Завзятий велосипедист розповів про проблеми розвитку велоінфраструктури в Ужгороді (ФОТО)

Кількість тих, хто активно користується велосипедом в обласному центрі Закарпаття росте щороку. За інформацією, яка була озвучена на Міжнародній конференції «Veloforum 2019» у Вінниці, двоколісним транспортом користуються 8% ужгородців. Про те, чи реальна ця цифра, як користуватися велосипедом безпечно і чому завжди головною є взаємоповага «Про Захід» наприкінці велосезону-2019 поспілкувався з активістом UzhgorodBicycleCulture Євгеном Андріканичем.

– Як змінюється кількість велосипедистів за останні роки?

– Це число постійно росте, але думаю, що цифра 8% дещо завищена. Звичайно, ми хоч і далеко від розвинених країн та міст, але тенденція до збільшення очевидна. Усе більше людей розуміють, що таке велосипед, що це здорово, корисно, надійно, швидко, дешево. Особливо в такому місті, як Ужгород, тут це ідеальний вид транспорту, якщо не зважати на всі недоліки інфраструктури.

– Які найголовніші проблеми велосипедистів Ужгорода?

– Перша проблема – абсолютна відсутність інфраструктури. Її не те, що немає, але й владою ставляться різні перепони велосипедному пересуванню містом. У нас все віддано автомобілям, пішоходи також від цього страждають. У місті все запарковане – це головна проблема. Тобто не тільки відсутність розвитку, а й створення перепон для цього розвитку. Є способи вирішення цих проблем, і вони знаходять у міській владі. Наведу приклад Вінниці: один із високопосадовців міста пересувається велосипедом, як результат – Вінниця знаходиться на першому місті в Україні за розвитком велоінфраструктури. Там багато службовців їздять на велосипедах, закуплено велопарк, створена глобальне інфраструктура, якою оповите усе місто. Ось і відповідь на запитання.

– Чи є припущення, як їх можна якісно вирішити?

– Коли представники міської влади розумітимуть, що таке велосипед, наскільки класно ним користуватися, от тоді буде вирішення усіх проблем.

– На якому рівні знаходиться діалог із владою?

– На жодному. Влада по незрозумілій для мене причині дуже проти велосипедів, збільшується кількість знаків заборони. Якщо щось і робиться, то з дуже гучним «скрипом». Ось те, що ми зараз бачимо на набережній – це результат минулорічний війн, я дуже радий, що до нас таки прислухалися і відсунули на метр велодоріжку. З самого початку вона була розташована одразу поряд з бордюром, а таке сусідство є дуже неправильним і небезпечним.

– Часто виникають суперечки через велосипедистів на пішохідних зонах, зокрема, на мості до Театральної. Чи намагаєтеся ви якось вплинути на велокультуру?

Це питання не зовсім вірне. Що таке пішохідна зона? Пішохідні зона – це зона, де встановлені відповідні знаки, які відповідають ПДР. По факту, у нас в місті таких зон немає, я їх не знаю. Це по правилам, по факту, а насправді на зонах, які ми звикли називати пішохідними, наприклад, Корзо чи Театральній, упродовж дня їздять чимало автомобілів, при чому вантажних. Тому я не думаю, що велосипед – це найбільше проблема, порівняно з величезними старими авто. Якщо й виникають якісь протиріччя між велосипедистами і пішоходами в «умовно пішохідних зонах», які такими насправді не є ні юридично, ні фактично, то це стосується здебільшого персональних, індивідуальних проблем. Навіть два пішоходи можуть посперечатись, якщо один іншого випадково зачепить плечем. Тут немає значення велосипед, тут має значення людина, яка їде або йде. Це не проблема двох різних видів пересування – це проблема двох людей в конкретному місці і конкретній ситуації.

Звичайно, через нашу велоспільноту ми звертаємося до велосипедистів, найголовніше – просимо їх бути уважними, особливо у місті, де переплітаються одночасно всі засоби та методи пересування. Тут просто неможливо цілковито дотримуватися правил дорожнього руху, ані транспортним засобам, ані пішоходам. Ми дуже просимо усіх поважати інших учасників дорожнього руху, бути уважними.

– Велосипедисти і темрява. Зараз погода пересуватися велосипедом дозволяє, але світловий день дуже короткий. Часто читаємо, що багато молоді нехтує правилами безпеки і їздить не те, що без жилету-світловідбивача і шолому, а взагалі без найменшого освітлення, та ще й в темному одязі. Порадьте, що є «маст хев» для велосипедиста у осінньо-зимовий період. Можливо нас прочитають батьки і звернуть увагу на транспорт дітей.

– Звичайно, потрібні ліхтарики, захист і форма. Все це дуже потрібно, особливо коли ми говоримо про міські велосипеди і молодь. Але освітленим має бути і саме місто. Ми розуміємо, що молодь у всіх країнах однакова. І якщо їх засуджувати агресивними дописами у фейсбуці, типу «якийсь тінейджер промчав містом», ми цю проблему не вирішимо. Я жодним таких підлітків не виправдовую, але тут вихід один і він важливий: займатися розвитком велоінфраструктури, який потягне за собою і розвиток велокультури. Повертаючись до головної теми запитання, зазначу, що дуже добре мати світловідбивачі на одязі, ліхтарі, як для власної безпеки, так і для безпеки оточуючих. Все це важливо, і важливо у комплексі з іншими заходами.

– А як щодо пересування на велосипеді взимку?

– Ватро знати, що це досить шкідливо для самого велосипеду. А також зазвичай умови пересування стають майже екстремальними, тут треба вміти добре керувати велосипедом. До цього всього додається темрява та загалом погана видимість. При нашій відсутності інфраструктури я б не радив пересуватись містом взимку. Але за містом – це окреме задоволення і окрема тема для обговорення.

– З яким реченням ви б звернулися до велосипедистів, автомобілістів, пішоходів та представників влади?

– Велосипедисти, ви круті люди, тримайтеся, пам’ятайте про захист та взаємоповагу. Водіям автомобілів я б порадив пересідати на велосипед, щоб трохи зменшити пузо, щоб зміцнити здоров’я, покращити роботу серцево-судинної системи, підтягнути організм в цілому, ну, і заощадити час та гроші. Ужгород маленьке місто і їздити на автомобілі за хлібом – не комільфо. Пішоходи – тримайтеся, ми вас поважаємо, вибачайте, якщо хтось десь ненароком зачепив, – це точно не спеціально. Все тому, що нас постійно зіштовхують лобами, ви вимушені пересуватися між автівками, ми між вами і автомобілями. У будь-якій ситуації треба пам’ятати про взаємоповагу, усі ми люди і у нас склалася така ситуація, яка, сподіваюся, скоро вирішиться. Представникам теперішньої влади я хочу сказати дякую, але ви навіть не уявляєте, що могли зробити, як могли увійти в історію нашого маленького міста, яким його можна було зробити за цей проміжок часу. Сподіваюся, вам вдасться побачити, як ці зміни відбуватимуться у майбутньому.

Підготувала Вікторія Жуйко, фото з особистого архіву Євгена Андріканича