Закарпатка Марія Томищ у свої 16 років - багаторазова чемпіонка України з вільної боротьби (ФОТО)

У свої 16 років хустянка Марія Томищ – багаторазова чемпіонка України, багатократна призерка Всеукраїнських, європейських та міжнародних турнірів, срібна призерка чемпіонату світу з вільної боротьби. Про спортсменку пише сайт "Карпатський об'єктив". Однак, попри поважний список титулів і нагород, ця тендітна дівчина надзвичайно скромна та проста в спілкуванні й абсолютно не страждає на зірковість. 

"Навпаки, кожна перемога – стимул розвиватися й вдосконалюватися", – зізнається спортивна гордість міста над Тисою.

Сьогодні Марійка навчається у Львівському державному училищі фізичної культури і спорту та має заповітну мрію – стати олімпійською чемпіонкою. Перші кроки своєї спортивної кар’єри Марія Томищ розпочала в Хустській дитячо-юнацькій спортивній школі “Хуст-Нарцис”. Розгледів у маленькій тендітній дівчинці майбутню чемпіонку відомий у краї тренер Ізраіл Шайтілаєв.

Не "дівочий" спорт: історія успіху юної борчині із Закарпаття

Власне ж Марійку до цього виду спорту надихнули перемоги двоюрідного брата Васі, який свого часу активно й успішно займався вільною боротьбою. Дивлячись на його медалі, дівчинка мріяла про такі ж. І зовсім не здогадувалася, що за кілька років гордо стоятиме на світовому п’єдесталі пошани. Усіма своїми спортивними перемогами Марія завдячує чудовим тренерам, з якими її звела доля, та, звісно, рідним і друзям, які завжди підтримують та вболівають за неї.

“У вільну боротьбу Марія прийшла у 8 років. Уперше я побачив її на міському стадіоні, запросив до секції з вільної боротьби спробувати свої сили. Вона так захопилася, що невдовзі спорт став невід’ємною частиною її життя. Відверто кажучи, я завжди покладав на неї великі надії, бо бачив у цій завзятій дівчинці перспективну спортсменку. У її очах завжди шалена воля до перемоги, а що може бути важливішим для переможниці? Марійка не любить програвати, вона дуже цілеспрямована й старанна спортсменка. За такими, як вона, майбутнє вітчизняного спорту, – з гордістю розповідає перший тренер спортсменки Ізраіл Шайтілаєв, до якого і зараз борчиня часто навідується на тренування. – Бачачи успіхи здібної вихованки – три роки поспіль перемагала на обласних змаганнях, – я відвіз її на турнір у Калуш, де проводився відбір обдарованих дітей на навчання у Львівське державне училище фізичної культури та спорту. Там Марія виборола перше місце й без проблем була прийнята до спеціалізованого закладу спортивного профілю”.

Не "дівочий" спорт: історія успіху юної борчині із Закарпаття

До слова, високих спортивних результатів юна борчиня почала досягати, ще займаючися вільною боротьбою в Хусті. Це були перемоги на змаганнях у Білорусі, Польщі тощо. Опісля, уже навчаючись у Львові (наразі дівчину тренує Олександр Раковський), стала активніше поповнювати колекцію нагород. Вона чотириразова чемпіонка України серед школярів та кадетів (U-15) у 2014, 2015, 2016 та 2017 роках, чемпіонка України в номінації U-17, чемпіонка Європи в номінації U-15 серед кадетів у 2017 році в Сербії, бронзова призерка чемпіонату Європи в номінації U-17 у Боснії й Герцоговині, срібна призерка чемпіонату світу 2017 року в Греції, володарка срібної медалі на Всесвітній гімназіаді 2018 у Марокко. Два роки тому успішно виконала норматив майстра спорту України з вільної боротьби.На моє запитання, як така тендітна дівчина могла настільки сильно захопитися не зовсім “дівочим” видом спорту, Марія щиро відповіла:

“Усі ми родом з дитинства, і моя любов до спорту, певно, також. Змалку мама вмикала мені надихаючі фільми, які виховують бойовий дух. Серед моїх кумирів були Брюс Лі, Джекі Чан та інші майстри боротьби, – усміхається, згадуючи. – Їхнє життя, їхня жага перемог стали для мене взірцевими. Можливо, саме завдяки їм я в спорті. А живим прикладом для наслідування став брат Вася, який теж займався вільною боротьбою, показував непогані результати, подавав великі надії, однак невдовзі залишив цей вид спорту, так повністю й не розкрившись. А я як пішла на перше заняття до Ізраіла Магомедовича, так і досі вчуся, розвиваюся, хочу бути кращою, рівняюся на кращих. Приміром, серед сучасних спортсменів мені дуже імпонує Марія Стадник – українська та азербайджанська борчиня вільного стилю, триразова олімпійська призерка, призерка та чемпіонка світу, шестиразова чемпіонка Європи, чемпіонка європейських ігор".

Не "дівочий" спорт: історія успіху юної борчині із Закарпаття

"Загалом вільна боротьба дає можливість виявити себе. Вона виробляє характер і стійкість. Відверто кажучи, не раз спортивна майстерність і донині стає мені в нагоді за різних обставин – і себе в образу не дам, і за інших можу постояти. Однак найбільше подобається боротися на килимі з суперницею. Відчувати дух перемоги. Ніколи не забуду емоції після перемоги над румункою у фіналі чемпіонату Європи. І в мене, і в тренера Ізраіла Магомедовича вони просто зашкалювали. Це було фантастичне відчуття”, – згадує Марія.“Так, але окрім перемог, поєдинки приносять і травми, – не вгамовуюсь я. – Невже це не відлякує?”“Травмуватися можна і в повсякденному житті, зовсім не пов’язаному зі спортом. На тренуваннях ми вивчаємо прийоми захисту, страховку при падінні, існують певні правила та заборони під час проведення сутичок. Крім того, можна користуватися наколінниками, навушниками. Тобто створені всі умови для зведення до мінімуму ризику отримання травм. У мене, наприклад, дякувати Богу, за стільки років серйозних травм не було. Так, свого часу трохи пошкодила спину, маю невеличку грижу, однак вона не потребує хірургічного втручання. Звісно, інколи постає питання естетики, але можу з упевненістю сказати, що вільна боротьба сміливо захоплює дедалі більше дівчат, які намагаються себе реалізувати, досягти успіху”, – констатує хустська борчиня.

Не "дівочий" спорт: історія успіху юної борчині із Закарпаття

Що й казати, на таких, як вона: завзятих, щирих, сповнених любові до справи свого життя, – і тримається вітчизняний спорт. Ці люди є гордістю України, яку гідно представляють і прославляють далеко за її межами своїми перемогами, здобутими важкою працею та наполегливістю, поєднанням талантів тренера і спортсмена. Тож дуже хочеться, аби й рідна країна віддячувала їм тими ж любов’ю та відданістю, допомагала розкривати потенціал, ставати великими спортсменами своєї Батьківщини.Бажаємо Марії Томищ і надалі здобувати перемоги та впевнено йти до заповітної мрії – олімпійського золота!