«Закарпатський діалект»: що це таке, як він виник та чому важливо його берегти (ВІДЕО)

Бодай раз, але мабуть з кожним, хто відвідував Закарпаття, траплявся випадок, коли не до кінця було зрозуміло, що говорять місцеві. При чому в будь-якому куточку найзахіднішого регіону України, а не тільки у місцях компактного проживання, до прикладу, угорців чи румунів, яку розмовляють рідною мовою, пише видання Varosh. 

Мається на увазі випадки, коли начебто чуєш українську мову, знайомі наголоси та закінчення, але частина слів малозрозуміла.

Як не парадоксально, але подібні ситуації трапляються не тільки з туристами, а й місцевими, коли закарпатці з однієї частини регіону приїздять в інший, – до прикладу, ужгородці на Іршавщину, або рахівчани, навіть у сусідню Тячівщину. Особливо це відчутно в сільській місцевості між мешканцями віддалених один від одного районів Закарпаття.

Не дивно, що навколо цього «мовного питання» на Закарпатті не просто роками, а вже століттями точаться гострі дебати, переважно політичні та, на жаль, зазвичай безкінечно-безглузді, деталізувати які навіть не хочеться через їхню маніпулятивність та гібридність.

Бо ми б не хотіли, аби наша публікація стала їхньою частиною. Більше того – навпаки прагнемо внести більше ясності в ситуацію.

А тому досліджуючи цю тему звернулися до фахівців-мовознавців, що важливо місцевих – Петра Мідянки та Павла Чучки, які, з одного боку, вкрай точні у своїх міркування, з іншого боку, – дуже тонкі й академічно делікатні. Адже, як наголошує Петро Мідянка, цитуючи Івана Франка, «діалект чи самостійна мова – найпустіше в світі це питання».

Коли і як зародився закарпатський діалект

– Закарпатський діалект (від грецького – говірка, наріччя, говорити – ред.) або закарпатські говірки – це один із найархаїчніших діалектів української мови. Він сформувався історично в наслідок того, що територія сучасного Закарпаття багато століть була на суміжжі кордонів та у складі різних країн. Відтак, кожна влада і держава привносила в цей діалект запозичення з свої державних літературних мов. Найбільше у закарпатському діалекті – угорських запозичень, бо за останні кілька століть територія сучасного Закарпаття найбільше часу перебувала саме у складі угорських державних утворень, – пояснює 60-річний лауреат найпрестижнішої в Україні Шевченківської премії Петро Мідянка з села Широкий Луг, що на Тячівщині, який майже 40 років працює вчителем української мови та літератури в Тисалівській школі.

– Той діалект, який ми зараз називаємо закарпатським, сформувався у XVIII столітті, коли всі ці діалектизми були письмово зафіксовані та коли формувалися сучасні літературні мови по всьому світові. До прикладу, у моїй бібліотеці є книга «Деловая письменность русинов XVIII века», і там все це є.

– Якщо коротко відповідати на запитання, що таке закарпатський діалект, то я завжди кажу, що нічого особливого з українською мовою тут не сталося, лише те, що вона на пограниччі постійно вступала і вступає у взаємозбагачуючі процеси з мовами сусідів, своєрідну мовну дифузію, – додає мовознавець та наш другий експерт Павло Чучка, які разом з батьком, також Павлом Чучкою, давно вивчали українську мову та її розвиток саме в Карпатському регіоні, при чому не тільки України.

За словами Петра Мідянки, закарпатський діалект має слов’янську та українську лінгвістичну основу, але він не є однорідний, і шарується на багато говірок:

– Кожне сільце має своє слівце, мовиться в українському прислів’ї. Так і на Закарпатті ми говоримо не про монодіалект, коли всюди розмовляють специфічно однаково, а про велику кількість різновидів цього діалекту – Боржавський, Ужанський, Турянський і так далі.

Як пояснює Петро Мідянка, і його підтримує й доповнює Павло Чучка, закарпатські говірки формувалися за долинами річок, де розселялися місцеві мешканці та через природні бар’єри, у першу чергу, гори, мало комунікували між собою. Так виокремлювалися певні лексичні, фонетичні та морфологічні особливості.

Повний текст матеріалу читайте на Varosh