В Ужгороді відкрилася виставка видатного художника Закарпаття Гаврила Глюка: фоторепортаж

6 лютого виповнилося 105 років від дня народження видатного художника Закарпаття Гаврила Глюка. На честь цієї дати у Закарпатському обласному художньому музеї ім. Й.Бокшая відкрилася виставка полотен знаного митця.

Ще до початку, до урочистого відкриття і всього того офіціозу, у музеї вже були відвідувачі. Прийшли справжні поціновувачі таланту Гаврила Глюка. І доки ще весь натовп не попер у зали з картинами, можна було залишитися практично наодинці з роботами.

Відкривали виставку люди, котрі знали особисто митця: друзі і рідні. З їхніх вуст лився словесний портрет Глюка. Вивилос, що не лише прізвище художника було щасливе (з німецькою "Glück" перекладається як "щастя"), але й в душі він був щасливий.

Влучні вирази вималювали у свідомості слухачів образ доброї інтелігентної людини. І той факт, що радянська влада була прихильна до художника, не заплямовує його. Адже Гаврило Мартинович пройшов війну, обороняв СТАЛІНград, а його картина уже 1947 році висіла у Третьяковській галереї.

Йосип Гомокі, зять художника, розповів кореспонденту 0312.ua, що сім’я намагалася зібрати багато робіт, аби представити весь спектр творчості від післявоєнного періоду до кінця життя. Уперше виставлені навіть незакінчені роботи. Аби люди побачили, як компонується, як народжується картина.

За словами Йосипа Гомокі вдалося зібрати багато картин. Більшість із належать приватним колекціям. Є частина сімейних полотен. Конкретного прейскуранта цін на полотна Глюка немає. Якщо картина продається, то ціну встановлюють мистецтвознавці.

"Чесно кажучи, мені найбільше подобається велика робота, котра постійно знаходиться в коридорі музею ім. Бокшая. Це «Лісоруби на вахті миру». Мало хто знає, що це полотно відзначилося у Венеції на бієналі. «Лісоруби на вахті миру» - це перша робота Глюка, котра йому принесла світову відомість, бо бієналь у Венеції є однією з найвизначніших подій у світі мистецтва. Потім уже "Лісоруби" прославили його у Брюсселі". - розповів пан Гомокі.

На виставку прийшло чимало молодих людей. Вони пильно продивлялися кожну картину, ніби хотіли дізнатися секрети майстерності Гаврила Глюка. Першокурсниця Закарпатської академії мистецтв ім. А. Ерделі Наталія розповіла про своє розуміння робіт митця. Дівчина вважає, що Особливістю Глюка є манера його мазка: «Глюк один із моїх улюблених закарпатських художників. Мені подобається його манера малювання, подобається, як він грається з кольором. Художник не тільки ловить моменти, а й вносить свої нотки настрою. Глюк дивиться на світ через свої окуляри і дозволяє нам так само подивитися на нього. Особливістю Глюка є манера його мазка. Кожен мазок сам по собі є живим. Глюк може створити одним мазком живу емоцію. Мало кому таке вдається. Цим він відрізняється від інших художників». 

Коли офіційне відкриття почалося, усі відвідувачі перемістилися в основну залу. Там мистецтвознавець Олена Приходько, котра особисто знала Гаврила Мартиновича, розповідала про його нелегке життя і про красу його робіт: "У музеї імені Бокшая є 70 картин Глюка. На виставці, приуроченій до 105-річчя художника, немає жодної музейної картини. Скомплектована колекція із картин з приватних колекцій. Зустріч із картинами Гаврила Мартиновича – це завжди відкриття. Кожного разу відчуваєш якісь нові емоції, помічаєш нові деталі, виникають нові враження".

Дехто з поціновувачів таланту митця залишився у інших залах, аби наодинці насолодитися його роботами. Серед таких ми зустрілися відомого сучаного закарпатського художника Тараса Табаку. Митець зізнався, що для нього Глюк є однією з ключових фігур, один із найулюбленіших художників.

«На дуже сильних діапазонах, як академічних знань, так і здатності їх трансформувати у дуже модернові на той час форми. Людина дуже непростої долі, але попри все залишилася інтелігентом. У мене є пряма лінія: Ерделі-Глюк-Коцка. Тому враження від виставки дуже хороші. Тут присутні роботи, які не так часто виставляються. Надана дуже широка палітра його робіт, його можливостей, варіації. Широта його мислення і володіння технікою. Я люблю Глюка в цілому. Тут не можна виділити якусь одну роботу. У нього були різні періоди. Це дуже добре означує те, що людина постійно знаходилася у русі. У нього експеримент не був просто експериментом заради самого експерименту. Там чітко був прогнозований якийсь результат. Ішов науковий підхід. По своїй природі Глюк був надзвичайно доброю і непафосною людиною. Це якраз і є проявами абсолютної інтелігентності». - розповів кореспонденту 0312.ua Тарас Табака.

Надали слово його рідним, зокрема і покійній доньці митця. На екрані ввімкнули фрагмент інтерв'ю, у якому Валентина Александрова говорила про свого батька. Адже жінка так хотіла, аби ця виставка до 105-річчя від дня народження відбувася.

Урочиста частина швидко закінчилася. Відвідувачі розпорошилися. У великому залі зустрічаємо ще одного знаного закарпатського художника Яноша Рейті. "Це найфеноменальніший художник післявоєнного періоду. Хоч Глюк малював до війни. Найбільше мені подобаються картини, котрі він створив відразу після приїзду в Ужгород".

Рідні художника кажуть, що щастям для Глюка було мати можливість спілкуватися з людьми, котрі працюють на землі. На думку мистецтвознавців, селянська праця змальована ним мовою стриманого реалістичного живопису. Невиправданих манер у Глюка не було.

І весь час Гаврило Мартинович дивився на присутніх зі свого автопортрета. Він ніби теж був сьогодні у музеї. Відчувався його дух.

Виставка робіт видатного художника Закарпаття Гаврила Глюка триматиме до кінця лютого. 

ТОП-5 цікавих фактів із життя митця Гаврила Глюка.

1. Фелікс Кривін про Глюка говорив: "Яка цікава він людина. Його картини об’їздили весь світ, а він завжди був невиїздний". 

2. Коли молодий Глюк приїхав після війни в Ужгород, то відразу увійшов у коло митців. Радянський Союз цькував справжніх геніїв закарпатського малярства, Йосипа Бокшая у тому числі. У Бокшая не було робити і він не мав грошей, аби прогодувати сім'ю. Гаврило Глюк повернувся з війни героєм. Його працю знали і поважали. Аби допомогти своєму товаришу Бокшаю, Гаврило Мартинович брав замовлення на своє ім'я і таємно передавав його Йосипу Йосиповичу. Глюк був людиною, котра робила добро, і не говорила про це нікому.

3. Сім'я художника Василя Габди тісно дружила із сім'єю Гаврила Глюка. Тоді митці разом святкували Новий рік, заборонене Різдво і Пасху. Галина Габда згадує, що Гаврило дуже любив танцювати. І на свята, поки грала музика, від початку і до кінця, Глюк танцював. 

4. Гаврило Глюк був справжнім інтелігентом. Він був вихованим і бережно ставився до жінок. Цінував жіночу працю і часто малював жінок, у національних костюмах, у робочому одязі. Від картини, на яких він зобразив жінок у полі, віє теплом і ніжністю. Гаврило Глюк любив жінок у широкому розумінні цього слова (за словами Галини Габди).

5. У листопаді 2012 р. в Ужгороді, сім'єю Глюк-Гомокі, був відкритий пам'ятник Гаврилу Глюку роботи скульптора Михайла Колодка. Скульптура є мініатюрним зображенням художника за кермом його улюбленого автомобіля «Вілліс».

Нагадаємо, Відомий в Ужгороді бар "Яма" у готелі "Закарпаття" перетворили на виставковий центр.