Люди, які на краще змінюють Закарпаття (СПЕЦПРОЕКТ, Ч.1)

Видання Varosh поставило перед собою амбітну задачу – написати про 100 людей, які змінюють Закарпаття. Розпочали із перших двадцяти, яких обрали. Далі вибір героїв – справа за читачами. Автори читатимуть кожен коментар та робитимуть наступні матеріали, перш за все, на основі них.

У виданні зазначають, що це аж ніяк не рейтинг та не порівняння. Це просто люди, які добре роблять свою роботу. Настільки добре, що змінюють Закарпаття. Звісно ж, на краще.

Селиська компанія

Інна Пригара, Орест Дель Соль, Юрген Крефтнер та люди, які об’єдналися навколо них, їхніх ідей та любові до Нижнього Селища – перетворили депресивну місцевість на приклад для наслідування. До того ж не лише для закарпатців, а й для всієї країни. На території села успішно працює «Селиська сироварня», еко-ферма «Зелений гай», равликова ферма, хостел для груп та простір для проведення культурних подій «Шарго Ріго», Міжнародний театральний фестиваль «Птах» та багато інших менших, але не менш важливих ініціатив.

Письменники: Мирослав Дочинець, Петро Мідянка, Андрій Любка

На думку видання, найбільше в країні Закарпаття презентують саме Мирослав Дочинець, Петро Мідянка та Андрій Любка. Мирослав Дочинець отримав Національну премію України імені Тараса Шевченка у 2014 році за романи «Криничар. Діяріюш найбагатшого чоловіка Мукачівської домінії» та «Горянин. Води Господніх русел». Петро Мідянка – у 2012 році за збірку поезій «Луйтра в небо». Андрій Любка, можливо теж на черзі.

Ліна Дегтярьова та Олег Олашин

Можливо ці імена не надто відомі великій кількості людей, але роботу Ліни та Олега важко переоцінити. Дослідники опікуються модерністськими будівлями Ужгорода та розповідають про важливість їх збереження на локальному, національному та міжнародному рівнях.

На сторінці Uzhhorod Modernism, яку заснували Ліна та Олег кілька років тому, можна знайти цінну інформацію про архітектуру модернізму в Ужгороді, будівлі, архітектурні деталі та міське середовище часів Чехословацької республіки, функціоналізм, неокласицизм, пуризм, ар-деко, рондокубізм, експресіонізм, стрімлайн тощо.

Олег також є автором та засновником видання Transcarpathian Heritage, в якому розповідає про історію Закарпаття та закарпатців.

Олімпійці та спортсмени: Анатолій Герей, Аннамарі Данча (Чундак), Іван Ковбаснюк

На Закарпатті є кілька десятків талановитих спортсменів, які представляють область на світовому рівні. Розкажемо сьогодні про трьох з них.

За сприяння заслуженого тренера України Василя Герея в області створено відому фехтувальну школу, яка увійшла в топ-5 провідних в Україні. Справу брата підхопив Анатолій Герей, а тепер фехтувальну традицію продовжує і племінник – Анатолій Герей-молодший, чемпіон світу та призер чемпіонатів Європи та світу.

Аннамарі – сноубордистка, призерка чемпіонату світу, учасниця трьох Зимових Олімпіад (2010, 2014, 2018). Майстер спорту міжнародного класу зі сноубордингу.

Іван Ковбаснюк з Рахівщини – гірськолижник, член збірної України на Олімпійських іграх 2018 року.

Валентин Штефаньо

Кондитер, який на Закарпатті не потребує додаткових слів перед представленням, а туристи серед «must visit» ставлять його кондитерські, якщо не на перше місце, то точно в першу п’ятірку. Валентин – автор сотні шоколадних бестселерів від однойменного бренду, а також – торту «Ужгород», який став візитівкою міста.

Молоді художники: Руслан Тремба, Віктор Мельничук, Наталія Тарнай, Беата Корн

Вони молоді, але правильніше напевно все ж назвати їх «новою генерацією закарпатських художників». Усіх їх об’єднує свіжість та легкість у творчості. Як у живописі, так і скульптурі чи фотографії. Ось частина тих, за ким стежимо ми та радимо вам. І звісно, це далеко не всі прізвища.

Федір Шандор

Туризмознавець, професор, викладач, соціолог. Людина, яка закохала в Закарпаття та закарпатське не одну тисячу українців. Федір Шандор – співавтор десятків міських та обласних проектів, якщо роблять нашу область туристично привабливою. Він згуртував крафтових виробників продукції, є співавтором проекту міні-скульптур в Ужгороді, автором та екскурсоводом сотні маршрутів містом та Закарпаттям.

Михайло Ілько

Михайло Ілько – засновник ILKO Gallery в Ужгороді. Місця, яке змінило уявлення про виставки та музичні події та вивело їх на якісно новий рівень. Галерея цьогоріч відзначила шосту річницю з часу відкриття і за ці роки в її стінах пройшло кілька десятків виставок, виступів українських та іноземних виконавців, а також освітніх та презентаційних проектів.

Сам Михайло є, окрім того, художником, працював над проведенням Євробачення 2005 та Євро 2012 в Києві, а також над створенням українського національного шрифту.

Мирослава Каламуняк

Ужгородську швейну фабрику важко уявити без Мирослави Каламуняк. Більше 20 років вона очолює підприємство, створене ще 1946 року для розвитку легкої промисловості на Закарпатті, і за цей час сама стала брендом. Амбітна, цілеспрямована, вольова. Ці якості допомогли зберегли виробництво у період найбільших криз, створити власну торгову марку Parada.

Наразі швейна фабрика залучає молодих дизайнерів, працює на українському та зарубіжному ринках. Зокрема шиє речі для таких брендів як Hugo Boss, Dolce & Gabbana, Marc O’Polo та інших.

Василь та Андрій Рябичі

Василь та Андрій Рябичі керують підприємством «Фішер», що у Мукачеві. Це ексклюзивний представник відомих австрійських брендів Fischer та Lőffler в Україні. Фабрика є однією з найбільших у Європі. Окрім австрійців, продукцію тут, зокрема хокейну, замовляють канадські і американські компанії.

Щорічно на фабриці роблять повне оновлення колекції лиж та ключок, а це 180 моделей спортивно-бігових лиж, 130 моделей гірських і 70 різних модифікацій ключок. Продукція з Мукачева продається у понад 40 країнах світу.

Подружжя Бартошів

Унікальне подружжя. Орендувати замок – скільки у цьому словосполученні романтики, на перший погляд. І скільки титанічних зусиль, аби цей замок зберегти, – на другий. Йосип Бартош робить усе для цього. Сент-Міклош у Чинадієві, що під Мукачевом, за ці роки став справжнім магнітом для туристів, місцевих та для організаторів різних події. До прикладу, виставки флористів з усієї України та фесту середньовічної культури «Срібний Татош».

Його дружина, Тетяна, допомагає у всьому. А поза тим є художницею та мисткинею, яка займається древньою технікою вишкрябування на писанках. Щоправда не традиційних мотивів, а картин відомих художників. 

Олексій Іванчо та Косино

Олексій Іванчо та створений ним оздоровчо-рекреаціний комплекс «Косино» відомий на всю країну. Сюди щодня приїздять за оздоровленням та цілющою водою сотні гостей. Розташований він серед 200-річного дубового гаю на Берегівщині.

На території комплексу працює сім різних басейнів з термальними та прісними водами, сауни, готель, ресторан. А цьогоріч Олексій Іванчо відкрив також перший на Закарпатті аквапарк.

Геннадій Гутман, Анатолій Полосков, Олександр Мересій – Шато Чизай

Шато Чизай – створює закарпатське вино лише з вирощеного власноруч винограду. У своєму розпорядженні бренд має 272 гектари винограду, розливає 1,3 мільйонів пляшок на рік та має 120 бочок у підвалі. Майстри, які створюють вина, навчалися переважно у Європі, утім завжди намагаються максимально дотримуватися місцевих традицій.

Шато Чизай засноване у 1995-го році на Берегівщині. Засновники компанії кажуть, що це не винзавод, а виноробне містечко, осередок благородного ремесла і рукотворне диво Закарпаття.

Волонтерський рух на чолі з Галиною Ярцевою

Про війну сьогодні говорять мало. Або нічого. І здається, що волонтери вже не так багато роблять як раніше. Але це зовсім не так, бо вони як і багато років тому не спали тижнями та працювали 24/7 задля того, аби забезпечити на передовій військо, яке захищало наше спокійне життя тут, так і сьогодні – кожного дня «на контакті» з військовими, дружинами, батьками, дітьми. Очолила цей рух на Закарпатті Галина Ярцева та згуртувала навколо себе кілька десятків людей, роботу яких важко переоцінити.

Еміл Сокач та хор Кантус

Офіційних 25 років, а фактично ще більше, академічний камерний хор задає тон музичній культурі Ужгорода. З появою колективу місто, область вийшли на інший мистецький рівень. Під звуки “Кантусу” росло нове покоління. З ними професійно ріс і сам хор.

Наша файта

Створивши перший закарпатський гумористичний мультфільм, його автори Михайло Карпенко та Павло Мандзич, розповіли країні про Закарпаття більше, ніж часом це може зробити ціла книга. Тут і локальні сюжети, і говір, і стиль життя. У цьому матеріалі зібрано 10 найцікавіших фактів про мультик.

Олександр Ковач

Олександр Ковач не лише винороб, який робить добре вино вже понад 20 років, але й людина, яка має активну позицію та відстоює її для своєї професії. Він є головою спілки приватних виноградарів та виноробів Закарпаття, організатором фестивалів, популяризатором закарпатського вина в Україні.

Дегустаційна зала «Шардоне», заснована Ковачем, працює в Ужгороді з 2007. Тут представлені виключно місцеві – закарпатські вина, які виробляє сімейна виноробня. Олександр перший відкрив заклад із закарпатськими винами за межами Закарпаття, у Львові.

Валентин Фречка

Закарпатець Валентин Фречка у 17 років став автором технології створення паперу з опалого листя. Еко-проект приніс хлопцю перемоги у багатьох українських та міжнародних конкурсах. Після “золота” на Genius Olympiad 2018 (USA), про нього дізналась вся Україна. Зараз Валентин навчається у Києві в університеті імені Тараса Шевченка і водночас продовжує розвивати та вдосконалювати свій винахід, який отримав назву «RE-leaf». Презентація проекту вже відбулася у кількох країнах Європи.

Тетяна Літераті

Вже близько 4 років відтоді як Тетяна Літераті розпочала проект «Втрачений Ужгород». Закарпатці зачитуються публікаціями журналістки про старовинне місто, його знаменитих і маловідомих особистостей, історії будівель з драмами і щасливими життєвими моментами, що траплялися в них. Легка і невимушена подача, неординарні факти, увага до деталей зробили його популярним. Публікації Тетяни дивовижним чином змушують людей епохи Інтернету зі стрімким ритмом життя і поверхневим сприйняттям інформації читати лонгріди та з нетерпінням очікувати на нову розповідь. Цікаві, без академічного пафосу, дослідження виконують, втім, велику місію – виховують справжній патріотизм, закликають сучасників до збереження історичних пам’яток і традицій, спонукають зупинитися й замислитися над важливими речами у житті.

Тетяна Жовківська-Лемак

Тетяна Жовківська-Лемак – той випадок, коли навчають хорошому власним прикладом, без повчань, засуджень та нехтування. Завдяки її наполегливості та вірі у правильність своїх дій, в Ужгороді з’явилася перша в Україні крамниця без використання пластику. Одна – у 2018 році, а друга – кілька місяців тому. Дівчина вже багато років є вегетаріанкою, проводить і організовує у місті різноманітні майстер-класи на цю тему.

Далі буде...

Автор: Росана ТУжанська, Varosh