"Закарпатський легіон" продовжує знайомити зі своїми бійцями: аеророзвідник "Гід" в мирні часи і зараз

Ігор, позивний «Гід», служить аеророзвідником у 128-й Закарпатській бригаді. Його історію служби розповіли у прес-службі бригади.

До повномасштабного вторгнення Ігор з Мукачева займався туризмом – організовував відпочинок для людей, котрі хотіли побачити Закарпаття, – термальні басейни, походи в гори, дегустації, фестивалі. Робота йому дуже подобається, саме через неї має позивний «Гід».

“До вторгнення росії я не мав жодного військового досвіду, але в перші ж дні війни ми з товаришем Романом Жуком пішли у військкомат. Тоді для нас усе було просто й зрозуміло – або намагаємося допомогти своїй країні, або ховаємося чи тікаємо. Другий варіант не для нас. Роман теж захоплювався туризмом, ми були колегами в цивільному житті, стали колегами в ЗСУ. На жаль, він загинув рік тому…” — розповідає військовий.

Ігор займається аеророзвідкою, його головне завдання – моніторинг ситуації на певній ділянці, виявлення вогневих точок ворога, коригування вогню. Каже, дрони стали справжньою революцією у веденні війни.

“Коли бачиш рух ворога онлайн, можна дуже швидко реагувати, приймати рішення. Це економить час, боєкомплект, а головне – рятує життя. На Бахмутському напрямку ми неодноразово бачили, як ворожі штурмові групи по 8 – 10 чоловік хвилями накочувалися на наші позиції. Першу хвилю знищує наша арта, за нею йде друга й намагається закріпитися, далі третя. Ми попереджували піхоту, тому вони знала, з якого боку небезпека. Коли бачиш у прямому ефірі, як артилерія знищує ворога, якого ти виявив, з’являється відчуття, що недаремно працюєш. І таких випадків було багато.” — ділиться спогадами боєць.

Взимку біля Соледара військові побачили ворожу колону (два танки і дві БМП), яка виїхала й готувалася зайняти позиції, щоб обстріляти піхоту. Завдяки швидкій взаємодії аеророзвідки й артилерії колону накрили вогнем, вона так і не встигла відстрілятися.

“Буває, що вдається влучити в техніку з кількох перших пострілів або підірвати склад боєкомплекту. Витрачаєш один-два снаряди, а вибух дуже потужний. Яскраве видовище! Однак ворог теж сильно еволюціонував, не треба його недооцінювати. Минулого року працювати було набагато простіше. Зараз одна з найбільших проблем – ворожий РЕБ (радіоелектронна боротьба), через який ми найчастіше втрачаємо дрони.” — розповідає аерозвідник.

На запитання чи змінився він в ЗСУ, відповідає, що напевно, став спокійнішим, а в деяких моментах загрубів.

Каже: “Цінності не змінилися, саме вони привели мене сюди. Це захист не чогось абстрактного, а способу нашого життя, який дуже сильно відрізняється від російського. Це право бути самим собою, без нав’язувань від когось іншого, як нам жити. Тому я не жалію, що пішов у ЗСУ. Якби відкрутити час назад, зробив би так само…”