Понцируси в Ужгороді: дикі, але такі чарівні (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Вони ростуть біля наших під’їздів, на подвір’ях, у скверах й у парках. Часто ми не ідентифікуємо їх – ані білосніжними навесні, ані з рясними врожаями восени.

Саме зараз пік цвітіння понцируса трьохлистячкового, або дикого лимону, в Ужгороді. Білосніжні квіти цієї рослини додалися до міського букету з пишних дерев квітучої магнолії та рожевих хмаринок невагомої сакури. Та варто пам’ятати, що за білими суцвіттями ховаються крупні голки деревовидних кущів.

Хоч дикі лимони й використовуються у фармакології і косметології, на Закарпатті це передусім декоративна рослина. Її «розмножують» як саджанцями, так і з насіння лимонів.

Понцирус – це не лайм і не лимон, але доволі близький родич. Більше того, якби не він, то промислових плантацій наших улюблених цитрусових могло б і не бути. Справа у тому, що сильні стовбури диких лимонів часто використовують, аби приживити їстівні цитрусові. Для нашого міста така технологія не надто актуальна, адже клімат в Ужгороді дозволяє вирощувати і лимони, і лайми, і ківі, і гранати, й інжир, і хурму. Сезонно на місцевих ринках ці екзотичні фрукти продають як з-за кордону, так і з власних садів.

Понцирус трьохлистячковий, або Понцир трилистий, – найбільш морозостійкий цитрус. Рослина цікава в усі пори року: взимку – це вигадлива ікебана з довгими шипами, навесні – квітуча біла сфера, влітку – екзотичний псевдолайм, а восени – духмяний, але несправжній лимон. Понцирус (Трифоліата, японський лимон) – єдиний представник роду Цитрус, який витримує температури до -15, а в сніжні зими і до -20-25; єдиний, що скидає листя; єдиний, який ви не захочете з’їсти.

В Ужгороді трилистий понцирус – це окраса Ужгородського замку, ботанічного саду на вулиці Ольбрахта, скверу біля хімфаку УжНУ… Ви точно його побачите і звернете увагу, а тепер ще й будете трішки більше знати про екзотичну родзинку ужгородської флори.