В Ужгороді судять офіцера, учасника АТО (ФОТО, ВІДЕО)

Офіцер ЗСУ, воював на Донбасі з травня по серпень, двічі поранений - а тепер під судом з вини Міноборони.

Сьогодні сходив на судове засідання в Апеляційному суді Ужгорода і спробував розібратися в цій справі.

Якщо коротко, п'ять років тому під початком офіцера Дениса Волошина служив солдат у якого проявилася хронічна хвороба нирок. Волошин відправив солдата в лазарет, але звідти його виписали через п'ять днів і відправили назад в частину, де Волошин звільнив його від фізичних навантажень, але відпустити додому просто не мав права. В результаті хвороба загострилася, солдата все-таки демобілізували за станом здоров'я, але він переніс складну операцію, втратив нирку, став інвалідом I групи і купу грошей витрачає на лікування.

Денис Волошин під час служби в зоні АТО. Він заступник командира батальйону, кадровий військовий.

Солдат написав заяву, бажаючи отримати компенсацію, так як здоров'я втратив під час служби. Збиток оцінили у 500 тисяч гривень. Але в Міноборони не захотіли брати відповідальність на себе і крайнім вирішили зробити навіть не лікаря, а офіцера, який діагноз ставити не в змозі, а солдату допомагав як міг. До речі, солдат саме на офіцера зла не тримає, у нього питання саме до Міноборони були.

Волошина засудили дуже хитро - визнали винним у службовій недбалості, але звільнили від покарання у зв'язку із закінченням строків давності. Тепер у нього є судимість, яка заважає кар'єрі. Крім того, якщо солдат подасть до суду з приводу компенсації, то з обвинувальним вироком 500 000 гривень повісять не так на Міноборони, а на Волошина, тобто до кінця життя у нього із зарплати будуть віднімати копієчку.

Боротьба йде за зняття судимості.

Розгляд і слідство довго тягнулися, тому повістки прийшли коли Волошин перебував на блокпосту в Донецькій області. Батьки офіцера запропонували суддям провести виїзне засідання на лінії фронту, але ті відмовилися.

Сьогодні підтримати офіцера прийшли з півсотні людей, зал засідань був повністю заповнений.

Засідання протривало хвилин п'ять, його перенесли на 29 січня, 11:00. Стара і давно випробувана тактика суддів, якщо вони хочуть збити увагу громадськості до справи. Нескінченні переноси засідань з поважних і не дуже причин. Крім того, суддя заявив, що слухати справу 29-го буде в маленькому залі, "тому всі не помістяться".

Суд український не змінився. Всі також призначають засідання на певний час, а потім маринують людей в коридорі. Сьогодні народ чекав півтори години, це ще слабенько - можна і 3-4 години просидіти. Людина в українському суді повина сидіти і чекати, осягаючи свою нікчемність, втрачаючи сили і волю до опору. Якщо народ прийшов підтримати, багато підуть, так як потрібно на роботу і за іншими невідкладних справах, у суддів на те й розрахунок.

Взагалі, тільки у нас прийнято приходити в суд натовпом, щоб підтримати людину. Ми не довіряємо суддям, тому намагаємося захиститися масовістю. Мовчазно попереджаємо суддю, що обвинувачений не один, за його спиною родичі, друзі та журналісти. Іноді це працює, але сама ситуація вкрай ганебна і принизлива.

Суду треба довіряти, а ми його абсолютно справедливо і обґрунтовано ненавидимо всією душею.

Добре б ужгородцям наступного разу не просто прийти і підтримати земляка, а й провести невелику акцію протесту біля входу в суд.

Корупція нікуди не поділася, суди не змінилися, наплювацьке ставлення до армійця не змінила навіть війна. Офіцер воює, поранення отримує, а держава тягає його по судах, намагаючись зробити крайнім.