Хто і коли це придумав, що блюз – це, коли гарній людині погано? Можливо під «погано» мали на увазі дуже конкретний стан, коли стає, ну дуже погано? Можливо…
Немає такої файної мелодії, яку б не можна було перетворити на блюз.
Маленький хлопчик, батьки якого колись поїхали з України в Америку, затамувавши подих слухав музичні вправи старшого брата. "Треба вивчитися і мати справжню професію. Музика – це насолода для себе, не більш", – так казали йому батьки.
– Дозвольте мені пограти в вашому магазині? На цьому роялі?
– Ну, спробуй!
Всі хотіли придбати платівки саме з музикою, що грав маленькій віртуоз. "Трохи згодом" його колискова з опери "Поргі і Бес" стала візитівкою блюзу.
Ніжна українська колискова і єврейська пісня сплелися, як і два народи, в блюз, хіт, шлягер.
"ZUMERTSAYT" і "Ой ходить сон коло вікон" перетворилися у "Summertime".
30 000 раз, якнайменше, виконувався цей хіт.
Mike Kaufman Portnikov з дитинства поєднав у собі класику і джаз, українську і єврейську пісню.
Як і George Gershwin, вже з дитинства "змушував" музикою посміхатися і мріяти, купувати, навіть те, що не збиралися раніше.
Ні, блюз не є їх головним стилем. Він просто має можливість поєднати те, що не можливо поєднати.
Хіба не так у житті? Хіба не саме це викликає бурю емоцій? Хіба не за для цього ми живемо? Хіба не для цього ви прийшли на виступ?
То ж, не зволікайте! Пірнайте легко і з радістю у вирій відчуттів, кайфу і музики.
Блюз – це, коли гарним людям гарно.