Освітній бюджет Ужгорода у графіках і гривнях (ЕКСКЛЮЗИВ)

Коли кошти на «штори і лінолеум» зібрані і конвертовані у різного роду покращення освітнього середовища, торкнемося питання тих живих коштів, які щорічно отримують навчальні заклади Ужгорода, зокрема, із міського бюджету. Йдеться про фінансову складову, якої то «не вистачає», то «вистачає не на все», а вона, до слова, вимірюється сумою у понад 547 мільйонів гривень на 2019 рік. Такі дані «Сайт міста Ужгород» отримав від Ужгородської міської ради у відповідь на інформаційний запит нашого видання.

У порівнянні із 2018 роком, цьогоріч освітня галузь міста Ужгород отримала фінансування на 111 367 634 гривні більше. Це кошти з Державного і місцевого бюджету, які покривають видатки на заробітну плату, харчування дітей, сплату комунальних послуг, різного роду соціальні виплати, оздоровлення дітей, медикаменти, ремонти тощо. Зростання рівня фінансування зафіксовано за усіма статтями бюджету.

«Тільки з державного бюджету на покращення матеріально-технічної бази закладів загальної і середньої освіти, на створення нового освітнього середовища, на придбання дидактичних матеріалів, шкільних автобусів, кабінетів природничо-математичного циклу, матеріалів для шкіл з викладанням мовами національних меншин, оснащення внутрішніх вбиралень було виділено 176 мільйонів 980 тисяч гривень. Такої цифри у нас не було ніколи! І ця сума сесією обласної ради була розподілена між усіма органами управління освітою – пропорційно до кількості учнів, класів... Частина цих видатків потребувала співфінансування із місцевих бюджетів, окрім коштів на Інтернет. 36 мільйонів гривень було виділено Закарпатській області на підключення кожного закладу загальної і середньої освіти до мережі Інтернет», – повідомила під час інтерв’ю телеканалу «М-Студіо» керівниця обласного департаменту освіти і науки Ганна Сопкова.

Очевидно, що йдеться про значні суми коштів, і говорити, що «держава не фінансує» галузь освіти на сьогодні немає аргументованих підстав. Інше питання – це зацікавленість у здійсненні контролю за рухом цих коштів від конкретного бюджету до закриття конкретної потреби того чи іншого освітнього закладу.

Аби доповнити фінансову картину функціонування освітніх закладів міста, публікуємо інформацію про обсяги асигнувань та бюджетні запити закладів освіти Ужгорода з міського бюджету.

«Окрім коштів міського бюджету ми маємо державну субвенцію на заробітну плату для педагогічних працівників. Однак якщо ми говоримо про заробітну плату дошкільних закладів освіти, то вони фінансуються з міського бюджету, а видатки на заробітну плату педагогічних працівників закладів загальної і середньої освіти покривають кошти з Державного бюджету. Також ми маємо субвенції з Держбюджету на Нову українську школу, закупівлю природничо-математичних кабінетів, послуг Інтернету тощо…», – пояснила у коментарі «Сайту міста Ужгород» начальник Управління освіти Ужгородської міської ради Наталія Мухомедьянова.

Попри озвучені чималі цифри обсягів фінансування закладів освіти міста Ужгород актуальним залишається питання так званих «добровільних внесків від батьків». І якщо раніше посадовці освітньої галузі були категоричними і заявляли про заборону збору грошей у закладах освіти, то з часом риторика озброїлася тезами про «автономність» і «неможливість заборонити» такі збори. Наводимо формулювання вже колишньої міністерки освіти і науки України Лілії Гриневич: «Місцеві органи можуть попросити школу: «Ми в межах своїх повноважень і грошей відремонтуємо вам дах і коридори. Але нам не вистачить на…, тому просимо, чи ви можете нам допомогти». Тільки такий стиль розмови може бути». У такому контексті виникає потреба пошуку додаткового фінансування, до якого можуть долучатися батьки.

«Допомога батьків може бути лише добровільною і за їхньою ініціативою. Часто батьки зацікавлені, щоб діти навчалися у кращому навчальному середовищі. Вони можуть допомагати школі, але лише добровільно. Якщо хтось тисне, слід звернутися до органів місцевого самоврядування і захистити себе і свою дитину», – радила та ж пані Гриневич.

Водночас, не секрет, що часто саме батьківський актив є ініціатором спільного акумулювання коштів для навчального закладу чи класу, де навчаються їхні діти. Ця «фінансова кухня», як правило, функціонує у закритих батьківських групах чи чатах – своєрідних платформах для обговорення теми, легальність якої кожен трактує по-своєму. Та перед тим, як покривати кошторис власним коштом, батькам все ж слід поцікавитися, чи не передбачені на ці потреби кошти з місцевого чи Державного бюджету, чи спрямував відповідний запит заклад освіти і яку відповідь було отримано. Це цивілізований шлях оптимізації і покращення освітнього простору, а головне – це спосіб налагодження діалогу і співпраці між батьківською і освітянською спільнотами, навчальними закладами і місцевими органами влади, а також між останніми та центром, звідки починаються усі реформи і нововведення.

Далі буде…

Джерело: 0312.ua

Копіювання ексклюзивного авторського матеріалу заборонене без вказування джерела у першому абзаці тексту.