Наймолодший волонтер Ужгорода - 9-річний Руслан Балог: про недитячі вчинки, війну і мрію (ФОТО)

Дитинство. Безтурботна пора, сповнена радості, пригод, розбитих до крові колін і врешті-решт щасливих миттєвостей.

Упевнені, що у дитинстві 9-річного Руслана Балога вистачає всього переліченого.

Однак, є те, що змусило цього п’ятикласника трошки швидше подорослішати.

Війна, яка чи не щодня забирає на той світ найкращих синів країни, змусила багатьох поглянути на все по-іншому.

У свою чергу, у 2014-ому році, коли бойові дії тільки набирали обертів, 6-річний хлопчина долучився до армії волонтерів і дотепер не покидає міцні ряди цих благородних людей.

0312.ua з нагоди Всесвітнього дня дитини, який відзначають сьогодні, 20 листопада, поспілкувався із Русланом та його мамою Людмилою.

Руслан та його мати охоче погоджуються на інтерв'ю о 14:00. Кажуть: "Можемо зустрітись біля "України".

Приходимо на місце зустрічі о 13:54.

Мати із сином уже в очікуванні. Руслан "намотує" круги навколо мами, а Людмила чемно чекає.

Привітавшись, спілкуємось із мамою. Людмила із неабиякою любов'ю розповідає про свого малого:

"Він у нас взагалі активний. У бібліотеку любить ходити, там проводять чимало цікавих заходів. Руслан старається навіть зараз максимально долучатись до усіх можливих волонтерських подій».

Як виявилось, захоплення волонтерством розпочалось зі школи:

«Якось перша вчителька Руслана, Тетяна Юріївна Тюшка, запитала у мене, чи не зможу дві години постояти, допомогти військовим на сході. Так усе й почалось. Згодом я долучила до цієї хорошої справи й Русланчика».

Жінка із сином часто стояли у супермаркетах і збирали кошти для військових, що іноді викликало недовіру серед ужгородців:

«Звичайно, дитина не до кінця усвідомлювала на той час, що у країні – війна. Деякі речі було нелегко пояснити. Однак, Руслан своєю роботою доводив, що хоче допомогти. Авжеж, було багато недовіри з боку людей, навіть міліцію на нас викликали. Закидали нам, ніби ми собі все забираємо. Але радує, що є ті, яким не байдуже. Як не дивно, часто пенсіонери віддавали останню копійку на допомогу військовим».

За словами Людмили, хлопчику відразу сподобалось бути волонтером: «Я пишаюсь своїм сином!»

«Я готовий», - посміхається Руслан, коли приходить його черга спілкуватися із нами.

«Як я став волонтером?. Моя вчителька, Тетяна Юріївна, багато розповідала усьому класу про рух волонтерів, як вони допомагають військовим і наскільки це важливо. Мені це сподобалось, а потім зміг і сам побути волонтером», - розповідає Руслан.

Про свої обов’язки волонтера, школяр розповідає із гордістю:

«Я збирав кошти, продукти, старався допомогти, як міг. А тим, хто не допомагає солдатам, я би порадив почати це робити, бо у нас в країні – війна. А вони (військові – авт.) нас захищають».

Руслан неодноразово писав листи бійцям на Схід:

«У листах я бажав їм перемоги. Я хочу, щоб ця війна закінчилась».

Окрім волонтерства, Руслан вчиться у школі і займається спортом:

«Мені подобається математика, українська мова. Люблю плавання».

Чимало дітей у свій всесвітній день побажали б собі якісь матеріальні блага і, можливо, це було б логічно і виправдано. Але тільки не Руслан.

«Здоров’я і собі, і усім дітям», - відповів на це питання маленький ужгородець.

Насамкінець, хлопець сказав, що у майбутньому хоче стати лікарем, однак волонтерську справу покидати не збирається .

Нагадаємо, головний медик 15 батальйону Михайло Сіка: «Ми повинні показати, що ми – українці. От і все».