Гендиректор «Інтерфілу» Давід Міллошо розповів про розвиток компанії, нові робочі місця та життя в Ужгороді (ФОТО)

Нещодавно 0312.ua писав про підприємство із виготовлення товарів побутової хімії, косметичних виробів за  засобів декоративної косметики «Інтерфіл».

Сьогодні Сайт міста Ужгорода публікує до вашої уваги інтерв’ю із Генеральним директором  ТОВ «Інтерфіл» в Ужгороді Давідом Міллошо.

У розмові із нашим журналістом 45-річний громадянин Франції, який живе та працює в Ужгороді вже майже 8 років,  розповів про перспективи компанії, створення робочих місць та своє життя в Ужгороді.

- Чи важко було переїжджати із Франції в Ужгород?

- «Інтерфіл» - це частина французького холдингу «Fareva», заснованого у 1985 році, на якому я працював до переїзду в Україну. Я прийняв пропозицію працювати в ТОВ «Інтерфіл», яке функціонує в Ужгороді з 2005 року, як цікавий виклик для себе, нові можливості та перспективи.  За весь період моєї роботи в Ужгороді я жодного разу не пошкодував про свій вибір, оскільки мав чудову нагоду познайомитись із новою країною та культурою, вивчити нову мову.

- Розкажіть, будь ласка, про те, якою є спеціалізація «Інтерфілу»

- Ми працюємо у двох основних напрямках: це косметичні вироби та засоби декоративної косметики. Ми надаємо повний сервіс наших клієнтам – від розробки до виготовлення й пакування продукції. В основному, ми орієнтуємось на український ринок, але водночас і на країни західної Європи.

- З ким співпрацює «Інтерфіл»?

Серед наших замовників багато відомих міжнародних компаній та брендів, проте, слід зауважити, що «Інтерфіл» є лише субпідрядником, а не власником цих брендів.

- Які умови роботи у звичайного працівника компанії?

- Перш за все хочу зауважити, що працевлаштування у нашій компанії повністю офіційне. Ми дотримуємось усіх чинних вимог українського законодавства, постійно проходимо соціальні аудити від наших замовників тощо. Наш персонал працює за 8-годинним робочим графіком  5 днів на тиждень. Інколи ми працюємо по суботах, якщо є така виробнича необхідність. Але, при цьому, ніхто нікого не примушує працювати у вихідний день. Якщо людина виявляє бажання і має можливість вийти на роботу в суботу, то вона за цей день отримує відповідну оплату згідно законодавства.

- Чи є наразі потреба у нових працівниках?

- У нас великі плани, перспективи та амбіції, ми очікуємо масштабний проект по виробництву декоративної косметики, тож  плануємо добирати персонал. Ми готові інвестувати у наш персонал, технічне забезпечення та будівлю, у якій працюємо.

- У вас на підприємстві працюють люди з вадами слуху. Чим була викликана необхідність працевлаштовувати людей із особливими потребами та які умови праці ви їм забезпечуєте?

- Рішення працевлаштувати  людей з особливими потребами було мотивовано необхідністю у великій кількості персоналу. Хочу відзначити, що для Франції практика працевлаштування людей з особливими потребами є доволі поширеною, зокрема, там є цілі заводи й підприємства, де працюють люди із обмеженими можливостями. А щодо умов праці та комунікації з такими людьми, то ми намагаємося максимально візуалізувати  інформацію щодо правил безпеки, гігієнічних  норм та вимог роботи у цехах. До речі, ми й надалі готові запрошувати до співпраці людей із обмеженими можливостями.

- Чимало людей думають, що працювати на вашому заводі небезпечно для здоров’я…

- Перша проблема, яку б я хотів відзначити, - це те, що люди не знають про наше підприємство, вважаючи, що це – колишній «Хенкель». Я сам стикався із цією проблемою. Час від часу при перетині кордону митники цікавляться, чому я так часто приїжджаю в Україну. Після моїх пояснень, що я працюю в Ужгороді в компанії «Інтерфіл», я зрозумів, що вони ніколи не чули про наше підприємство… А коли кажу, що це - колишній «Хенкель», то все стає зрозуміло. Друга проблема полягає у тому, що люди й справді думають, що у нас шкідливе виробництво. Однак, 90% наших виробів – це косметична продукція, і абсолютно нічого шкідливого тут немає.

- Як вам життя в Ужгороді?

- Ужгород мені подобається і той факт, що я живу тут понад 8 років, це доводить. Я приїхав сюди один, а тут знайшов свою сім’ю. Тому я – наполовину француз, наполовину – українець. Як ми любимо жартувати із моїм товаришем, Ужгород – це гарне місто, але велике село, де всі один одного знають (посміхається – авт.).

Інтерв‘ю: Аттіла Ерделі