Анексія Криму, інфляція гривні, проблеми з видачею віз і біопаспортів, або ж елементарне бажання краще пізнати власну країну - ці та інші чинники знову пробуджують в українцях інтерес до внутрішнього туризму і спонукають до пошуку цікавих і бюджетних місць для відпочинку.

З цією метою і був заснований проект Знайдено в Україні, у складі експедиціі якого Новий час вирушило на Закарпаття.

Ужгород - кавова Мекка України

Одна із перших асоціацій, яка виникає в українців при слові Закарпаття - це Ужгород.
Столиця регіону незаслужено обділена увагою туристів, хоча по самобутності та кількістю історичних артефактів Ужгород не поступається Мукачево та Львову.
З повним правом може це місто потягатися зі Львовом і за звання кавової столиці України. Його тут не тільки варять по-особливому, але і зберігають власні секрети його обсмаження.
В ужгородців навіть є приказка: "Львів славиться своїми кав'ярнями, а Ужгород - кавою". Місцеві кавомани стверджують, що цей популярний напій був завезений сюди ще у XVI ст. з Угорщини.

Крім замку, моста і 2,5-кілометрової липової алеї вздовж річки Уж, ще одним містоутворюючим місцем Ужгорода сміливо можна назвати кондитерську Валента Штефаньо - його ім'я в Ужгороді знають усі. А придуманий ним торт Ужгород, який дасть фору Київському і льодяники у формі ужгородського герба з натуральних соків стали вже традиційними сувенірами з цього міста.

"З практичної точки зору, варто приїхати в Ужгород, оселитися тут і вже далі, на машині, об'їхати всі самі кльові точки Закарпаття. Поруч Мукачево, Синевир, Рахів зі своїм географічним центром Європи, Берегово з термальними водами і несподіване урочище Воєводино. В Ужгороді жити і харчуватися дешевше, ніж у Мукачево. А подивитися теж є що", - ділиться порадами автор проекту Знайдено в Україні Лала Тарапакіна.

Замки

Ще одним символом Закарпаття по праву можна назвати замки. Лицарські замки, оборонні укріплення та мисливські палаци - знаменитий замок Паланок, Ужгородський, Хустський, Невицький, Середнянський замок тамплієрів - в цілому, на території Закарпаття знаходяться стіни і руїни 12 пам'яток середньовічного зодчества.

Деякі з цієї дюжини вдалося зберегти, як наприклад королівські Ужгородський та Замок Паланок. Сьогодні вони стали головними туристичними об'єктами регіону. Однак значну частину закарпатських замків погода і час все ж перетворили на руїни.

Нашій експедиції пощастило побувати в замку Сент-Міколош, який знаходиться у колоритному селі Чинадієво.

Крім склепінних стель, потайних коридорів і неймовірну історію кохання королівни Ілони Зріні, яка розгорталася у цих стінах, замок стоїть уваги і завдяки своєму нинішньому ангелу зберігачу і екскурсоводу Йосифу Бартошу.

У 2001 році художник став першим в Україні, хто зважився взяти в оренду замок, і з тих пір вкладає всі свої сили у його відновлення.

Власними коштами і завдяки невеликій допомозі від угорського уряду Бартош зміг відновити дах, частину перекриття й інтер'єр першого поверху будівлі.
Бюджет повної реставрації замку перевищує 1 млн євро, однак художник не зневіряється.

В одній з кімнат замку розташувалася постійна виставка картин, гроші від продажу яких йдуть на ремонт будівлі.

Сьогодні у стінах колишньої резиденції Ілони Зріні проводяться вінчання, вечори камерної музики, міжнародні та місцеві культурні заходи.
До слова сказати, першою парою, яка повінчалася у стінах цього замку, був сам Йосип Бартош і його дружина художниця Тетяна.

Угіддя Шенборнів

З Чинадієво пов'язана ще одна унікальна споруда. У сусідньому селі Карпати збереглася колишня резиденція графів Шенборнів, які в XVIII столітті були найбільшими землевласниками у Закарпатті.

На сьогоднішній день у стінах цього палацу розміщується санаторій Карпати.

В урочищі Воєводино, що в 50 км від палацового комплексу (а також від Ужгорода), розкинувся парк Шенборна. По суті, це відновлений закарпатськими істориками, географами і меценатами старовинний заповідник австро-угорських часів.

"Озера, водоспади, острівці та алеї - все це можна обійти пішки до падіння з ніг, а можна об'їхати на коні. А потім повечеряти бограчем або домашніми ковбасками у колибі на території туркомплексу Воєводино", - радить Лала.

Гуцульські коні

Раз вже мова зайшла про коней ... У цьому регіоні розводять особливу породу коней, яка, як ніяка інша, пристосована до життя у гористій місцевості.

Нащадок дикого карпатського тарпана - гуцульський кінь - був виведений у Карпатах ще за часів Австро-Угорщини для господарських робіт та ведення військових дії у горах. Ці невеликі, але витривалі коні комфортно себе почувають, як у горах, так і на рівнині. Відрізняє їх і дивовижна дружелюбність - "гуцули" спокійно ставляться навіть до недосвідчених вершників.

Після війни майже все поголів'я коней цієї породи успадкувала Угорщина та Чехословаччина. Радянські власті не оцінили тоді по достоїнству цих невисоких конячок. У 90-х роках гуцульських коней в Україні практично не залишилося.

Сьогодні популяризацією "гуцулів" на Закарпатті займається колишній юрист Богдан Рущак. На основі своєї бази у Тур'їй Поляні - мальовничому карпатському селі-заповіднику - він намагається відродити інтерес не тільки до коней, а й до кінного спорту.

Крім конкуру, разом з французом Грегорі, він навчає людей власним методом спілкування з кіньми. Та так, що вже через три дні ви зможете впевнено скакати у гористому лісі.

Закарпатське джакузі

Одна з характерних закарпатських забав - купання у чавунних чанах з мінеральною водою.

Далеко не всі в Україні знають, що на місці нинішньої Закарпатської області кілька століть тому було поселення кельтів. Саме від них, крім секретів виноробства і пивоваріння, перейняли закарпатці цю традицію.

По суті, чани - це кельтський аналог сучасного джакузі. Чан наповнюють холодною мінеральною водою з джерела, на дно кладуть річкові камені, потім воду поступово нагрівають на відкритому вогні.

Традиційно, прийом ванни чана чергується зануренням у холодну воду, будь-то гірська річка або басейн.

Зі слів самих закарпатців, самі "правильні" чани знаходяться у Лумшорах. Сьогодні у цьому селі (близько 50 км від Ужгорода) у різних господарів є близько 20 відлитих за старою технологією чавунних казанів.

Незважаючи на моторошнуваті асоціації, які з'являються при вигляді котла над відкритим вогнем, місцева мінеральна вода добре впливає на опорно-рухову систему і на весь організм у цілому.

Оскільки, у чанах купаються у будь-який час року - поїздку краще планувати і замовляти заздалегідь.

Термальні води

Славиться Закарпаття і своїми термальними водами. Крім українців, купатися на курортах у Берегово та Косино з'їжджаються мешканці сусідніх Угорщини та Словаччини.

Це й не дивно. Курорт Косино, розташований біля села Косонь, знаходиться всього в 200 метрах від угорського кордону: з одного боку він оточений угорським дубовим гаєм, а з іншого - українським.

На відміну від берегівського, термальний курорт Косино невеликий, але дуже продуманий і сучасний.

На 8 га вмістилися п'ять басейнів, три з яких - термальні, у тому числі дитячий (температура води +41). Є ще величезний басейн з прісною водою і водним баром, і "жабник" для найменших.

Навколо басейнів досить шезлонгів, є фуд-зони, де можна спробувати лангош (тісто зі сметаною і сиром) і дитячий майданчик. У лісовому масиві можна знайти зону для барбекю.

Також на території комплексу є кілька так званих ванн Кнайпа - міні-басейнів з дном, викладеним дрібними камінчиками, які використовуються для розслабляючого масажу стоп. У ціну квитка (150 грн - 2 години - ціна на початок 2015 року) входить також сауна. А ще тут є бювет з мінеральною водою.

Термальні води видобуваються тут зі свердловини глибиною в 1,2 км. Вміщені в них речовини будуть корисні для опорно-рухового апарату, ЦНС і серцево-судинної системи.

Виноробство

М'який клімат і особливості ґрунту, забезпечені сусідством з горами, ставлять Закарпаття у один ряд зі знаменитим угорським Токаєм.

Вино тут робити люблять і вміють - приватні виноградники є практично в кожному дворі. А військові укриття, що збереглися з часів Османської імперії, вже давно використовують як винні погреби.

Один з найбільших таких підвалів, які полонені турки викопали ще в 1557 році, зберігся у селі Середньому близько Ужгорода. У підземному коридорі довжиною близько 4,5 км утримуються постійні +12 - ідеальна температура для витримки вина.

Сьогодні у цьому підвалі можна продегустувати та придбати як класичні, так і локальні сорти вина.
У цьому ж селі ми знайшли незвичайну бабусю Ірину Василівну, у якої у дворі виявився такий же старовинний підвал. Виробництвом смачних сухих і солодких вин з власного виноградника зараз займається її син, а сама Ірина Василівна проводить привітні дегустації.

Десять причин побувати на Закарпатті: кава, замки, чани, бограч ... (БАГАТО ФОТО) (фото) - фото 59

Як вже говорилося, закарпатці багато чого перейняли у кельтів. У тому числі і традиції алкогольних напоїв. В ході експедиції нам пощастило познайомиться з екс-журналістом, істориком Юрієм Клованич, який під час спроб розбити ботанічний сад на своїй ділянці під горою Ловачка виявив вхід у аналогічний турецький підвал.

Завдяки температурі і вологості, крім приголомшливих вин, наливок, і домашнього сидру, виготовлених за стародавніми кельтськими рецептами, у цьому підвалі проходять витримку м'які благородні сири, які тут же розкуповують як місцеві жителі, так і туристи.

Еко-сири

Десять причин побувати на Закарпатті: кава, замки, чани, бограч ... (БАГАТО ФОТО) (фото) - фото 61

Слід визнати, що у Закарпатті сьогодні відроджується мода на екологічно чисті продкути.

Віддаленість від великих промислових об'єктів та туристичний потенціал надихають місцевих жителів відновлювати приватне сільське господарство і своїми руками виробляти здорову і смачну їжу.

Так, поряд з традиційною бринзою і овечою вурдою, закарпатці освоюють виробництво цвілевого брі та камамбера, маскарпоне, фети і рікотти.

Крім згаданого вище Кельтського двору, у пошуках сирних делікатесів місцеві жителі направлять вас у широко відому тут швейцарську сироварню у Нижньому Селищі, або на невелике виробництво Баранове в Ізі (яка, крім того, відома як столиця лозоплетіння України).

На Закарпатті популярні сімейні господарства, коли різні етапи виробництва і логістики поділяють між собою члени однієї сім'ї. Тому й обсяги продукції невеликі. Купити закарпатські сири можна або на місці, або вдавшись до служби доставки.

Кухня

Десять причин побувати на Закарпатті: кава, замки, чани, бограч ... (БАГАТО ФОТО) (фото) - фото 62

Раз вже ми торкнулися кулінарної теми, мабуть, варто розповісти про кухню Закарпаття детальніше. Тут гостро відчутний вплив сусідньої Угорщини - перші та другі страви, як правило, щедро приправлені паприкою.

Візитна картка Закарпаття - бограч - гуляш з, як мінімум, трьох видів м'яса, котрий готується без краплі води, але подається, як перше.

Місцеві жителі кажуть: "Чим бажанішим гість - тим густіше бограч".

Вегетаріанцям у Закарпатті бути складно, навіть запечена картопля, яка на місцевому діалекті називається крумпля, тут щедро приправляється салом.

Боб-гуляш, лоці, кляганец, токан - більшість страв тут представляють собою саме м'ясо з овочами, а не навпаки.

Популярні також млинці-палачинти і кремзлики, відомі у нас як деруни. На десерт обов'язково спробуйте сирні гомбовці.

Озеро Синевир

Десять причин побувати на Закарпатті: кава, замки, чани, бограч ... (БАГАТО ФОТО) (фото) - фото 63

Високогороне озеро Синевир, відоме в народі як Морське око, знаходиться на висоті майже у кілометр над рівнем моря (989 м, якщо бути точним), і є найбільшим у Карпатах. Через невеликий острів посеред водної гладі, з висоти воно й справді схоже на гігантське око.

Дістатися до озера можна по трасі Київ-Чоп, а після повороту на Міжгір'я проїхати ще близько 50 км вглиб Закарпаття. Решта 1,5 км можна подолати пішки по гірській лісовій стежці - що вже окрема пригода, або, доплативши 25 грн, під'їхати до самого озера.

Незважаючи на те, що купатися і рибалити в озері заборонено, поїхати туди варто вже тільки для того, щоб побачити небо, відбите в водної гладі, оточене містичними горами. Вода в озері кришталево чиста і здається яскраво-блакитною.

"Я не можу ставити оцінки озера Синевир, тому що вся Україна вже і так його "знайшла". Але проїхати повз нього наша команда не змогла. Я завжди злегка гублюся, коли стоїть завдання описати мальовничий пейзаж. Але скажу, як можу: коли ти виходиш на дерев'яний оглядовий майданчик і очам постає блакитне чайне блюдце у обрамленні гір і смерекових бус, ти просто перестаєш дихати на перші хвилини дві. Потім ці дві хвилини проходять і наступають наступні п'ять, коли ти усмоктуєш всю цю силу і пишаєшся до сліз тим, що озеро Синевир - це Україна", - каже організатор проекту Знайдено в Україні Лала Тарапакіна.

За старовинною легендою, ім'ям Синь звали голубооку княжну, яка колись жила тут, а Виром - закоханого в неї пастуха, якого вбив батько Сині, що не бажав бачити у своєму будинку бідняка. Страждаючи по коханому, дочка нібито виплакала ціле озеро сліз.

Насправді озеро утворилося близько 10 тисяч років тому, коли зсуви перекрили річкову долину.
В даний час озеро займає близько 4,5 га, а його глибина сягає 22 м.