золоті Серця Закарпаття» навчити своїх підопічних виготовляти різну продукцію – від пряників до тортів. Також тут працюватимуть над асортиментом цукерок і виготовлятимуть їх з різними начинками. 

Текст: Лариса Липкань

Фото: Карл Смутко

Відео: Антон Рижих

інклюзивна кондитерська школа крамниця Ужгород
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Оцініть першим
(0 оцінок)
Поки ще ніхто не оцінював
1643 перегляди в червні
Ніхто ще не рекомендував
Авторизуйтесь ,
щоб оцінити і порекомендувати

Коментарі

Політика
Всі українські посадовці та держслужбовці зобов’язані декларувати свої доходи. І в Україні саме завершилась подача цьогорічних декларацій. На Закарпатті є 13 районів, відповідно, стільки ж і райцентрів. Плюс місто Чоп. Це невеликі міста і селища міського типу. Усі вони мають різні бюджети і своїх мерів, яким за кошти платників податків громади виплачують заробітну плату, пише Голос Карпат. Тож можна побачити, що "найдорожчі" очільники керували Хустом та Св...
Суспільство
Ігор Муратов та Сергій Дейнеко зараз на КПП «Тиса» в Чопі. Заразом із очільником Олексієм Петровим і керівниками місцевої поліції та митниці домовляються, як вирішити "проблеми італійських бусів". Як повідоммляє Закарпатська обласна державна адміністраціяУ пункті пропуску "Тиса" на українсько-угорському кордоні сьогодні зустрілися голови Закарпатської ОДА Олексій Петров, Держприкордонслужби Сергій Дейнеко та Митної служби Ігор Муратов. Провели розширену на...
Пригоди
Хоч рух на КПП «Тиса» відновили, проте водії залишились незадоволені вартістю розмитнення. Як повідомили  кореспонденти Сайту міста Ужгород 0312.ua, які працюють на місці події, люди заявляють, готові декларувати товар, однак за розумну ціну, а  їм, пояснюють, встановили ціну  від 80 центів до 1 євро. Це майже тисяча євро за одну поїздку. Чому фірми, які возять посилки платять 10 центів? Ми теж всі ФОПи. Офіційно працюємо, де різниця? - кажуть водії Разом...
Суспільство
На митному посту «Ужгород» Закарпатської митниці Держмитслужби припинено ввезення товарів, які перевищують неоподатковану норму та є обмеженими для переміщення через митний кордон України. На митний пост заїхав вантажний автомобіль, який прямував транзитом через Україну, з Італії в Таджикистан переміщував меблі та косметику. В ході митного контролю транспортного засобу та речей громадянина працівники митниці виявили у кабіні вантажівки 16 мобільних телефон...
Суспільство
Роботу в заблокованому пункті пропуску «Тиса» на українсько-угорському кордоні відновлено, інформують у Чопському прикордонному загоні.   Роботу пункту пропуску «Тиса» на українсько-угорському кордоні відновлено, повідомили в прес-службі Чопського прикордонного загону. "Блокувальники поки звільнили пункт пропуску і рух усіх транспортних засобів відновлено», - додали в пресслужбі. Мікроавтобуси з блокувальниками перебувають у так званій "червоній зоні" - "...
Суспільство
Голова Державної прикордонної служби України Сергій Дейнеко летить терміново на Закарпаття, щоб вирішити конфлікт, який стався на держкордоні з Угорщиною в ПП "Тиса. Про це у своєму телеграм-каналі написав ужгородський журналіст Віталій Глагола. В Ужгород терміново вилітають в.о. голови Державної митної служби Ігор Мураєв та Голова державної прикордонної служби Сергій Дайнека. Будуть летіти літаком прикордонників. Наразі літак готують до вильоту із аеропор...
Суспільство
Світлину бабусі, яка стоїть на вулиці Грушевського в Ужгороді  і просить про допомогу, надіслав  до редакції 0312 небайдужий читач. Також він звернувся до усіх небайдужих краян з проханням допомогти жінці. "На вулиці Грушевського біля "Тиси" стоїть бабуся і  дуже тихо просить допомогти на ліки. Каже, що треба багато. Звати Ріма Вайнраух (або приблизно так), проживає на вул. Челюскінців, 4, кв. 5, дом. тел. 664311. Немає охочих допомогти бабусі із лікування...
Пригоди
Конфлікт на КПП "Тиса" набирає обертів. Як повідомив журналіст Віталій Глагола, сьогодні протестувальники зіштовхнули з дороги автомобіль прикордонників. "На КПП «Тиса» автомобіль прикордонників люди зіштовхнули в кювет.  Крім того, на ньому видно, що з угорського боку черга із бусів вже на кілька кілометрів", - повідомив Глагола. Нагадаємо, за словами журналіста, на КПП "Тиса" буси з Італії заблокували кордон через розмитнення посилок. На місце стягнути у...
Суспільство
В мережі опублікували чарівну фотосесію бурих ведмедів з реабілітаційного центру, що на території нацпарку "Синевир".Оксана Ващук у соцмережі фейсбук опублікувала світлини з фотозйомки бурих ведмедів, які живуть в реабілітаційному центрі на території парку "Синевир". "Скориставшись відсутністю туристів, влаштували з Лариса Угрин фотосесію ведмедям на Синевірі. Цього разу пощастило знайти у Центрі реабілітації бурих ведмедів нову точку для зйомки - мальовни...