Закарпаття - край нереалізованого сепаратизму

Логотип легендарного ужгородського ресторану «Деца у нотаря» (100 грам у нотаріуса) являє собою зірку: в центрі герб Закарпатської області, а з боків - кінці у вигляді прапорів сусідніх держав, у тому числі, і України.

430667_600 (1)

Сувенір з лавки

Антагонізм на вулицях Ужгорода;)

Спілкуючись з закарпатцями можна почути цікаві словесні звороти, які демонструють підсвідоме: «Перевал Бескид пов'язує Закарпаття з Україною». Саме так, а не, наприклад, «... пов'язує Закарпаття з іншою частиною України».

Мені «пощастило» своїми очима побачити останню фазу реалізації донбаського сепаратизму, коли безграмотне бидло, не прочитавши в своєму житті жодного твору Пушкіна і Толстого, вирішило «захистити» мову Пушкіна і Толстого від бендероффців. У цьому контексті я захотів порівняти дві «сепаратистські перспективи».
До подій на Донбасі і в Криму, одним з найперспективніших сепаратистських регіонів можна було назвати Закарпаття.

1. Ці землі історично є більше угорськими, ніж українськими. Мукачівський замок сміливо можна назвати колискою початку боротьби угорців з австрійцями за свою незалежність. Буквально кожна пам'ятка в Закарпатті розповідає історію угорського народу. Не дарма, саме в Мукачівському замку статуя-пам'ятник Ілоні Зріні та Ференцу II Ракоці.

Легендарний угорський Турул (пам'ятник 1000-літтю угорської державності) мирно співіснує з українським прапором

Тут взагалі практично немає українських пам'яток (у порівнянні з угорськими). Угорський Турул (міфічна птиця, яка допомогла перейти уграм з Уралу на Дунай) розправляє свої крила в Мукачівському (пам'ятник тисячоліттю угорській державі) та Ужгородському замках. У Берегово (Берегсас) - пам'ятники біля католицького костелу пам'ятник першому королю Угорщини Іштвану і письменнику-революціонеру Шандору Петефі ...

І якщо гіпотези нового російського альтернативного історика Володимира Путіна про Корсуні - колиски російського світу - лише хворе марення неука, то для угорців кожен сантиметр закарпатської землі - священний.

2. Компактне проживання етнічних меншин. У Берегівському районі ви спокійно зустрінете людей, що говорять угорською, і абсолютно не володіють російською або українською. У регіоні з 76% частиною угорців, всі вивіски, афіші та оголошення на двох мовах. На будівлях сільрад ви побачите, що розвиваються прапори Угорщини та України.

Вивіска магазину в Берегово

Оголошення в Берегово

Афіша повністю угорською (Берегово)

3. Успішний досвід історичної батьківщини. Словаки з угорцями (і співчуваючими їм українцями) могли б спекулювати на недієздатності України, як держави, і звертати свій погляд на батьківщини - Угорщину та Словаччину. Кожна країна член НАТО та ЄС. Паспорт цих держав дозволяє працювати, подорожувати, вчитися і робити бізнес в найбільш економічно розвинених країнах світу.

До речі, величезна кількість авто зі словацькими номерами - зовнішній прояв переваги європейських порядків над українськими. Незважаючи на митні незручності, люди переходять на «іноземні» підтримані авто, тому що дешевше в рази.

Начебто тут тісно сплелися історичні, культурні, етнічні, політичні та економічні передумови для втрати Україною цього регіону, але ... і тут найцікавіше.

"Деца у нотаря" (Ужгород): пам'ятна дошка закарпатським воїнам визвольної війни Ференца Ракоці ІІ

Політика сусідніх Словаччини та Угорщини дозволила всім бажаючим возз'єднатися з історичною батьківщиною. Наприклад, угорці, що залишилися в Україні без проблем могли отримати (і багато отримали) паспорт закордонного угорця - можна користуватися всіма благами ЄС, при цьому проживати на своїй землі, але в іншій державі.

Якщо "російський світ" на Донбасі - це прокляття, пекло, кров, смерть і страждання, то угорці на Закарпатті - одне з найгарніших що може бути. Вони обробляють землі, розвивають дрібний і середній бізнес, відновлюють замки та інші історичні пам'ятники, залучають інвестиції та благодійну допомогу з Європи.

У Закарпатті всього 20% земель придатні для сільського господарства. І, саме, вони в більшості належать угорцям, які успішно обробляють свої господарства. Під час нашої подорожі ми відвідали одне з таких фермерських господарств, де запаслися якісними і дешевими алкогольними напоями (телефончик є;)). Ці люди орють цілодобово без вихідних, маючи всього лише місяць для відпочинку.

Чинадійскій замок (Сент-Міклош) колись був сільським звалищем зі зруйнованим дахом і горами сміття на нижніх поверхах. У 2001 році художник Йозеф Бартош зі своєю дружиною Тетяною взяли його в оренду на 49 років, який сьогодні перетворили на приголомшливий музей з постійними поповненнями і оновленнями. Точніше, не просто в музей, а цілий культурний центр, де проходять виставки, концерти і навіть вінчання. Він з дружиною продає свої роботи, шукає фінансування по всьому світу, в тому числі, залучає гроші Угорського уряду. До речі, гроші з Українського бюджету за 14 років отримали лише одного разу - 8 тис. грн.

Замок Сент-Міклош

Афіши заходів у замку

В цілому, угорці зуміли отримати вигоди з угорського походження та українського проживання.

Незрозумілий багатьом місцевий діалект, відокремлення себе як особливої і несхожої частини України, гумор та іронія з сепаратистськими мотивами не зробили із Закарпаття зону бойових дій. Місцеві намагаються перетворити його в добрий продаючий бренд, не гірше львівського (мабуть тому тут не дуже люблять порівняння з Лембергом).

Якщо Франківськ і Львів - це українські польські / австрійські міста, то Ужгород (Унгвар), Мукачево (Мункачі) або Берегово - українські угорські міста. Доторкнутися до частини європейської культури, кухні, історії не виїжджаючи з України, відчути себе трохи чужим у своїй же державі, поговорити з місцевими на не розуміючій їхньої мові - де ви ще отримаєте стільки унікального досвіду та емоцій?

Дуже повчально: в Закарпатті практично немає протистоянь на етнічній або релігійній основі. Це край мирного і толерантного співіснування та взаємодії. Навіщо воювати за минуле, якщо можна разом будувати взаємовигідне майбутнє?