Комунальні платежі… «атакують» закарпатців

Оплата за комунальні послуги є одним з найболючіших процесів чи не для всіх нас, адже ціни невпинно зростають, а якість сервісу залишається незмінною. Якщо ще за газ та електроенергію розраховуватись ми звикли, то за воду й каналізацію розлучаємось із важко заробленими грішми доволі неохоче… А за ЖЕК, який практично займається масовим шантажем мешканців багатоповерхівок і при цьому не надає жодних послуг, взагалі мало хто хоче платити. Крім того, відбивають ентузіазм довжелезні черги біля «комунальних» кас у банках…

Хай буде світло… і газ!

Ще восени багато хто задумувався, а чи не перейти з централізованого газового на автономне опалення. Чимало сільських котелень навіть відмовились від блакитного палива. У міських умовах зробити великий газовий «переворот» непросто, але цілковито реально, тим більше, що в Закарпатті дрова обходяться дешевше, ніж в інших регіонах України, де лісів немає.

Тож, виявляється, дорогий російський газ з усіх «благ цивілізації» ми цінуємо чи не найбільше… Щодо розрахунків, то станом на 1 січна 2015 року в області за нього заплатили 99,5% абонентів. Наприклад, зі слів начальника Хустської філії ПАТ «Закарпатгаз» Василя Симулика, фірма практично не має боржників. За несвоєчасний розрахунок підприємство-монополіст лякає споживачів відключенням… і не жартує! Бо неплатників справді «відрізають» від тепла. Тільки за вісім місяців минулого року обласне газове господарство «перекрило трубу» 1200 закарпатським боржникам. Що ж стосується енергоносіїв, то наразі краяни споживають набагато більше «світла», ніж у попередні роки, адже багато хто встановив собі електрообігрівачі, аби зекономити газ. І хоч підприємцям доводиться вносити авансові платежі за ще не «використаний» струм, та розраховуються за послуги мешканці області справно: рівень оплати на початок року становив 100,7% (торік на 1 січня – 101,1%). Зокрема, в Хустського РЕМу проблем із неплатниками, як і в більшості районів електромереж Срібної Землі, не виникає. Правда, як стверджує головний енергетик колишньої столиці Карпатської України Михайло Керечан, у минулому році за несвоєчасну оплату послуг на теренах Хустщини було відключено аж 148 абонентів. А загалом найбільшим боржником за спожиту електричну енергію в Закарпатті є КП «Водоканал м. Ужгород».

Без води ні сюди, ні туди…

Багатий на чисті ріки та швидкоплинні потічки край, здається, мав би забезпечувати споживачів прісною водою за найнижчими тарифами. Проте, на жаль, ставки за природний дар у нашій області доволі високі. Звісно, у сільських населених пунктах, де є колодязі і немає централізованої каналізаційної системи, користування «водяними» благами населенню обходиться задарма. Та містяни за водопровідну воду та послуги очисних споруд щомісяця повинні розлучатись із «кровно» заробленими грошима. «Наганяє» ціну, передусім, висока вартість електроенергії, без якої не можуть працювати глибинні насоси на водозаборах.

Доливають масла у вогонь і неоднакові тарифи у різних населених пунктах області. Тож найбільше за водопостачання та водовідведення платять в Ужгороді – 11,84 грн/м куб., найменше в Чопі – 5,54 грн/м куб. Інші ж міста, враховуючи низку чинників, мають власні «цінники» у «артезіанському меню». Так, у Сваляві Н2О обходиться в 10,24 грн/м куб., у Виноградові (9,9 грн/м куб.), Іршаві (9,9 грн/м куб.), Воловці (9,86 грн/м куб.), Великому Березному (9,71 грн/м куб.), Рахові (9,4 грн/м куб.), Тячеві (9,35 грн/м куб.), у Хусті (9,19 грн/м куб.), в Мукачеві (7,43 грн/м куб.), в Міжгір’ї, (6,75 грн/м куб.) та в Перечині (6,6 грн/м куб.).

– За воду щомісяця добросовісно розплачуються майже 85% абонентів, 7-10 % споживачів платять раз на два-три місяці. Хоча в цілому, враховуючи реструктуризацію боргів, минулорічний відсоток розрахунків у місті над Тисою становить 100,5 %, – каже начальник абонвідділу Хустського Водоканалу Микола Міллер. – Щодо підприємців, то за 2014 рік проплата складає 98,67 %.

Приміром, в Ужгороді рівень розрахунку за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення коливається в межах 52%.

Основною проблемою комунальних підприємств є відсутність «контакту» із певними категоріями платників. Скажімо, з боку деяких краян виникає бажання «перекрити» доступ контролерам до лічильників та внутрішньої будинкової мережі, а окремі підприємці відмовляються платити за дощові та талі води (переважно за опади), особливо там, де немає каналізаційного відведення.

ЖЕК – узаконений державний рекетир? 

За послуги підприємства, яке паразитує за рахунок мешканців багатоповерхівок іще з радянських часів, нещадно грабуючи краян і не надаючи практично ніяких послуг, наші земляки розраховуються найгірше. Та це й не дивно! Адже весь «сервіс» послуг житлово-комунальної монополії полягає у виданні «папірців»… при цьому психологічно тиснучи на населення «залізним аргументом» – не буде квитанції про сплату послуг, не буде довідки.

– У ЖЕКів та ЖРЕРів, на моє переконання, плюсів небагато. Бо, за своєю суттю, вони – архаїзми, позбавлені як ресурсів для виконання поставлених задач, так і готовності змінюватись. Навіть держава вже зрозуміла, що настав час дати «зелене світло» розвитку ОСББ. Спільнота є повноцінним представником інтересів мешканців у органах державної влади та місцевого самоврядування. Для цього із числа жильців обирається лідер, який повинен займатись організаційними моментами. Утім слід мати на увазі, що будь-яке вирішення проблемних питань можливе тільки за рахунок власників квартир, які об`єднались у організацію. Помилково вважати, що дім починається на порозі помешкання. Насправді наше житло бере початок із вулиці, на якій стоїть. Отже, думати про добробут оселі потрібно у довгостроковій перспективі. І не варто забувати народну мудрість про те, що спасіння утопаючих – справа рук самих утопаючих, – запевняє заступник начальника Хустського міського голови з комунальних питань Микола Аннишинець.

До речі, під час нашої розмови з паном Миколою до нього в кабінет навідався літній краянин із квитанцією про сплату ЖЕКові 1000 грн. При цьому чоловік скаржився, що в нього над головою протікає дах, а комунальники «відквартирували» його до міської ради, мовляв, що до їхніх обов’язків не входить ремонт покрівель. Отже, виходить абсурд! Бо якщо сантехнікою займається Водоканал, закручуванням лампочок у під’їздах – електрики, перекриттям стріх, реставрацією фасадів – будівельники чи аналогічні організації (як правило, за рахунок самих жителів), то за що тоді «випорожнює» гаманці співвітчизників ЖЕК? Гадаю, гроші на вітер викидати не варто, краще зекономити їх на реальні потреби будинкової інфраструктури. До речі, в Хусті наразі створено вже 26 ОСББ, також діють 6 кооперативів (у той час як на балансі комунального підприємства ЖЕК №2 перебувають 64 житлові об’єкти, 34 з яких – п’ятиповерхові).

Та попри все, наша область залишається найсумліннішим платником за використані природні блага в Україні, оскільки рівень погашення комунальних платежів за минулий рік у Закарпатті становив 115,7% при загальнодержавному показникові 99,3%.