Революція в бокалі: Українське вино на шляху із підпілля до світових ринків

Українському вину бути! Цією фразою, наче мантрою, супроводжував останні кілька років своєї парламентської роботи Роберт Горват – народний депутат, котрий встиг заслужити собі неофіційний статус «хрещеного батька» українського теруарного виноробства. Шлях, котрий довелось подолати Роберту разом з однодумцями, щоб прийти до виноробного статусу кво моделі 2019 року, був без перебільшення тривалим і непростим. А почалося все з однієї зустрічі на одному із численних фестивалів вина на Закарпатті.

Наївні ідеалісти

Ідея, яка вперше прозвучала у квітні 2015-го року на фестивалі Троянда Карпат у Середньому, нагадувала скоріше надміру амбітне і не надто реалістичне політичне гасло – дерегуляція виноробної галузі, зміна законодавчих підходів, лібералізація ринку і т.д. Набір фраз, котрий мав усі шанси залишитись лише набором фраз із посту новоспеченого нардепа у Facebook. Натомість, переріс у чіткий план дій із десятками зустрічей, обговорень, пропозицій та законопроектів, котрі нині вже стали законами та повністю змінили правила гри на ринку вина України.

«Здається, нам тоді не просто не дуже вірили, винороби навіть не намагалися приховати скепсису. Мовляв, вирішили стрибнути вище голови з усіма цими ідеями дерегулювати ринок, скасувати атестацію чи взагалі позаритися на «святе» – оптову ліцензію, вартістю у скажені півмільйона», - пригадує Роберт Горват реакцію скептиків, котрі колись вважали його з колегами наївними ідеалістами.

Позарився на «святе» - ліцензію на оптову торгівлю алкоголем - Роберт Горват уже через рік після згаданого фестивалю у Середньому. У  2016-му парламентар зумів переконати своїх колег у Верховній Раді скасувати ліцензію на оптову торгівлю для виробників, які виготовляють вино із власного виноматеріалу. Її вартість сягала 500 000 грн на рік. Саме стільки повинен був сплатити закарпатський винороб із кількома гектарами виноградників та маленьким сімейним виробництвом, якщо хотів легально продавати своє вино. До прикладу, якщо б оптову ліцензію захотіло придбати фермерське господарство «Курінь» із Херсонщини, то до собівартості пляшки їхнього вина додалися б щонайменше 290 грн. Бездумна державна політика вимагала від підприємства «Леанка» додати до вартості кожної пляшки вина понад 400 грн.  Для порівняння, у випадку із великими виробниками «Шабо» та «Коблево» ці цифри сягали б 20 копійок та 30 копійок відповідно. Тому що чим більші об'єми виробництва, тим менше навантаження на собівартість пляшки вина складала ціна ліцензії. За таких умов у малих виробників просто не було можливості конкурувати. Саме від цього непропорційного фіскального тиску вдалося позбавити виноробів Роберту Горвату у 2016 році.

Роберт Горват разом із виноробом Владиславом Чопаком на винарні ČopakWinery, смт Середнє, Закарпатська область

Наступним кроком Роберта Горвата стало усунення ще однієї перешкоди, яка унеможливлювала вихід на ринок малих українських винарень, адже раніше закон вимагав понад 140 дозвільних документів. Виробник був зобов’язаний зібрати колекцію довідок, якщо бажав узаконити власну діяльність. Більше 140 «папірців» були необхідні для отримання ліцензії на виробництво. І, знову ж таки, цей перелік був однаковими як для великих заводів, так і для малих сімейних виноробень. 20 березня 2018 року парламент підтримав законопроект Горвата та прибрав цю бюрократичну перепону із законодавства. Винороби охрестили прийняття закону «революцією в бокалі».

«Ми розуміли, що робота з підтримки теруарного виноробства не буде легкою чи швидкою. І нам з однодумцями в парламенті спільно з Торгово-промисловою палатою України та Мінагрополітики дійсно знадобилося добрих два роки, щоб зрештою дерегулювати виноробну галузь», - згадує Роберт Горват період роботи над законопроектами та боротьби за їх прийняття у сесійній залі.

Ще однією родзинкою від команди мрійників Роберта Горвата наприкінці 2018 року стало внесення змін до Податкового кодексу України, які передбачили можливість малим виноробам бути платниками єдиного податку четвертої групи.

«Я пообіцяв виноробам, що проведу через парламент спрощену систему оподаткування їх діяльності на Національному виноробному форумі 31 жовтня, а вже 23 листопада Верховна Рада України підтримала мою поправку. Очевидно, що у парламенті вже сформовано дієве лобі теруарного українського вина» - жартома зауважив народний депутат.

Із тіні у світ

«Навчатися кращого потрібно у кращих» - написав Горват на своїй сторінці у Facebook уже навесні 2019 року. Цього разу - після зустрічі із французькими фахівцями виноробної галузі: радником з питань сільського господарства Посольства Франції в Україні Ніколя Перреном та викладачем ELP (м. Бордо, Франція) Стефаном Баде. Після кількарічної напруженої законодавчої роботи прийшов час ставити нові цілі. Звісно ж, не менш амбітні, ніж у 2015-му.

«Ми хочемо вивести український теруар на світові полиці магазинів, відкрити українським і, зокрема, закарпатським виробникам ті можливості, на які справді заслуговує їх продукт. Адже наше вино унікальне та нічим не поступається  чилійському, італійському чи французькому. Потрібно просто відкрити йому дорогу у світ», - ділиться своїми планами Роберт Горват.

Зауважимо, що фахівці-французи, котрі вже наступного дня після зустрічі з Горватом відвідували Закарпаття та дегустували місцеві вина, цілком підтримують таку думку парламентаря.

Стефан Баде на семінарі для виноробів «Французький досвід у галузі виноробства» у Chateau Chizay - Шато Чизай. Фото Сергія Гудак

«Я дегустував і закарпатські вина, і вина південного регіону. Вважаю, що виноробам не вистачає самого усвідомлення свого потенціалу і того, що вони дійсно можуть робити гарні і якісні вина. Ваш регіон має природні умови, які дуже схожі на деякі виноробні регіони Франції, ви могли б робити вина високої якості. Перший бій, який повинні витримати українські винороби – переконати українського споживача, що їхні вина гарні і якісні. Як наслідок – для вас будуть відкриті і європейські ринки», - заявив під час семінару для виноробів, що проходив на Закарпатті наприкінці травня, Стефан Баде.

На думку пана Баде, який викладає в університеті Бордо та сам займається виноробством (університет має 40 га своїх виноградників), Україну вже можна віднести до ТОП-25 країн світу за кількістю виноградників (близько 45 тис. га) та за виробництвом вина (уже виробляє 1,1 млн гектолітрів). Однак для максимального розвитку свого потенціалу українським виноробам потрібно об’єднуватися в асоціації та кооперативи, працювати над просуванням та популяризацією свого продукту. Тим більше, що необхідні законодавчі умови для роботи у них уже є. До того ж, вдалося позбавити беззаперечної монополії щодо надання висновків Центральною галузевою дегустаційною комісією Мінагрополітики, а натомість законодавці передбачили відповідні повноваження для дегустаційних комісій профільних наукових установ та галузевих громадських спілок.

Ніколя Перрен та Стефан Баде на дегустації вин у ресторані СироВина, Ужгород, Закарпатська область

Ще один стратегічно важливий для українського виноробства момент – розробка та затвердження системи географічних зазначень. Одним із таких має стати бренд Закарпатське вино, який разом із іншими локальними продуктами вже об’єднує крафтових виробників під лозунгом «Купуй закарпатське!», та популяризує серед споживачів теруарне виноробство та суміжні галузі.

«Така, здавалося б, формальність насправді відкриває вікно нових можливостей для всієї туристичної галузі – від збільшення доданої вартості локального продукту, котре носитиме своє унікальне ім’я, до прямого впливу на розвиток всього регіону, з якого цей продукт походить. Бо це нові фінансові вливання, нові робочі місця, це можливість закарпатцям залишатися тут і працювати на своїй землі. Бо ми хочемо бачити Закарпаття успішним. І ми зробимо його таким», - запевняє Роберт Горват.

І додає: працювати над реалізацією цього завдання необхідно вже зараз і спільними зусиллями виробників, готельєрів, рестораторів, місцевого самоврядування та всіх, кому не байдужа доля краю. І можна, звісно, повторити «мантру» про те, що українському вину бути. Але хіба хтось іще в цьому сумнівається?