Ужгородські сакури: про вичерпність ресурсу і потребу в турботі візитівок міста над Ужем

«Перепрошую, не підкажете, де тут сакурова алея?», – кожного року тисячі туристів шукали відповідь на це питання в Ужгороді. Люди надихалися мальовничими картинками з підписом «Це не Японія, а наш Ужгород» і прямували до обласного центра Закарпаття, аби побачити на власні очі рожеве місто.

Насправді, картинки часто брехали щодо локації – за Ужгород видавали ту ж Японію, сакурові сквери Німеччини, алеї Швеції та паркові ансамблі Франції. В Ужгороді ж квітнуть сакурові вулиці – ось наша родзинка. Вулиці Заньковецької, Собранецька, Митна, Довженка, Боженка, братів Бращайків… – ось неповний перелік «рожевих перлин» міста над Ужем. Щороку саме там концентрувалися люди, телефони, фотоапарати і відеокамери, туди з’їжджалися весільні кортежі і туристичні автобуси. Ці та інші вулиці і сквери потрапляли до «сакурових путівників» та карт.

Кожного року відбувалися «битви найдовших сакурових алей» – Ужгород та Мукачево й тут не знаходили спокою, з’ясовуючи, у кого довша. Можливо, ці міста-сусіди й не звернули уваги, як у 2019-му у суперечку втрутилася Кам’янка (райцентр на Черкащині), де висадили 800-метрову алею з 280 деревами сакури.

Карантин-2020 став часом, коли баталії трохи вщухли, і з’явилася можливість подивитися на квітучі родзинки Ужгорода без людської метушні. Цьогоріч сакури менше ламають, менше смикають за гілки, аби вони обов’язково потрапити у вдалий кадр… Є надія, що й палицями по деревам битимуть менше заради рожевого «снігопаду». Як би апокаліптично це не звучало, але весна 2020 року для сакури – це шанс вижити і перевести подих від надмірної і часом жорстокої уваги людей.

Скористаємося цим вимушеним затишшям, аби згадати і зафіксувати у пам’яті просту сакурову істину – не ламай! Справа у тому, що найбільше «любові» в Ужгороді дістають ті дерева, які вже не зможуть відновитися. Йдеться про майже 100-річні розлогі сакури, свого часу привиті до стовбурів більш витривалих фруктових родичів. Саме ці рослини утворювали рожеві тунелі, якими ми захоплюємося, і тунелі, яких вже майже не лишилося.

Зламана заради забаганки гілочка із невагомою рожевою хмариною більше не відросте, адже ресурс 100-річного дерева вичерпний. Через паразитів, несприятливі погодні умови й з інших причин старі дерева поступово вмирають – це факт, і кожен міг помітити сухі дерева, відмерлі гілки тощо. Нові рослини, які висаджують у місті, достигнуть фотогенічного вигляду за 10-20 років, залежно від початкового віку саджанця. Як повідомили «Сайту міста Ужгород» в Ужгородській міській раді, у 2019 році комунальники висадили 75 дерев японської вишні, вже цього року – ще 25 і вони не останні. Висаджують сакури й з приватних ініціатив, обирати ці рослини для озеленення міських територій – теж традиція, до якої долучалися й урядовці, і дипломати з різних держав. Пам’ятаєте, як у 2017 році сакури в Ужгороді висаджував Міністр-радник Посольства Японії в Україні Мічіо Харада? Навіть представник сакурової столиці світу був вражений нашим рожевим містом.

Переважна більшість ужгородських сакур належать до виду «Канзан». Окрім того, можна зустріти «плакучі» (ампельні) сакури, або «Кікушідаре». Сакури періодично облікують, і станом на 2018 рік цих дерев в Ужгороді налічувалося понад 5 тисяч. Щоб зберегти головну весняну родзинку міста, до опції «висадити» треба ще додати завдання «зберегти», тобто не зламати, не вкрасти, не висмикнути…

У 2017 році в Ужгороді ініціювали флешмоб #сокоти_сакури. «Сакури не мають запаху, не плодоносять і не живуть у вазах з водою! Ними можна тільки милуватися!», – ось головний меседж тієї акції і це ж неписане правило співіснування людини і благородної декоративної вишні. Щоб взяти особисту відповідальність за деревце, його можна висадити у себе вдома. Вартість саджанця нині коливається від 150 гривень за метрове деревце до 2,5 тис. грн за повноцінне дерево. Фахівці наголошують, що сакурам потрібен родючий ґрунт з помірною кислотністю і гарний дренаж, аби не підгнивало коріння. Якщо хочете гарантію, що дерево вкоріниться і нормально розвиватиметься, то радять саджати деревце віком 6-7 років.

Переконані, що для тисяч людей як в Україні, так і за кордоном, Ужгород асоціюється саме із деревом сакури. Це надзвичайно цінна характеристика, адже вона сповнена позитиву, якого так не вистачає у сучасному світі. Зберегти і примножити красу просто, а результат оцінять і сучасні, і прийдешні покоління.

Сокоти сакури!

Катерина Ірха спеціально для Сайту міста Ужгород 0312.ua

Підписуйтеся на наш Telegram-канал та отримуйте новини ще оперативніше!