В Ужгороді обговорили грантовий проект з реконструкції будівлі «Совиного гнізда» (ВІДЕО, ІСТОРИЧНА ДОВІДКА)

Голова облради вирішив взяти під особливий контроль реалізацію транскордонних грантових проектів. Мета одна – щоб кошти ефективно використовувалися в інтересах громади. Проект рухається, проведена експертиза, оголошений тендер. Є можливість фінансова, щоб відреставрувати «Совине гніздо» до кінця року. "Я наголошував керівництву міста, що процес має бути публічним, громада має знати як витрачаються кошти на реставрацію будівлі." - повідомив Голова, а також додав, що: "Запропонував свою допомогу, якщо виникатимуть труднощі – чи то з фінансуванням через казначейство, чи з’являться інші бюрократичні перепони. Буде сприяння і на рівні міністерств, якщо це потрібно. Але до кінця року Ужгород має отримати свою родзинку."

Довідково:

Дана споруда - це старовинний архітектурний пам'ятник, відомий як "Совине гніздо" або "Богольвар" (угорською мовою). 

Історична довідка "Совиного гнізда":

Постановою Ради Міністрів УРСР від 6 вересня 1979 був затверджений додатково список пам'яток архітектури Закарпатської області в кількості 24 нових об'єктів. Серед новоутвержденниє пам'яток архітектури знаходиться один в Ужгороді на вул. Свердлова, №2 (нині вул. Ракоці - ред.) Під назвою "Комора і винний льох". Це найдавніший пам'ятник харчової промисловості в Закарпатті. На фронтоні пам'ятника красується дата "1781". Це означає, що пам'ятнику пішло вже третє століття.

Розташований біля західного підніжжя комітатської Горки, пам'ятник у повній гармонії зливається з її архітектурним ансамблем. Він відрізняється певною монументальністю і своїм виглядом нагадує старовинний замок, через що в народі носить досить влучну назву "Совине городище", по-угорськи "Багольвар". Будівля масивна, побудована з місцевого природного каменю вулканічної породи. З боків є виступи, що нагадують вежі. Між ними є тераса, звернена в бік вулиці Свердлова.

Побудована на похилому схилі, будівля в основному двоповерхова. Щодо походження і призначення пам'ятника можна привести нижченаведені історичні відомості.

У міському перепису 1631 зазначено, що в Ужгороді є поміщицький пивоварний завод. Це було 350 років тому.

У 1703 році в Закарпатті спалахнуло повстання проти Габсбургів. Одним з його ватажків був ужгородський замковий пан граф Микола Берчені. Повстанням зацікавився і російський цар Петро І, що постачав повстанців, основне ядро яких складали закарпатці, грошима та спорядженням. Його посол побував і в Ужгороді. Більш дієвої допомоги надати повстанцям Росія не змогла, в чому завадив їй затіяний в той час Петром І Прусський похід, скінчився повною невдачею.

Чекати допомоги було більше нізвідки і повстанські війська 1 травня 1711 склали зброю.

Володіння бунтівного Миколи Берчені були конфісковані на користь королівської скарбниці. З часом королівська скарбниця, що володіла на Ужанщині великими лісовими масивами, стала займатися головним чином лісовою промисловістю і розпродала свої підприємства в Ужгороді.

Так були в 1889 р продані об'єкти, які належали до ліквідованого пивного заводу. Новий власник головний корпус заводу пристосував під готель. Через деякий час в ньому було відкрито керамічне училище, а під час чехословацького панування в будівлі знаходилася столярна школа.

Своїм головним фасадом будівля колишнього заводу була звернута до вулиці, що називалася Пивоварна. У 30-х роках, приблизно в 7-8 метрах від нього, фасадом на захід був побудований Головний поштамт, розташування якого свідчило, що будівля колишнього пивоварного заводу була заздалегідь приречена на знесення, але з ним чеська влада не поспішала, і вона стояла і під час фашистської окупації.

Ужгород було звільнено 27 жовтня 1944 року. На чолі міського управління у звільненому Ужгороді став автор цих рядків. Битий ворог відступав, підірвав у місті всі мости через річку Уж. Військові власті вирішили побудувати тимчасовий дерев'яний міст навпроти будівлі колишнього пивоварного заводу, а переулочек між ним і поштою був занадто вузьким. У той час в будівлі колишнього пивзаводу на другому поверсі знаходилася міська продовольча карткова система, а на першому поверсі фонд згорнутого на час війни Крайового музею.

На третій день після визволення міста згорів з невідомих причин верхній поверх, де знаходилася карткова система. Фонди музею були перевезені в будинок товариства ім. Духновича, а будівлю колишнього пивзаводу було терміново знесено.

Таким чином від колишнього заводу залишилася тільки будівля, оголошена, як вже було сказано вище, урядом УРСР пам'яткою архітектури республіканського значення.

Під час чехословацького панування в просторих підвалах його був відкритий винний бар. З тих пір стали називати підвали винними. На місці ж знесеного міською управою в 1944 році пивзаводу, на площі Космонавтів, навпроти поштової будівлі була в 1978 році побудована нова міська ратуша - протягом останніх ста років вже шоста за рахунком.

У будівлі новооб'явленної архітектурної пам'ятки в даний час розміщені три торгові організації, між ними облпіщеторг, що є головним орендарем. Площа ділянки, на якій стоїть будівля, становить 2680 кв. м, у тому числі під будівлями зайнято 1383 кв. м. Переважають складські приміщення, а інша частина припадає на майстерні та конторські приміщення.

Загальна кубатура будівлі становить 7854 куб. м. Будівля відрізняється певною монументальністю. Вона має довгасту форму з виступами на кінцях у бік вулиці Свердлова (нині вул. Ракоці - ред.).

Довжина будівлі складає 78,4 м, а ширина, вважаючи і виступи дорівнює 35 метрам. Попереду, з боку вул. Свердлова мається вузький дворик, а за ним на першому поверсі є тераса.

В основному слід вважати, що будівля двоповерхова. Від пам'ятника віє певною романтикою. Вона нагадує феодальну фортецю. При її створенні був майстерно використаний рельєф і вміло застосовано будівельне мистецтво і будівельна техніка.

Унікальним у своєму роді є і підвальний ряд пам'ятника. Його довжина становить близько 150 метрів. Новий пам'ятник архітектури республіканського значення в Ужгороді в повній гармонії замикає із західного боку створений історично протягом століть дивовижний художній вигляд Радянській площі. З часом, однак, грубий утилітаризм залишив, на жаль, на первісному архітектурно-художньому вигляді пам'ятки не благі зміни.

Колишні господарі-приватники, які володіли будівлею після ліквідації пивзаводу, в гонитві за наживою робили всякі, потрібні й непотрібні, прибудови до основного архітектурного вигляду, ніж спотворили його художній вигляд.

Після возз'єднання Закарпаття, як вже було сказано вище, будівлю зайняв облпіщеторг і ще дві торгових організації, а що ще гірше, міськжитлоуправління поласував на непоказну прибудову з боку Свердловської вулиці і оселив у ньому мешканців, одночасно з якими тут же з'явилися поруч з нею і вбиральні , сараї та інші їм подібні "господарські підсобні" споруди.

Що ж стосується основного об'єкта архітектурної пам'ятки, займаного облпіщеторгом і двома його піднаймачеві, то і тут далеко не втішне.

Усюди панує завантаженість. Ось остання тераса, ходи і виходи завантажені примітивними, непоказними, збитими з дощок сховищами - времянки. Усюди тіснота і, як правило, захаращеність.

Чи не краще виглядає і підвальне сховище продтоварів. Тут крім тісноти панує вогкість. Це викликано тим, що всі вікна замуровані наглухо і немає вентиляції. А що ще гірше, місцями просочуються грунтові води. Необхідно безоткладно приступити до капітальної реставрації пам'ятника. Для цього необхідно виселити, не гаючи часу, всіх орендарів з нього. Без цього реставрація його практично нездійсненна. А відкладати її в довгий ящик недозволено!

На закінчення потрібно сказати кілька слів про майбутнє доцільне використання новооб'явленного архітектурного пам'ятника. Не можна допустити, щоб і цього разу восторжествував вульгарний утилітаризм.

У зв'язку з цим слід сказати кілька слів про Ужгород, який прийнято називати "пращуром закарпатських міст". І цілком заслужено. Над ним пролітали бурі цілого тисячоліття і він перевалив уже в друге тисячоліття свого історичного буття. Однак початок його сходить до набагато більш древніх епох і втрачається в безодні історичних часів.

Таким чином, минуле Ужгорода охоплює, приблизно, 150 тисячоліть. Воно багате історичними подіями. Доісторичне минуле Ужгорода представлено надзвичайно багатими археологічними матеріалами, відкритими на території Ужгорода. Як найдавніше місто Закарпаття і столиця краю, Ужгород цілком заслуговує, щоб у ньому був відкритий особливий, присвячений тільки йому міський музей і для цієї мети є вельми придатним вищеописаний новооб'явленний архітектурний пам'ятник.

Притому частина наявних під будівлею підвалів можуть бути використані для експозиції розвитку виноробства, яке згідно старовинною легендою почалося в Ужгороді, в старовинному гербі якого зображено виноградний кущ з двома золотими гронами, а інша половина може бути використана для дегустаційного залу. Найлегше і практичніше було б організувати міський музей, як філія Закарпатського краєзнавчого музею.