День Святого Валентина: історія та цікаві факти про кохання

“Кохання – найсильніша з усіх пристрастей, тому що воно одночасно опановує головою, серцем і тілом”, — писав Вольтер задовго до вивчення природи людської любові. Наукові дослідження підтверджують слова класика, адже хімічні процеси, які сприяють закоханості та тривалій любові впливають не лише на психоемоційний стан людини, а й на фізіологію тіла. До Дня Святого Валентина Суспільне пояснює як формується закоханість та чи можливе кохання на все життя.

Хімія кохання

Любов зароджується не в серці, як пишуть класики, а в гіпоталамусі мозку. Він пов’язаний практично з усіма відділами нервової системи та здатен виробляти гормони і нейропептиди. Останні дозволяють гіпоталамусу регулювати різні функції життєдіяльності, включаючи сон, статеву поведінку та інші. Науковці із відділу психології Каліфорнійського університету виділяють п’ять ключових молекул, які забезпечують біохімію людського кохання:

• Естроген і тестостерон. Традиційно вважаються “жіночим” та “чоловічим” гормонами. Втім, це не зовсім так. У різних кількостях вони присутні у організмах обох статей. Тестостерон підвищує лібідо і у чоловіків, і у жінок, тоді як ефекти естрогену менш виражені. Проте науковці з американського університету Юти дослідили, що у деяких жінок під час овуляції — періоду циклу із піком естрогену, зростає мотивація до статевих стосунків.
• Дофамін. Він синтезується у гіпоталамусі і є ключовою молекулою системи винагороди — виділяється, коли людина робить те, що їй подобається. Наприклад, займається сексом або проводить час із близькою людиною.
• Норадреналін. Виділяється наднирниками і “співпрацює” з дофаміном, викликаючи в закоханих відчуття запаморочення і ейфорії.  Може призводити до безсоння і втрати апетиту. Тому в народі кажуть: “Так сильно закохалася, що не може ні їсти, ні спати”.
• Окситоцин. Відомий також як “гормон обіймів”. Виробляється гіпоталамусом під час сексу, грудного вигодовування і пологів.

Як люди закохуються

Американська антропологиня Гелен Фішер у книзі “Чому ми любимо: природа і хімія кохання” виділяє три стадії людської закоханості:

— Хіть. На цьому етапі в гру вступає статевий потяг. Він важливий для продовження роду і “змушує” людину шукати партнера. Гелен Фішер описує це як “Звичайне прагнення до сексуального задоволення. І в чоловіків, і у жінок його спричиняє тестостерон”.

— Привабливість (Закоханість). Спеціалісти з Гарвардського університету вважають, що стадія привабливості переплетена із фазою статевого потягу. Люди часто жадають тих хто їх приваблює. На стадії закоханості до дії статевих гормонів долучається дофамін, який “окриляє” людину, покращуючи її настрій та емоції, надаючи відчуття збудження і щастя.

Разом з тим у тілі закоханого підвищуються рівні адреналіну та норадреналіну, які тримають його у стані стресу. Тому в перші місяці нових стосунків при одному погляді або думці про обранця, серце закоханого прискорюється і з’являються "метелики в животі" та сухість у роті. Високі рівні норадреналіну призводять до розладів сну, а також сприяють запам’ятовуванню найменших дрібниць про партнера. Закохані мотивовані завоювати один одного, тому нав’язливе мислення є невід’ємною частиною цього етапу.

Закоханість може тривати від кількох днів до 6-ти місяців. На даному етапі людині достатньо лише дотику, або думки про партнера, аби покращити настрій.

— Прихильність. Оглядове дослідження опубліковане у журналі Psychoneuroendocrinology свідчить, що перехід до прихильності — важливий етап для побудови тривалих стосунків. Прихильність властива не лише романтичному коханню, вона також опосередковує стосунки між членами родини і друзями. У закоханих прихильність настає через 12-18 місяців від початку стосунків. Гормональний фон і рівень стресу знижуються, а в організмі закоханого відновлюється кількість окситоцину. Він допомагає вибудувати тривалий і міцний зв’язок у парі.

Дослідження опубліковане у журналі Hormones and Behavior пояснює, що партнери з високим рівнем окситоцину ліпше розуміють одне одного і здатні вибудувати більш тривалі, спокійні стосунки. Такі люди відчувають глибоку, спокійну любов і здатні почуватися щасливими у повсякденному житті. Це дає шанс прожити довге життя з коханою людиною, маючи стабільні, повні порозуміння і взаємоповаги відносини.

Не буває правил без виключень

Гелен Фішер запевняє, що три стадії кохання не завжди спрацьовують у згаданій послідовності. Вони можуть виникати як окремо (випадковий потяг на вечірці), так і переплітатися — люди починають зустрічатися після довгих років дружби: “Партнери можуть мати секс без закоханості, або роками кохати людину, з якою ніколи не мали статевих відносин”.

Не гормонами єдиними

Окрім активності мозку та вироблення гормонів, важливим є запах тіла партнера. Про це пишуть науковці з Канади у статті для Association for Psychological Studies. Запах партнера — перше враження, яке може сколихнути шальки терезів у бік “так” або “ні” при зустрічі з людиною.

На запах тіла впливає низка факторів, зокрема гени комплексу гістосумісності МНС, які допомагають імунній системі відрізняти “свого від чужого”. Людина шукає партнера з МНС, який відрізняється від її власного. Простіше це робити по запаху.

Чому розриви болючі

Перші два етапи стосунків зав’язані на роботі дофамінової системи винагороди, яка також бере участь у процесах залежності від нікотину, алкоголю чи наркотиків. Наркозалежні поринають у стан відміни так само як закохані. Подібний механізм спрацьовує й під час розриву тривалих відносин. Людина недоотримує окситоцину від людини, з якою більше не бачиться і кепсько почувається. Тому потрібен деякий час щоб клітини людини “звикли” до нижчих рівнів дофаміну або окситоцину і біль від розриву вщух. Про це свідчить оглядове дослідження науковців із Індії опубліковане у 2013 році.

Чи можливе кохання на все життя

Даніель Ліберман у книзі “Молекула більшого: як одна речовина у мозку впливає на любов, секс і креативність” розділяє людей на дві групи: любовних спринтерів і марафонців. Перші залежні від дофаміну і стають нещасливими як тільки вщухає “гормональний шторм”. Такі люди часто закохуються та мають багато партнерів і шлюбів протягом життя. Марафонці ж мають високу чутливість до окситоцину, який є запорукою тривалих відносин, тому можуть багато років лишатися задоволеними стосунками з одним партнером. Міцні і щасливі відносини зазвичай трапляються у пар, де зустрілися два марафонці.

Підписуйтеся на наш Телеграм-канал та отримуйте новини ще оперативніше!