Втрачений Ужгород: історія родини поліцейського інспектора Яна Яночика

Нещодавно у «Втраченому Ужгороді» вже згадувалася вулиця Толстого, а точніше стара її забудова, знесена на початку 1970-х років. Тоді ми розповідали про будинок архітекторів Ковошів, нині ж розкажемо про їхніх сусідів – сім’ю поліцейського інспектора Яна Яночика, обійстя якого межувало із садом Ковошів, але вихід мало на тодішню набережну Плотені – нинішню Київську набережну. Звісно, тоді повноцінною набережною цю частину міста назвати було складно, бо облаштована вона не була: насипана дамба, аби обійстя не заливало, проста ґрунтова дорога, переважно старі будиночки. Одним із найновіших там був дім Яночиків, який стояв на території нинішнього телецентру. Саме про цей будинок та його мешканців розповідають у новому матеріалі Тетяни Літераті із циклу "Втрачений Ужгород" на сайті "Про Захід".

Ян Яночик народився неподалік Ужгорода, у маленькому словацькому селі Крчава, 8 вересня 1876 року. Він рано почав працювати, в молодому віці одружився і поїхав з дружиною Анною і своїми двоюрідними братами до Америки. Вже там Анна народила чотирьох синів і виховувала їх, поки Ян важко працював на будівництві залізниці. Робота ця була не лише фізично важкою, а ще й дуже небезпечною. Індіанські племена противилися тому, аби через їхні землі прокладали залізницю, тож, бувало, нападали на робітників. Такий напад довелося пережити і Яну Яночику, він став свідком того, як індіанець скальпував, тобто зрізав шкіру з черепа його двоюрідного брата. Той лишився живим, але подія справила на Яна Яночика таке враження, що він запропонував дружині поїхати геть із США.

Здійснити задумане вдалося після того, як завершилася Перша світова війна і в Європі нарешті стало спокійно. Подолавши довгий шлях додому, Яночики у 1918 році зупинилися в Ужгороді. Тут у березні 1919-го у них народився п’ятий син Войтех, Ян влаштувався на роботу до поліції, а згодом придбав за 20 тисяч чеських корун ділянку землі у самому кінці Кожелузької вулиці (нинішньої Київської набережної) з наміром звести там просторий дім для своєї великої сім’ї. Та саме тоді, коли здавалося б, життя на новому місці налагодилося, почалася смуга нещасть. У 1920-му, коли найменшому синові Войтеху був усього рік, раптом померла мама Анна. Її поховали на кладовищі на вулиці Капушанській, і Ян залишився із п’ятьма дітьми сам. Від ідеї звести будинок він не відмовився, саме на будівництві, допомагаючи батькові, застудився і згодом помер від менінгіту 11-річний Юрай.

Ян Яночик розумів, що сам належним чином подбати про синів – Владіслава, Яна, Йозефа та зовсім маленького Войтеха – він не зможе, тож вирішив одружитися вдруге. Якраз тоді доля звела його в місті з Юлією Молнар (уродженою Корінь). Молода жінка була родом із Княгині, але з дитинства, після смерті батьків, виховувалася у сім’ї старшого брата в Будапешті. Вона теж була вдовою: її чоловік невдало впав із коня і помер, залишивши Юлію з сином Ендре. До Ужгорода Юлія приїхала в гості до куми, тут і познайомилася з 44-річним поліцейським інспектором Яном Яночиком. Вже незабаром, улітку 1921 року, пара побралася і переїхала до нового будинку на Кожелузькій вулиці.

Юлія була жінкою доброю, але строгою. Дітей вона ніколи не ділила на чужих і своїх, однаково добре дбала про усіх, розумілася на медицині, бо колись працювала у Ніредьгазі медсестрою, чудово куховарила, вела невелике домашнє господарство. Незабаром у цього подружжя народилося ще й троє спільних дітей: Мікулаш, Магдалина та Кароль, але у 1924-му їм довелося пережити смерть найстаршого Янового сина Владіслава, тож усього Юлія та Ян виховували шістьох синів та доньку. Іноді Юлії доводилося спати всього по три години на добу, аби встигнути зробити всі справи по господарству, зварити їжу, випрати, приготувати все потрібне до школи.

Угамувати шістьох хлопців також було важко, чого вартий лише вчинок Йозефа, котрий у 17-річному віці перервав своє стажування у книгарні Вацлава Еноха й фактично втік із дому з цирком, який гастролював в Ужгороді. Батьки страшенно переживали, але зрештою змирилися з життєвим вибором хлопця, котрий із цирком об’їздив чимало країн і врешті осів у Братиславі. До Ужгорода після того він приїздив нечасто, а у перший свій приїзд вже у дорослому віці ледь не довів свою мачуху Юлію до втрати свідомості. Річ у тім, що Йозеф вирішив показати фокус – зробив так, що усі кури на подвір’ї раптом попадали без руху на землю. Юлія страшенно перелякалася, кричала, переполохала всіх сусідів. А кури собі через кілька хвилин «прокинулися» і спокійно розійшлися по подвір’ю.

Тут розкажемо трошки детальніше про обійстя Яночиків, яке складалося з будинку, а ще літньої кухні та саду. Будинок знаходився на досить великій відстані від штучно насипаного берега (фактично вхід був у дворі нинішнього будинку № 19 на Київській набережній), однак навіть там повені іноді діставали його. Оскільки рівень берега був вищий, до обійстя Яночиків потрібно було спуститися кількома бетонними східцями. Дім поліцейського інспектора був одноповерховим, на кілька кімнат, з великою дерев’яною верандою. Наприкінці Другої світової війни у ту веранду потрапила дрібнокаліберна авіабомба, тож будинок згодом трохи перебудували, а заразом і розширили.

Щодо Яна Яночика, то ми, на жаль, не знаємо подробиць його роботи на посаді поліцейського інспектора. Відомо, що він якийсь час працював охоронцем в місцевій тюрмі, потім був уніформованим стражем порядку. На пенсію його урочисто проводжали у 1935 році, подарувавши іменну шаблю. Пенсію призначили доволі солідну – майже 16 тисяч чеських корун на рік. За ці гроші (потім їх перерахували в угорські пенге) Ян і утримував свою сім’ю до кінця Другої світової війни. Війна, до слова, забрала життя ще одного сина Яна – Яна-молодшого, талановитого художника, учня Імре Ревеса. Хлопця призвали до армії, забрали на війну, де він за нез’ясованих обставин і загинув.

Коли фронт Другої світової пройшов через Ужгород, з Яном Яночиком та його дружиною Юлією проживали лише дочка Магда та наймолодший син Кароль. Саме вони були свідками того, як радянські солдати увірвалися до обійстя колишнього поліцейського, шукали у коморі горілку, прикладами автоматів скидаючи на підлогу банки з домашньою консервацією. Тоді Яна від допитів, утисків і «маленьких робіт» врятувало те, що за документами він значився словаком. Допомогло також те, що колись він виручив єврейських комуністів, погодившись сховати на своєму горищі комуністичну літературу –після війни єврейські комуністи вже виручали його.

Нова радянська влада виплачувати Яну Яночику пенсію відмовилася, тож батьків утримували діти. До слова, двоє з них в ті ж роки породичалися з сусідами – колись дуже поважною і багатою сім’єю Ач. Голова тієї родини Лойош (Людвік) Ач мав м’ясний та ковбасний цех і проживав в останньому будинку на вулиці Боздош або Толстого (на цьому місці тепер – зелена зона перед кафе «Акваріум»). У Лойоша та його дружини Марії народилося багато дітей, однак до дорослого віку дожили лише семеро з них. Одним із синів дуже успішного підприємця Лойоша Ача був Шандор (Александр), котрий також пішов шляхом батька, навчався та працював м’ясником і ковбасником на його підприємстві.

Шандор Ач з дитинства дуже дружив з хлопцями Яночиками, які жили по сусідству. Особливо велику дружбу мав з Войтехом, котрий також залицявся до Шандорової сестри Маргарити. Так і сталося, що Яночики та Ачі породичалися двічі: спершу Войтех Яночик одружився з Маргаритою Ач, а у 1947-му, коли Шандор повернувся з війни, він одружився на Войтеховій молодшій сестрі Магдалині Яночик.

Сім’я Ач важко пережила те, що радянська влада націоналізувала їхній м’ясний цех. Лойош Ач, котрий до того жив своєю роботою, щодня йшов із цеху останній, перевіряючи, аби там була кристальна чистота (він дуже пишався тим, що до війни мав ексклюзивне право постачати м’ясо у лікарню та дитячі садки міста), не міг пережити те, що його обладнання вивезли на м’ясокомбінат, а будівлю цеху переобладнали на шість квартир, куди заселили незнайомців. Він помер у 1946 році, того ж року не стало його дружини Марії. Сини Лойоша – Бейла і Шандор – теж перейшли на роботу до м’ясокомбінату. Нащадки Магди та Шандора нині кажуть, що такі ковбаси, як умів робити їхній батько, більше їм куштувати не доводилося ніколи. Шандор удома виготовляв надзвичайно смачну ковбасу не лише зі звичних видів м’яса, а й з оленини та ведмежатини.

Будинок Яночиків на набережній та будинок сім’ї Ач на вулиці Толстого у післявоєнні роки поступово з усіх боків обростали багатоповерхівками. Спочатку, у кінці 50-х, для цього у них та їхніх сусідів забрали сади, потім, на початку 70-х, черга дійшла до самих будівель. Ян Яночик помер ще у 1958-му, його дружина – у 1966-му, тож обоє не дожили до того часу, коли під вікна їхнього будинку приїхав бульдозер, а Магдалині Ач та її сім’ї дали 10 днів, аби переїхати до виділеної їм нової квартири. Часу продавати сільськогосподарський реманент та інші речі в Магдалини не було, тож вона роздавала усе, що не могла перенести до нового помешкання у сусідній багатоповерхівці, родичам і сусідам.

Будинок на вулиці Толстого, у якому виріс чоловік Магди, Шандор Ач, знесли у 1973-му. Тепер від нього й сліду немає, на зеленій зоні ростуть лише великі ялинки.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»

Втрачений Ужгород Тетяна Літераті старе місто історія
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Якість матеріалу
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
626 переглядів в грудні
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань. Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися.

Пригоди
У час зимових свят новорічний декор набуває для людей особливого значення, тому важливо створити в будинку відповідну атмосферу за допомогою різних прикрас. Ялинкові іграшки, гірлянди, носочки для подарунків, різдвяні вінки та композиції з живих гілок – невід’ємні атрибути новорічних свят. Вони не тільки зроблять приміщення ошатним, але і створять святковий настрій. Підбір подібних аксесуарів досить трудомісткий процес, але результат того вартий. Новорічни...
Суспільство
Модернізацію будівлі було здійснено за підтримки уряду Угорщини в рамках проєкту «Підтримка закладів охорони здоров’я на Закарпатті» у співпраці з благодійними фондами «Габора Бетлена» та «За Закарпатський угорський інститут». Зауважимо, що завдяки проєкту допомогу отримають 27 амбулаторій по всій території краю, зокрема 11 на Берегівщині. Так, завдяки фінансуванню проєкту в будівлі запсонської амбулаторії вдалося замінити вікна та двері, підлогу, провести...
Суспільство
За поки що невстановлених обставин, вчора, 4 грудня, загорівся легковий автомобіль Volksvagen Sharan 2001 року випуску. На момент виникнення пожежі, даний транспортний засіб знаходився в гаражі приватного обійстя мешканця с. Букове, вул. Борканюка. Дим, що виходив крізь щілини дверей гаража, господарі помітили запізно, але не розгубилися й одразу ж зателефонували до Служби порятунку 101. Повідомлення про пожежу надійшло до Служби порятунку області о 18:32....
Політика
Так, згідно з розпорядженням Зеленського головою Виноградівської РДА став Василь Васильович Кіш. Відповідне розпорядження президента України опублікували на сайті Офісу президента. Василь Кіш - головний редактор одного з інтернет-видань. Досі в мережі вже було опублікована його декларація, як претиндента  на посаду голови Виноградівської РДА. Нагадаємо, призначені голови РДА - Віктор Товстий на Іршавщині, Роман Тарабій на Свалявщині та Дворського Вячеслава...
Суспільство
3 грудня в Ужгороді, на базі Управління ДСНС України у Закарпатській області, відбулась нарада за результатами службової діяльності оперативно-рятувальної служби у листопаді поточного року. Головував на нараді начальник Управління ДСНС України у Закарпатській області полковник служби цивільного захисту Роман Гудак, за участі керівного складу Управління та начальників структурних підрозділів області. Присутні обговорили досягнення, статистику, стан реагуван...
Суспільство
На 74 гривні зріс з 1 грудня 2019 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. Це визначено Законом «Про державний бюджет України на 2019 рік». У зв’язку з цим пенсії окремим категоріям громадян автоматично перерахують. Кому саме – на прес-конференції у облдержадміністрації розповіла очільниця Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області Анастасія Пентек. Пенсіонери за грудень отримають більшу пенсію. Згідно із з...
Суспільство
Відповідне розпорядження з'явилось на сайті президента Володимира Зеленського. "Призначити ДВОРСЬКОГО Вячеслава Миколайовича головою Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області" - йдеться у розпорядженні. Вячеслав Дворський є керівником закарпатської філії Укргазбанку. Зазначимо, що до Дворського цю посаду обіймала Еріка Кинєв. Нагадаємо, призначені голови РДА  - Віктор Товстий на Іршавщині та Роман Тарабій на Свалявщині.
Суспільство
Сьогодні видання 0312 інформувало, що закарпатці вже кілька днів страждають від проведеного у селі на Мукачівщині експерименту з ремонтом дороги. Так, її спробували латати за канадською технологією, яка передбачає використання глини і в результаті дорожнє покриття має стати твердим. Проте мешканців села обурив результат та стан в якому зараз перебуває місцева дорога. Це суцільне болото, яким не хоче приїжджати в село навіть мусоровоз.  У ОДА відреагували н...
Суспільство
Днями в ОДА затвердили відповідні висновки про добровільне входження до Берегівської об’єднаної територіальної громади восьми навколишніх населених пунктів.  Таким чином, до Берегівської ОТГ увійдуть села Яноші та Балажер, Гать і Чікош-Горонда, Кідьош, Велика Бакта, Бадалово і Галабор. Місто над Верке стало другим після Мукачева, що має статус обласного значення, і яке отримало право бути центром об’єднаної громади. “Рішення ОДА ще має схвалити сесія міськ...