Як зустрічають Святвечір у Західній Україні: традиції, що збереглися

Увесь православний світ, що живе за Юліанським календарем, завтра, 6 січня, відзначає Святвечір, обов’язковим обрядом якого є приготування у цей день основної страви святкової вечері – різдвяної куті.

У яких регіонах України дотримуються найдавніших традицій Святвечора та як вони власне відрізняються – читайте далі.

12 страв на Святвечір

До куті на пісну вечерю обов'язково готують узвар із сухофруктів. На столі, за традицією, має бути 12 пісних страв на честь 12 апостолів. Окрім куті, на Святвечір готують пісний борщ, голубці з пшоном, салат із квашеної чи свіжої капусти, тушкують капусту з грибами, варять картоплю або кашу, квасолю, ліплять вареники з капустою, грибами, картоплею, вишнею, маком та грушками, готують грибну й рибну юшку, смажать гриби з цибулею.

12 страв на Святвечір: що має бути на столі

На Івано-Франківщині до пісного борщу з грибами готують "краплики" – вареники з дрібно порізаним оселедцем, заправлені смаженою на олії цибулею. Обов'язково роблять пісні голубці з рисом, гречкою та грибами. А на Закарпатті смажать пісні деруни (без яйця), готують "галамбець" – ковбаски з кукурудзяної каші із засмаженою на олії цибулею. На Волині на різдвяний стіл подають борщ з грибами, картоплю в "мундирах". На Луганщині – печуть багато пирогів з різними начинками.

До головної страви – куті – на Буковині додають халву. На Галичині кутю варять густу, як каша, і щедро заправляють горіхами та маком. На Волині кутю подають і густу (без узвару), і рідку.

У різних регіонах України страви на святкових столах та загалом різдвяні традиції мають свої особливості. Однак, найбільш наближеними до традицій наших предків все ж є обряди Західної України.

Різдво на Волині: Коляда в хаті

Поширеною тут є давня назва "Коляда". Нею називають снопа, сіно, а в багатьох селах і вечір перед Різдвом. Коляда приходила до хати з першою зіркою. Вірили, що той, хто першим її побачить, буде щасливим у наступному році. Вечеряти сідали якомога раніше. Вважалось, що хто раніше повечеряє, той раніше впорається і з польовими роботами. За святковим столом збиралася вся родина.

У багатьох поліських селах, незважаючи на те, що кутю готували першою, споживали її останньою. В родинах, де були бджоли, хазяїн, пожувавши кутю, хлюпав нею з ложки на стелю – "щоб бджоли ліпилися".

За святковим столом потрібно було покуштувати всі страви, приготовані до свята. З цим пов’язували благополуччя й добробут родини. Стосовно спиртного – колись на Коляду його не вживали.

По закінченні вечері знову проказували молитву "Отче наш". Різдвяну свічку гасили, ставили в жито чи пшеницю на покуті разом з кутею. Всі страви залишали на столі. Вірили, що вночі прийдуть всі померлі члени родини куштувати святкових страв.

Різдво на Закарпатті: карачун і бобальки

У цій області України переплелися бойківські, лемківські, гуцульські й угорські мотиви. Жителі Закарпаття називають переддень Різдва "Карачун". Ця традиція походить ще з часів язичників, відтак різдвяний калач носить аналогічну назву. Господині готують його лише три рази на зимові свята й тримають на святковому столі.

На Закарпатті вечеряти починають також з першою зіркою. Кутю тут варять здебільшого в гірських районах, а от в закарпатських низинах кутя не є обов’язковою стравою. Жителі низин готують бобальки – запечені та пропарені кульки тіста, посипані маком і горішками. Багато хто починає вечерю саме з них.

Бобальки – традиційна страва на Святвечір для жителів закарпатських низовин

На Закарпатті також шанують пам’ять про померлих родичів. Для них на підвіконня поміщають келих з вином і скибкою хліба зверху.

У перший день Різдва колядують лише хлопці. Дівчата йдуть колядувати на другий день, а вертеп вже ходить на третій день Різдва і по-закарпатськи називається бетлегем.

Різдво на Буковині: ложка куті – до стелі

На Буковині колядують три дні – з 6 по 8 січня. Святкова вечеря тут також розпочинається досить рано.

Як і на Волині, на Буковині під час вечері господар першу ложку куті підкидає до стелі – на гарний врожай та достаток меду.

Першу ложку куті господар підкидає до стелі

На Буковині та Івано-Франківщині, наприклад, у Святвечір під стіл кладуть сіно, "щоб худоба та вівці водилися". Стіл посипають зерном, потім застилають білою скатертиною, а на кожний кут кладуть часник. Кажуть, він оберігає від злої сили та хвороб. Перед вечерею запалюють свічку за померлих і читають "Отче наш".

Другою стравою після куті на Буковині вважають густий узвар із сушениці – з груш, яблук, слив. На стіл подають картопляний пісний салат із цибулею, відварену та перемелену квасолю, домашній хліб, пироги та кисіль.

На згадку про померлих предків святковий стіл не прибирають, а на підвіконня ставлять кутю.

Різдво на Галичині: лише з дідухом

Без перебільшення – у цьому регіоні найретельніше дотримуються традицій святкування Різдва. Тут і 12 страв, і часник на краях столу, і солома на підлозі.

Святкування Різдва на Галичині не проходить без дідуха. Це символ врожаю та предків у вигляді житнього, пшеничного або вівсяного переплетеного снопа. Його спалюють на третій день.

А ще жителі Львова до сьогодні плетуть павуків з соломи, бо вірять, що саме ці тварини приховували місце народження Ісуса. За повір'ям, якщо жінка не може народити дитину, вона може стати над таким плетеним павуком, і він їй допоможе. Їх вішають і над входом, і над іконами. До слова, цей звичай особливо популярний на Лемківщині, хоча зберігся і на Київщині.

Солом'яні "павуки" – прикраса оселі на різдвяні свята

Попри те, що традиції святкування у різних регіонах України мають свої особливості, світле свято Різдва Христового об’єднує надзвичайно тепла сімейна атмосфера та затишок, а ще радість спілкування з усією родиною, яка в цей день обов’язково збирається разом.