Меморіальні дошки захисникам Тарасу Гайдуку, Івану Гутаю та Андрію Потічному 26 січня відкрили в Ужгородському ліцеї №15, учнями якого і були загиблі військові. Про це пише Суспільне.
В Ужгороді відкрили меморіальні дошки полеглим захисникам Тарасу Гайдуку, Івану Гутаю та Андрію Потічному
14:07, 27 січня 2024 р.
Суспільство Повідомляється, що ініціаторами встановлення дошок були друзі, однокласники та представники закладу освіти. На відкриття меморіальних дошок до Ужгородського ліцею №15 прийшли рідні захисників, друзі, однокласники, військові, вчителі, священник та учні.
Тарас Гайдук – випускник Ужгородського ліцею №15 і Українського католицького університету, учасник АТО, голова правління у ГО «Закарпатська Громада», працював екскурсоводом. 31-річний військовий загинув 6 березня 2022 року під час виконання бойового завдання. У нього залишилися батьки, дружина та маленький син.
"Він фактично проживав з дружиною у Львові, але зразу приїхав і зразу пішов у військкомат. Так прикро сталося, тому що на Запорізькому напрямку тоді ці 11 днів – були найтяжчі. Тоді загинули десь 6 людей, дуже багато. Я вважаю, що хоча б якась пам'ять залишиться у серцях тих, хто пройде і побачить (табличку – ред.). Я думаю, що вона потрібна. І це, що мініскульптурку поставили теж, бо екскурсоводи всі розповідають про нього. Ми ще подали звернення, аби на честь нього перейменували вулицю, то надіємося, що теж воно буде", — розповідає мама Тараса Ганна Гайдук.
Іван Гутай народився 25 грудня 1990 року в Ужгороді. Проходив строкову військову службу в українській армії. У 2015 році пішов добровольцем у зону проведення АТО. На початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну продовжив захищати Батьківщину від російських окупантів. Загинув Іван Гутай 11 травня 2023 року під час виконання бойового завдання. В захисника залишилися батько, брат, котрий продовжує захищати Україну від ворога, а також наречена. Мама захисника померла минулого року.
"У нас є у Viber група і Ванька нам дуже часто скидав ось такі фото з передової і завжди нам казав: «У мене найкраща робота в світі». Це його такі слова, які ми просто собі запам’ятали назавжди. Ви знаєте, він був на передовій з 2014 року. До речі він навчався на повара. Він закінчив наш кулінарний ліцей №20, але не знаю, щось напевне не склалося, поваром він так і не став. У нас дуже дружній клас і ми завжди тримали одне з одним зв'язок, завжди, у нас не було такого, щоб ми за тиждень нічого не написали у групі. Про смерть повідомив його брат. Брат зателефонував і сказав, що так сталося, що Вані з нами вже немає", — згадує однокласниця та подруга Івана Гутая Вікторія.
Андрій Потічний народився в Ужгороді 28 березня 1997 року. Був інспектором взводу №3 роти №1 полку управління поліції особливого призначення № 2 (штурмовий полк "Цунамі") в Об’єднаній штурмовій бригаді Національної поліції України "Лють". Військовий загинув 18 вересня 2023 року під час виконання бойового завдання у напрямку населеного пункту Кліщіївка Донецької області. У захисника залишилися батьки, брат, невістка та племінник.
"Він зареєструвався і пішов воювати від "Люті", він так собі спланував, він так хотів. Він вже був на навчаннях, але він мені не казав, що він воює. Я вже так догадувалася. Він мені казав: "Мам, я буду генералом". Він вступив в академію в Одесу. Це був останній бій, а наступного дня він мав їхати в Одесу. Вони поставили прапор в цій Кліщіївці. Ми вже домовилися, як будемо спілкуватися. Він каже: "Мам, я не можу писати", а я кажу: "Напиши мені дві букви — ок і я буду знати, що з тобою все добре". А тепер немає. Ви знаєте, Він – це крила, це життя моє", — розповідає мама Андрія Потічного Людмила. "У них 7 років різниця. Андрія Потічного старший брат вчився з Гайдуком, тобто був однокласником Тараса Гайдука. Я не можу повірити, не можу повірити, бо гарні перед ними було майбутнє, їм треба було одному одружитися і дітей народити, другому – дитину свою виховувати, будувати плани, але забрала війна такий цвіт нації. Це є цвіт нації. Що пам’ятаю про Андрійка Потічного та Тараса Гайдука – це є просто світлі люди і одні з найкращих в класі. Я пам’ятаю, що вони були не лише хороші, здібні учні, але також були хороші товариші, вони мали повагу серед своїх однокласників, комунікабельні, щирі, відкриті", — згадує про полеглих захисників їх класна керівниця Оксана П’ятківська.
Меморіальні дошки освятив священник. Після цього родичі та друзі поклали квіти до встановлених дошок та запалили лампадки. Вічна пам'ять і слава Героям!
Деталі в сюжеті Суспільного:
Читайте також: Ужгородські благодійники розігрують календарі "Комбриги" для збору на авто захисникам з Закарпаття
Підписуйтеся на наш Телеграм-канал та отримуйте новини ще оперативніше!