"Я хвора на коронавірус і не хочу робити з цього таємницю" - закарпатка поділилася власним досвідом хвороби

"Не розраховуйте, що саме вас пронесе". Такими словами звернулася до жителів краю закарпатка Рися Фабяк, яка нині хворіє на коронавірус.

Жінка знаходиться вдома із одностороннім запаленням легень. Її чоловік - із двостороннім у лікарні. Вона вирішила поділитися власним досвідом страшної хвороби, щоб показати людям, які вперто не вірять в існування COVID-19, що захворювання реальне і його потрібно остерігатися.

Далі публікуємо звернення жінки у повному обсязі зі збереженням граматики та стилістики авторки. Сподіваємось, наші читачі знайдуть час, щоб із ним ознайомитись.

"Я ХВОРА НА КОРОНАВІРУС І НЕ ХОЧУ З ЦЬОГО РОБИТИ ТАЄМНИЦЮ,

Вирішила зламати шаблони стосовно хворих на Коронавірус і , нарешті, стати тією першою реальною людиною в районі котра розкаже про те як це бути хворим, які складнощі чекають кожного з тих кому так само як мені не повезло. Роблю я це з метою зняти рожеві окуляри з тих які все заперечують і яким дай вкласти пальця, і для тих хто навпаки, хворий але боїться осуду інших людей.

Я та людина, що чемно дотримувалася карантину з березня, читала і знала про коронавірус багато, тим не менше, в силу обставин які не залежали від мене, моя родина заразилася . Зараз в моїй родині троє хворих.

В кожного з членів сім'ї симптоми в основному одинакові, типові для коронавірусу: це декілька днів температура яка варіює від 37,3 до 38,6, стан втоми, відсутність апетиту, надмірна пітливість.

Розуміючи що відбувається, я самоізолювалася , закрила на ключ двір в селі і попередила сусідів, щоб не заходили і не підходили в мою хату, а не тихенько, нікому нічого не кажучи, шмигала помежи них у своїх потребах. Чоловік самоізолювався в квартирі.

Ну а тепер про труднощі які чекають людину з підозрою на коронавірус.

Перша і головна проблема - якщо ви особисто не знайомі з вашим сімейним лікарем, то імовірність того, що він швидко відповість на ваш дзвінок дорівнює 50 на 50, так само і на вайбер. Тому не дотягайтеся до того моменту коли вже зовсім зле, дзвоніть чим швидше і наполегливо. Вся медична реформа без диджітелізації - пся ватра, якщо не має системи відстежування і реєстрації дзвінків пацієнтів .Отож, може таке статися, що для отримання спрямування на тест чи рентген вам, можливому пацієнту з коронавірусом, доведеться ломитися в поліклініку на прийом до свого сімейного лікаря, бо він вас не чує, і це не стільки претензія до лікаря як до системи яка не спромоглася забезпечити телефони сімейних лікарів програмками з розпізнавання дзвінків .В результаті вас з вашими вірусом будуть тримати в коридорі з мамками які ведуть діток на прийом до педіатра і з іншими не хворими на коронавірус пацієнтами. В свій час , чиїмось "мудрим" рішенням первинну медицину і дитячу поліклініку засунули в одне непристосоване для поліклініки приміщення.

Друга проблема це транспорт і можливість добратися до лікарів та на проходження тесту у Рахів із сіл. . Якщо хворий не має свого власного транспорту то у нього є три шляхи: визивати невідкладну допомогу; таксі, або просити сусіда ; або тихо їхати в громадському транспорті. Сервісу який би працював з цією категорією громадян не передбачено карантинними заходами держави. Зазвичай у цьому місці виникає найбільше брехні, бо якщо признатися. що ти хворий тебе ніхто не повезе.. В моєму випадку мене спасає велосипед. і те що є іще на нього сили..

Третя проблема - тести, до яких ви нарешті добралися вам будуть робити теж у пристосованому

приміщенні при клубі і якщо вам погано ви там не сядете. Держава не знайшла лавочок для хворих..Тести .які вам зроблять не обов'язково ( в силу різних причин, так було і зі мною і ще з однією людиною) покажуть позитивний результат на коронавірус, але це не причина вважати себе людиною цілком здоровою, якщо вас далі переслідує температура , слабкість і поганий апетити, пітливість. Не спішіть бігти на радощах помежи люди. Зашвидко і запізно зроблений тест результату може не дати не точний результат..

Четверта проблема - рентгенапарати в районі старі їх мало, рентгенологів теж, тому їх слід берегти, бо для хворого на коронавірус це єдина можливість взнати. про своє запалення і не провтикати цей момент.. Через погану організацію процесу в первинці і те, що лікарі з первинки не завжди пояснюють пацієнту з підозрою на коронавірус його дії. хворий валить на рентген з загального відділення, а має іти через прийомне відділення для хворих на Соvіт. В результаті в одну зону попадає і просто людина якій треба на рентген і хворий на коронавірус і лікар який іще не одівся в захисний халат.

П'ята проблема- якщо ви все таки не чекали до самого кінця і ви уже знаєте про ваше запалення легень, будьте готові до того що інфекційне відділення уже переповнене. Ми всі постаралися. і частина лікарів уже хворі, тому не думайте , що якщо ви там звернетеся ледь живий то ви там один такий і довкола вас будуть ходити як коло самого цінного, таких там уже багато. Чим в легшій стадії ви туди попадете тим більша надія на ваш порятунок. В моєму випадку лікую вдома одностороннє запалення, чоловік з не запущеним двостороннім запаленням проходить весь курс важких антибіотиків у лікарні. До честі держави слід сказати, що частиною ліків такі відділення забезпечені і медперсонал, робить все. що може..

Шоста проблема - якщо за вами нікому дивитися. то сервісу який би вас забезпечив продуктами і ліками не має. Тому, шукайте того хто відважиться допомагати або думайте як організувати свої походи за першим і другим без шкоди для здоров'я інших. Як це роблю я. Перед походом в місто, душ, чиста одежа, маска, гаманець разом з купюрами і картками обприскується спиртовим розчином, товар руками не береться, а проситься продавця обслужити вас і руками я торкаюся товару аж після того як продавець все обрахував. Після того подається картка або гроші і обов'язково попереджається продавця про необхідність після вас обробити рукавички. з ліками так само. Тримайте в сумочці спиртовий аерозоль, щоб все до чого торкнулися можна обприскати спиртом і не соромтеся попереджати про ваш стан, це не сіфіліс...бережіть інших

Сьоме - чекайте відсутності апетиту. Вам буде важко заставити себе щось з'їсти вся їда буде мати поганий смак. в моєму випадку вона гірка. Через відсутність апетиту більшість хворих відмовляється від їжу і доволі скоро страдає від наслідків інтоксикації. Пийте через силу все, що виводитиме токсини..

Восьме- якщо вам необхідно приймати курс антибіотиків але ваш стан дозволяє лікуватися вдома- у вас не буде медсестри.. Тож думайте хто з родини зможе це робити...

Ну і на остаток НЕ РОЗРАХОВУЙТЕ. ЩО САМЕ ВАС ПРОНЕСЕ- хвороба може пощадити 80-ти річного, але вбити 40-річного. Бережіть себе, ваших близьких і сусідів а також наших лікарів поки вони в нас є."