Втрачений Ужгород: кілька історій про “Золотий ключик”

Легендарне ужгородське кафе “Золотий ключик” міцно засіло в пам’яті городян та усіх закарпатців, котрі приїздили в радянські часи в Ужгород у справах. Пройтися центром і не зайти у цю кав’ярню було майже нереальним. По-перше, звідти завжди чудово пахло кавою, по-друге, у черзі неодмінно стояв хтось знайомий, зав’язувалася розмова, яка майже у 100% переходила у кавування. Незважаючи на таку шалену популярність, інформації про “Золотий ключик” не залишилося в жодному туристичному довіднику чи історичних розвідках, які виходили в роки СРСР та пізніше – в часи незалежності. Перелопативши купу книжок, альбомів та газет, ми не змогли знайти ані даних про рік відкриття цього кафе, ані жодної світлини, яка зберегла би для нащадків зовнішій його вигляд. Зате історії про “Золотий ключик” збереглися в кожного, старшого за 40 років, ужгородця. 68-літній науковець Іван Георгійович, до прикладу, познайомився у цьому закладі зі своєю дружиною. “Перше, що згадується про кафе, – це постійні черги. Вони виходили аж на вулицю. У цих чергах розмовляли, знайомилися з дівчатами, сварилися. Особливо людям не подобалося, коли хтось просив одразу 10 кав: собі та ще купі знайомих, котрі стандартним помахом руки показували, щоб узяв чашку й для них. Бувало, що люди приходили з великими термосами – це теж затримувало чергу. До 1978 року кава у “Золотому ключику” коштувала 9 копійок (для порівняння: сік у цьому ж закладі продавали за 10-12 копійок). Після 1978-го вартість напою виросла одразу до 30-ти копійок, але на довжину черги це не вплинуло ніяк. Лише у вихідні та ввечері (здається, кафе працювало до 21.00) відвідувачів у “Золотому ключику” меншало настільки, що їх обслуговували швидко. Всередині кафе стояли 8-10 високих столиків. Тобто каву тут пили виключно стоячи, присісти було неможливо. У приміщенні дозволяли курити, тому іноді було димно. Поруч, у тому ж таки приміщенні, був кондитерський відділ, де продавали різноманітні торти, тістечка та цукерки. Тому, якщо хтось бажав ще й перекусити, купував собі до кави якесь тістечко. Каву ми з колегами і друзями пили хвилин 20. Чесно сказати, в ній не було чогось особливого – та, яку в кав’ярнях варять сьогодні, на мою думку, смачніша. Секрет “Золотого ключика” був у його розташуванні. Це був своєрідний клуб, куди у вільну від роботи хвилинку приходила відпочити ужгородська інтелігенція: викладачі університету, лікарі, вчителі, чиновники, художники. Пам’ятаю, часто приходив туди Павло Бедзір, за яким повсюди слідували купи творчої молоді. Він пив каву і голосно філософствував, а всі відвідувачі кафе мимоволі слухали ті бесіди. А якось один мій колега навіть постраждав у тому кафе. Під час грози та сильної зливи велика вітрина “Золотого ключика” чомусь лопнула. Відвідувачів, котрі пили поруч каву, порізало скалками. Але серйозних травм у людей не було”, – згадує ужгородець.

150153_741756115909640_1515727312160239459_n(1)

Серед творчої молоді, яка відвідувала “Золотий ключик”, був і наш “батько дерев’яних церков” мистецтвознавець Михайло Сирохман. Він каже: художники туди справді заходили, хоча для справжніх творчих посиденьок частіше обирали інше місце – одну із зал сусідньої “Верховини” (“Корони”). Пан Михайло не дивується тому, що про це кафе нічого не сказано у туристичних довідниках, бо воно насправді було культовим для місцевих, тоді як туристи не розуміли тутешньої любові до гіркого насиченого еспресо. “Якийсь час “Золотий ключик” був чи не єдиним місцем в Ужгороді, де можна було випити такої ж кави, як у Будапешті. Але насправді то було дуже банальне місце. Нічого особливого ані в інтер’єрі, ані в подачі не пригадую, продавчині часто з традиційно невдоволеними обличчями подавали тобі ту каву, ти сам собі ніс її до столика, пив, розмовляючи з друзями – от і все”. Своїми спогадами про “Золотий ключик” поділився й Еміл Попович, котрий був головою виконавчого комітету Ужгородської міської ради протягом 11 років – з 1979-го по 1990-й. Він теж часто бував у цьому легендарному закладі й навіть водив туди офіційні делегації. “В “Золотому ключику” була чудова кава. Як тільки ти виходив у центр, одразу відчував її чудовий аромат. Туристи, котрі приїздили в Ужгород, дуже дивувалися, коли бачили величезні черги до кафе. Вони до такої міцної кави не звикли, тому не розуміли, як ми її п’ємо. У кафе стояли дві угорські кавові машини, вони дуже повільно пропускали кожну порцію напою, тому він виходив дуже насиченим. У мене була своєрідна і дуже смачна традиція купувати до тієї кави еклер або шматочок “Наполеону”. Досі обожнюю поєднання цих смаків. Що ж стало причиною закриття такого, здавалося б, успішного кафе? Я вам розкажу. Коли у 1985-му розпочалася антиалкогольна кампанія Горбачова, було вирішено зробити так, аби люди більше відвідували кафе, тобто пили каву, а не алкоголь. Для цього у магазинах почали створювати відділи-кав’ярні, а у місті за досить короткий час відкрилися кафе “Білочка”, “Казка” та інші, де можна було випити точно таку ж каву, як у “Золотому ключику”. Звісно, це кафе не втрачало відвідувачів через вигідне місце розташування, однак конкуренція вже відчувалася. Я чув, що у 1992-му “Продторгу”, якому належав “Золотий ключик”, запропонували вигідно здати приміщення кафе в оренду. А десь у 1994-му його остаточно продали”.

1452344_741763055908946_6362009708516084244_n(1)

“Про Захід” дуже хотів знайти людей, котрі працювали у “Золотому ключику”, аби почути від них свою історію цього закладу. Однак виявилося, що керівника кафе та більшості працівників вже немає в живих. Колега тих продавчинь, працівниця не менш легендарного ресторану “Верховина” (“Корона”) пані Ганна розповідає, що працювали у “Золотому ключику”, як правило, не молоді дівчата, а жінки середнього віку. Змінювалися досить часто, бо робота була важка – цілий день на ногах. “Каву в цьому кафе я пила рідко, адже у “Верховині” була точно така ж. Навіть обсмажували її в одному місці – в кондитерському цеху на Радванці. Там працював спершу старший чоловік з прізвищем Дьорке, а потім багато років смажив каву Людвіг Товт. Він єдиний в Ужгороді мав обладнання для цього і смажив каву так, що напій виходив надзвичайно запашним. Але розпитати його про секрети теж не вийде, бо пан Людвіг вже давно помер”. Схоже, більш точні відомості про “Золотий ключик” ми так і не знайдемо, як і не дізнаємось, коли ж він був відкритий: у 50-х чи 60-х. Наше припущення про те, що кафе на місці “Золотого ключика” існувало ще за угорських та чехословацьких часів, не справдилося. Дослідник історії Ужгорода Олександр Волошин розповів, що на старовинних листівках, які він збирає, бачив, що у кутовому приміщенні на перехресті сучасних вулиць Корзо-Волошина на початку минулого століття знаходилася аптека “Золотий лев”. Вхід до неї був прикрашений гіпсовою фігуркою лева. Листівки ж пізніших часів не подають зображення цієї будівлі, тому її використання та історія можуть стати предметом ще не одного дослідження й опитування.

karpatskijobjektiv.com
Історія Новини Закарпаття Новини Ужгорода Соціо Фоторепортаж
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Якість матеріалу
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
59 переглядів у вересні
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань. Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися.

Суспільство
Історія 12-річної закарпатки, яка народила у Рівному, сколихнула громадськість. І хоч для ромів це звична практика, все ж варто замислитися про юних породіль нашої епохи. Це норма чи відхилення суспільства? Якщо ще кілька століть назад наші предки одружувалися та народжували у 13-15 років, то термін першого материнства сучасної української жінки змістився від 22 років у 1990-х до 25 років нині. А законодавчо в Україні раннім материнство вважається до 18 ро...
Суспільство
Як повідомляє ТРК "Мукачево" (М-студіо), рішення було прийнято одноголосно на позачерговій сесії Великоберезнянської селищної ради після позитивного розпорядження голови Закарпатської ОДА Ігоря Бондаренка. Згідно з рішенням, громади селища Великий Березний, сіл Розтоцька Пастіль, Костева Пастіль, Бегендецька Пастіль та Руський Мочар Розтоцько-Пастільської сільської ради об’єднуються у Великоберезнянську територіальну громаду з адміністративним центром у се...
Суспільство
Як раніше вже повідомляв Сайт міста Ужгород, днями у Берегові розгорівся скандал між туристами та орендодавцем. Жінка намагалася виселитися на два дні раніше та отримати назад свої кошти, а от орендодавець гроші повертати відмовився і взагалі виставив речі відпочивальниці на подвір’я. Журналісти телеканалу «Сіріус» також вирішили поцікавитися у сторін більш деталей. Туристка розповіла на камеру, що вирішила виселитися із помешкання через не відповідність й...
Суспільство
Лише 14% закладів охорони здоров’я Закарпатської області стали комунальними неприбутковими підприємствами. Ще 86% закладів цю умову поки що не виконали. Це означає, що якщо до кінця року вони не перетворяться на комунальні некомерційні підприємства, то не зможуть укласти договори з національною службою здоров’я. Автономізація – це одна з необхідних умов для того, щоб заклад міг укласти договір з національною службою здоров’я та отримувати кошти з державног...
Суспільство
Іван Ілько навчався в Національній академії образотворчого мистецтва в Києві на факультеті архітектури. Згодом зрозумів, що архітектура віртуальна вабить його більше, ніж реальна і почав шукати виш, в якому зміг би вивчити тему професійно, утім не з програмістським підходом, а з творчим. З двох університетів, які готують спеціалістів в цьому напрямку в Європі – Данії та Італії – обрав Копенгаген, де цьогоріч і закінчив факультет візуального дизайну, ігор т...
Суспільство
У п’ятницю, 20 вересня, у прес-центрі Закарпатської ОДА вкотре відбулася презентація книг місцевих авторів. Цього разу книжкові полички закарпатських бібліотек і навчальних закладів поповнилися дитячими виданнями – книжкою Галини Малик «Мандри та подвиги лицаря Горчика» та Людмили Кудрявської – «На арені цирку». «Цього року із запланованих 16 видань світ вже побачили 14, а дві книжки вийдуть друком у жовтні. Радію тому, що обласна програма підтримки закарп...
Кримінал
Як уже повідмляв Сайт міста Ужгород, протягом минулих двох днів в Ужгородському міськрайонному суді відбулись 9 судових засідань, на яких розглядались клопотання прокуратури про взяття під варту підозрюваних у наркоторгівлі. Прокуратура просила тримання під вартою і заперечувала проти застави. 7 вказаних клопотань задоволені, підозрюваних взято під варту на 60 діб, але одночасно, слідчий суддя визначив підозрюваним альтернативу у вигляді застави. Розміри к...
Суспільство
Про це ідеться у пояснювальній записці до проекту закону про державний бюджет України на 2020 рік, опублікованому на сайті Верховної Ради.  Згідно з проектом державного бюджету України на 2020 рік, при народженні дитини сім’ям будуть виплачувати по 41 280 грн. При цьому частину суми, а саме 10 320 грн, батьки зможуть отримати відразу, а решта буде виплачуватися щомісяця протягом 3 років (по 860 грн). Крім зазначеної суми, сім’я також отримає “пакет малюка”...
Культура
20 вересня у виставковій залі Закарпатського музею народної архітектутри та побуту запрацювала виставка живопису «Настрій…осені?» заслуженої художниці України Наталії Сіми. На виставці представлено 21 художню роботу мисткині. За словами авторки, працювала вонанад ними упрдвж 6 років. Виставка триватиме до 1 жовтня 2019 року, повідомляє UA: Закарпаття.
Новини по темі
В Ужгороді за рік понад 100 неповнолітніх дівчат стали мамами (ВІДЕО)
На Закарпатті процес створення ОТГ активно набирає обертів (ВІДЕО)
Туристичний скандал на Закарпатті: "екстремальне" виселення, тілесні ушкодження та суд (ВІДЕО)
Більшість медзакладів Закарпаття не готові до наступного етапу медреформи (ВІДЕО)
Невицький замок "реконструювали" у неймовірній комп'ютерній грі (ФОТО, ВІДЕО)
Закарпаття – одна з небагатьох областей, де й досі діє програма підтримки місцевих авторів (ФОТО)
Стало відомо, скільки коштів отримуватимуть батьки при народженні дитини у 2020 році
Курс долара на Закарпатті впав до мінімального значення за три роки
Десятки мішків сміття: Ужгород долучився до Всесвітнього дня прибирання (ВІДЕО)
Набридло терпіти: Жителі закарпатського села самотужки відновлюють зруйнований міст (ВІДЕО)