Архітектура старого Ужгорода вмирає на других поверхах (ФОТО)

Високий темп життя, нескінченна низка переживань і турбот практично повністю поглинає час ужгородців. З самого ранку місто стає подібним мурашником, де кожен виконує свої завдання.

Ми адаптовуємося, звикаємо, і від нашої уваги вислизають разючі зміни, метаморфози, що відбуваються з Ужгородом, зокрема з архітектурою старого міста. Часом хочеться зупинитися ненадовго і оглянутися навколо.

А якщо і зупинимося, то що ми побачимо? Більшість будинків старої частини міста давно вже втратили свій вигляд. Перші поверхи заполонило безліч магазинів, забігайлівок, пластикових аптек і так далі. Можна сказати "все що душа забажає", от тільки не подобається ужгородцям те, що їм щодня доводиться бачити. Часом здається, що старе місто було витіснено на другі поверхи. Але навіть те мале, що залишилося, ми не зберігаємо, а значить, воно приречене на загибель.

Багато жителів міста, звичайно, помічали, що будівлі, які мають історичну цінність, найчастіше є сусідами найдорожчих магазинів, готелів чи ресторанів. Паралель сформованій ситуації можна провести, мабуть, з Індією, де поряд з модерними хмарочосами знаходяться цілі квартали нетрів.

Бізнес підкорив все, а те, що не є прибутковим, залишається поза увагою міської влади. Потріскані фасади, обвалена ліпнина, різноманіття всіляких вивісок і навіть дерева на дахах будинків "прикрашають" старий Ужгород. Однак саме ця частина привертає туристів, які, у спробах розгледіти залишки славного минулого міста, натикаються поглядом на обшарпані прапори, графіті, вивіски, і парасольки отруйного кольору з рекламою не менш отруйного пива.

Збереження архітектури Ужгорода та його історичного обличчя давно стало гаслом представників місцевої влади. Але в той час, як ці слова вкотре розбурхують свідомість містян, за рогом йде будівництво чергового скляного монстра типу "Луксора", "Панорами", офісного центру біля площі "Поштової" і т.д.

Практично всі сучасні будинки будуються по одному типу: спочатку споруджується основа, і тільки потім на неї "навішують" фасад. А він може бути будь-якої форми, виконаний в будь-якому стилі. Але замість того, щоб уніфікувати вимоги до зовнішнього вигляду будівель, на рівні закону, зробити їх прийнятними з точки зору архітектури та правил містобудування, перевага віддається вищепереліченим "скляним монстрам".

Світлина державного прапора, представлена ​​нижче, ідеально передає стан речей в місті. Все те, що варто зберігати і берегти, те, що в деякому сенсі свято, ми витісняємо на другий план, на другі поверхи, де воно непомітно для всіх тихенько гине. Якщо такі тенденції збережуться, то цілком можливо, що в недалекому майбутньому екскурсоводи будуть повторювати лише одну фразу: "На цьому місці колись був Ужгород ..."