Ужгород туристичний: вулиця Маломостова

В останній частині спецтеми 0312.ua, Асоціації фахівців туристичного супроводу Закарпаття та «Турінформ Закарпаття» - екскурсія вулицею Волошина, яка колись називалася Маломостовою. Про найцікавіші факти, пов'язані з нею, розповідає екскурсовод Юрій Черяник.

Вулиця Августина Волошина в Ужгороді одна з найбагатших на архітектурні та історичні пам’ятки. Багато будівель збереглося майже в первозданному стані, такими, якими були кілька сотень років тому.

Частина вулиці, від так званого «хреста» до її початку, у XVIII столітті отримала назву Маламостова, адже вела до малого мосту. Незважаючи на те, що це була найкоротша вулиця, саме вона однією з перших була повністю «одягнена» в бруківку. Цікаво, що в місті до 1855 року переважна більшість вулиць та площ були в невпорядкованому  стані, про бруківку не могло бути й мови. Десь в цей час впорядковується і Маломостова.

Проте ряд будинків, розташованих на ній та збережених до наших днів, збудовані ще до появи на ній бруківки. Це майже весь її лівий ряд, і якщо пригледітися, то побачимо, що вони створюють єдиний архітектурний ансамбль, який об’єднували барокового типу дахи.  Виняток в цій родзинці міста складає більш модерна перебудова нашого часу. До речі, на місці цієї перебудови в дорадянський час існувала аптека «Золотий лев», заснована ще у 1750 році.

Годинник, розміщений на костьолі, показує час ужгородцям з 1904 року.

На початку вулиці, але уже з правої сторони, і по сьогодні вирізняється ще одна кам’яна споруда – колишнє приміщення Ужгородського Народного Банку, який заснували ще у 1871 році місцеві адвокати: Єнев Ері та Леврінц Самовольський. З 1920 там уже розміщувався «Дунабанк», ужгородська філія.

Першою і найдавнішою пам’яткою вулиці та її  родзинкою  є римо-католицький костел св. Юрія. Храм було зведено у стилі пізнього бароко протягом 1762-1766 років на місці колишньої церкви, яка занепала. Цікаво, що для побудови костелу були використані матеріали замкової церкви. Пізніше будівля зазнала реконструкцій, зокрема у 1910 році. Останніх змін зовнішнього вигляду костел зазнав у 2000 – 2001 роках. Незважаючи на ці перетворення, внутрішнє оздоблення церкви залишилося без змін. Серед речей, які по-особливому є цінними - дві старовинні монстрації. У 1710 році граф Міклош Берчені – володар Ужгорода вивіз їх спочатку до Польщі, а згодом до Туреччини. Однак, пізніше цінні реліквії було повернуто в лоно церкви. Годинник, розміщений на костьолі, показує час ужгородцям з 1904 року. Вперше же годинник на цьому місці з’явився у 1820 році, але згорів. Новий хронометр, встановлений у 1857 році, також не зберігся.

Навпроти костелу, де сьогодні стоїть модерна триповерхова будівля, у дворі знаходилась найдавніша друкарня Ужгорода, яка належала кошицькому друкарю Яношу Еллінгеру. Цікаво що першими газетами найдавнішої Ужгородської друкарні була «Кошицько-Унгварська газета об’яв» 1845 року та шематизм  Мукачівської єпархії за той самий рік.

Трохи вище цієї будівлі пусткою стоїть  архітектурна сторінка німецької школи будування Баугауза, що запровадила новий напрям конструктивізму в Європі у 20-х роках ХХ століття  - покинутий кінотеатр «Ужгород». Початок зведення будівлі датується 1930 роком. Вже через два роки роботи було закінчено. Разом з кінотеатром розбудовувалася і частина пасажу, тому в прилеглій до кінотеатру будівлі у 1932 році відкрили міську бібліотеку з російсько-українським, чехословацьким, угорським, та єврейсько-німецьким відділеннями, загальна кількість книг якої становила 9500 томів.

Ще однією окрасою вулиці Волошина є знаменитий «Будинок Гізелли». Зараз там знаходиться ужгородська музична школа імені Д. Задора. Колись тут був перший церковний дівочий виховний заклад міста.

На самому верху фасаду  встановлена скульптура святої Гізелли - дружини першого угорського короля Іштвана Святого, завдяки котрій будинок отримав  свою назву.

За часів радянської влади церковний «Будинок Гізелли» зазнав змін – каплиця «Серце Ісуса» була демонтована, хрест з даху було знято, а скульптуру святої було замуровано. Лише у 1996 році її було розмуровано. Цьому передувала цікава містична історія. Одного разу пізно вночі охоронець почув, як хтось грає на музичному інструменті, але нікого не було. Всі вирішили, що це свята Гізелла вирішила таким чином про себе нагадати, тому замуровану скульптуру було визволено.

Якщо трохи прогулятися цією вулицею, то з протилежної сторони можна помітити торговий комплекс «Едельвейс». За радянської влади тут був модний ресторан. Сьогодні тут модерний торговий комплекс, який просто «ідеально» вписується в цю історичну частину міста…

Біля сучасного торгового комплексу колись починалася вулиця Соляна. Вона відома тим, що тут колись були соляні склади. Вулиця була дуже престижною серед городян -  більшу кількість її населення становили вільні люди, а також дворяни. Згідно опису 1691 року на вулиці нараховувалося 43 будинки, хоч і не всі були заселені.

На Маломостовій вулиці жив Августин Волошин. Він у 1934 році передає свій будинок  для дівчат-сиріт греко-католицького обряду. На будинку, де у 1930-х рр. проживав видатний політичний діяч, встановлена меморіальна дошка.  Трохи далі від цього будинку у 1906 році Мукачівська греко-католицька єпархія відкрила будинок-сиротинець для дівчат і сиріт дяко-вчителів ім. Єлизавети.

А в будівлях сьогоднішнього Інституту післядипломної педагогічної освіти, який розташований з протилежної сторони навпроти будинку-сиротинця, у 1875 році був відкритий інтернат для дівчат-сиріт греко-католицьких священиків та греко-католицька парафіяльна жіноча горожанська школа, а в 1902 році ще й жіноча учительська семінарія.

Прямуючи вулицею Волошина у сторону Ботанічного саду, з лівої сторони привертають увагу незвичні аркоподібні ворота, що ведуть в Закарпатський художній інститут. Вхідні ворота колись були входом до першого жупанату. Приміщення урядової інстанції не збереглось до наших днів, її розібрали у 1932 році. На її місці стоїть інша будівля, в якій розміщується обласне відділення Міністерства з надзвичайних ситуацій України. Якщо придивитися на оздоблення воріт, то одразу привертають увагу символи, якими зашифрована дата будівництва – 1771 рік.  А також старий герб Ужанщини, найдавніше зображення якого відоме з 1571 року.

По лівій стороні, слідом за воротами першого жупанату, збереглося кілька дуже давніх для Ужгорода будівель, збудованих ще у XVIII столітті. Права сторона кінця вулиці Волошина була знищена великою пожежею у 1906 році.  

Також в кінці даної вулиці є ще одна цікавинка – єдиний в Ужгороді збережений довоєнний фасадний надпис місцевого торговця Цірила (Кірила) Фунданича. Звичайно, що і цей надпис у свій час неодноразово намагалися знищити, проте нова фарба чомусь обсипалася, оголюючи оригінальний надпис. Можливо, таким чином ця родзинка намагається привернути нашу увагу до історії цього будинку та її колишнього господаря-торговця.

Усі екскурсії Ужгородом туристичним читайте на Сайті міста Ужгорода!