В Ужгороді 13 серпня відбудеться концерт рок-гурту "Без обмежень", який родом із Закарпаття (ІНТЕРВ'Ю, ВІДЕО)

Напередодні концерту гурту "БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ", який відбудеться в Ужгороді 13 серпня о 21:00 годині в Драмтеатрі пропонуємо ближче познайомитись із створенням та творчістю групи і її солістом Сергієм Танчинцем.

"БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ" - талановитий український рок-гурт, який дебютував на сцені ще в 1999 році. Розпочав свою творчість гурт у Мукачеві. Тоді до складу команди молодих музикантів входили: Сергій Танчинець, Ігор Рибар, Віктор Янцо, Владислав Воробець, Василь Логойда.

За цей час гурт пройшов дуже великий шлях змін: від назви та складу гурту до відмови писати та співати на російській мові, від участі у першому фестивалі, де отримав перемогу, як «краща нова група Західного регіону України» до участі у вокальному шоу « Х-фактор-7».

І сьогодні гурт "БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ" має у творчому доробку величезну кількість пісень, відео, саундтрек до фільму та гімн спортивної команди. Гурт презентував більше 40 синглів. Але найважливіше - це прихильність своїх фанів, які заполоняють зали на кожному їхньому концерті.

Що таке "Без обмежень" та цікаві факти про гурт читайте в інтерв'ю з Сергієм Танчинцем:

– Розкажіть, як ви знайшли команду, чи команда знайшла вас?

– Це було абсолютно випадково. Хлопці тоді грали у домі піонерів і так склалося, що від них пішов барабанщик. Оскільки я трішки вмів грати на барабанах, запропонував їм грати разом. Так і сталося. Декілька місяців ми грали разом, а потім вокаліст, котрий був у складі, пішов до армії і я став на його місце. Вже через шість місяців у нас сформувався колектив і ми вигадали назву «Без обмежень». Склад змінювався, але засновниками були Ігор Рибар, Влад Воробець і Сергій Танчинець.

– Чи були у житті гурту переламні моменти, як позитивні, так і негативні?

– До 2006-го року все було дуже рівно, а потім ми переїхали до Києва, де познайомилися з нашим продюсером. До 2008-го року ми працювали з ним, випустили перший альбом, зняли перший відеокліп на перший сингл «Underground», який був взятий у ротацію на столичні телеканали, на тоді популярий «M1», пісня звучала на радіостанціях. Тобто, це був початок великої музичної кар’єри. Згодом, коли у 2008-му настала фінансова криза, наш продюсер не мав змоги опікуватися нашим проектом, тому хлопці вирішили повернутися додому, у кожного була сім’я та паралельна робота. Я ж знайшов у Києві кохання свого життя та одружився, тому й залишився жити в Києві. До того ж, музичним центром нашої держави завжди був Київ, тому логічно було залишатися в столиці. Це і був той злам. Все полетіло шкереберть, я залишився один. Та з часом, ми з попереднім продюсером зібралися із силами і знайшли новий склад гурту. Через деякий час завершили співпрацю із продюсером, але новий склад залишився. З 2008-го року «Без обмежень» існує у новому складі.

– Чи плануєте виступи за кордоном?

– Наразі, ми не виступали за кордоном і не плануємо, хіба що з’являться дуже цікаві пропозиції. Ми не займаємося просуванням себе за межами України, оскільки не зробили всієї роботи тут. Наша країна має дуже багато людей, котрі потребують нової якісної української музики, до яких ми із задоволенням приїдемо і будемо їздити ще довгі роки, а потім, можливо, подамось і за кордон.

– Як часто навідуєтеся до рідного Мукачеве?

– У Мукачеве я народився, виріс, провів своє дитинство. Для мене це найдорожче місто у світі, там живуть мої батьки та друзі. Це європейське місто, куди часто навідуються багато туристів. Власне, у рідному місті й почалася моя музична кар’єра. В 11 років я почув пісні Гері Мура і мені дуже захотілося зіграти його композиції, тому я випросив у батьків купити гітару.

- Чому саме така назва – "БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ"?

- Назва "БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ" тому що, коли ми починали грати, домовились не обмежувати себе в музичній стилістиці. Грати рок-музику, але різну за стилістикою. Тому що кожному з нас подобалася насправді різна музика, і для того, щоб всім було комфортно, добре в гурті, ми вирішили грати трішки того, трішки того, трішки того. І з того всього виплила назва "необмеженість" у музичному матеріалі – відповідно "БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ".

- Як у вас відбувається процес створення нової пісні, музики?

- Раніше ми багато проводили часу на репетиційних базах і створювали її разом. Потім якось так сталося, що мені стало простіше створювати її самому, потім приносити на репетицію і вже там її разом з хлопцями робити. Музику, в принципі, ми робимо гуртом, тексти пишу переважно я. У нас з’явився саундпродюсер, ми з ним розпочали роботу над новим альбомом. Це відомий саундпродюсер Артур Данієлян, він змінив трішки звучання гурту, нам дуже комфортно працюється разом і, я думаю, ми будемо працювати з ним і надалі.

- У вас є улюблена пісня з вашого ж репертуару, можливо, яка була написана за якихось важливих обставин у житті?

- Як правило, музикант найбільше любить ту пісню, над якою працює зараз або працював нещодавно. До цього часу це була пісня "Хочеш". Зараз я працюю над новою композицією, яка поки що я не знаю як буде називатися: "Теплий листопад" чи просто "Листопад", або якось інакше. Це вже друга пісня з наступного альбому. Зараз вона в мене в голові, в серці, я над нею працюю. Але виокремити за всю історію гурту я можу дві надважливі пісні – це "Мамині слова"про Небесну сотню, про події на Майдані, і композиція з альбому "5хвилин", яка називається "Най би вже весна". Це пісня про наших захисників, про хлопців, які воюють зараз у цій частині великої війни, яка ведеться вже сторіччями проти української держави. Це дяка їм, молитва за них і пісня, яку ми домовились грати завжди. "Най би вже весна" – це, напевно, найважливіша пісня за всю історію у гурту "БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ".

- Ви часто їздили виступати на Схід, як вам співати для АТОвців? Яка різниця між сприйняттям публікою тут і військовими там?

- Дуже велика різниця, тому що люди, які ходять до нас на концерти, хочуть до нас потрапити на виступ. У випадку з військовими – ми до них приїжджаємо: в не мирне місто, в не якийсь клуб або зал, ми приїжджаємо на війну, туди, де помирають кращі люди нашої держави. Вони набагато стриманіші, але не менш вдячні, навпаки – вони чуттєвіше розуміють всі мої тексти. Коли ми виступаємо в залі, то можна чути як літає муха, тиша неймовірна, але в кінці пісні хлопці зриваються на аплодисменти і це, певно, одне з найкрутіших відчуттів, коли ці гідні люди , люди з великої літери аплодують твоїй творчості.

- Як ви ставитесь до квот на українські пісні?

- Гіперпозитивно я до цього ставлюсь, адже це абсолютно логічний крок для захисту, забезпечення рівності. Тому що ми зараз вирівнюємо ситуацію, яка була викривлена радянським станом речей, яка продовжувалась 26 років незалежності. Тому ці квоти є у всьому цивілізованому світі, ми також прагнемо бути разом з тим світом, рухаємося в той бік, тому використовуємо такі важелі впливу на суспільну думку і смаки українців і українізуємо власне українське суспільство. Це важкий процес, він потребує часу, тому що багато сторіч нас русифікували, а тепер ми за 2 хвилини не можемо українізуватися так швиденько, якби того дуже хотілося. Тому процес почався, він рухається, років 10-15 і все буде так, як має бути.

- Ви говорили, що будете співати лише українською?

Можливо, ще англійською, але російською не будемо точно. Ми не створюватимемо нових треків російською мовою. У нас є декілька російськомовних пісень, ми їх інколи співаємо навіть у львівській, тернопільській, франківській областях, на Закарпатті, і люди абсолютно нормально сприймають їх, просять заспівати на біс. Тобто все нормально, але створювати новий контент російською мовою ми не будемо.

- Як ви ставитесь до поїздок українських артистів до РФ?

- Українські артисти не повинні їздити з виступами в Росію, поки військові РФ воюють проти наших бійців на Донбасі. Якщо артист розсудливий, то він відмовиться від гастролей в країні-агресора. Підтримую також заборону на в'їзд в нашу країну російським зіркам, які публічно погоджуються з анексією Криму. Цим людям тут робити нічого.

- Маєте в планах записати з кимось спільну пісню?

- Хочеться із кимось. Не тільки з цими гуртами. Є молоді музиканти такі як проект ADAM або Дмитро Бабак. Є багато таких музикантів не дуже відомих, але надзвичайно талановитих. І ми з часом цим займемося, але зараз сконцентровані на турі. Ми дуже хочемо зробити якісний і потужний альбом, але в ньому, певно, поки що не буде дуетів. Можливо, з часом з'являться дуети, і ми про це обов’язково повідомимо.