Село Кострина на Закарпатті: українська Блакитна лагуна та монах-електрик (ФОТО)

Картинки в мережі обіцяють блакитну воду між скель із гірським водоспадом. Та що насправді? Розповіли у спецпроекті журналісти УП.

Протягом трьох годин трасою – 2 автівки. Не спимо, щоб нарахувати ще кілька. Але дарма. Ми – на Закарпатті.

Втім, не там, де розвинений туризм. А там, де розбиті дороги і села, в яких чоловіки переважно працюють прикордонниками або тримають садиби для туристів. Зупиняємось у селі Кострина.

"Сходіть до джерела, там багато заліза, каже господарка нашої садиби. Туди наші чоловіки ходять зранку, коли ввечері багато пили. Добре на шлунок".

Пити багато ми не збираємось, та й приїхали сюди не до джерела – до лагуни. Тому снідаємо, кидаємо речі – і далі в дорогу.

Блакитна лагуна: краса через болото

Вже на півдорозі до цілі – Блакитної лагуни – дізнаємось у місцевих, що автівкою ми не під’їдемо. Мовляв, треба буде зупинитись перед мостом і йти 2200 м за вказівниками.

Вщент розбитою дорогою їдемо 4 км до мосту, витративши півгодини. Зв'язку тут немає, Google-maps не працюють, зате можна послухати словацьке радіо – значить, кордон недалеко. Порада №1 – ввести потрібний маршрут завчасно.

Біля мосту і знаку "2600 м до Блакитної лагуни" зупиняємось. Нас підманули на 400 м. Втомлені, але з наснагою йдемо.

З часом гірська вода справді де-не-де стає бірюзовою. Ми перезираємось і вгадуємо, чи то пак не Блакитну лагуну ми пройшли і йдемо десь до Словаччини.

Визначений кілометраж долаємо за півтори години. Справа в тому, що йти треба доверху. Місцина гарна: з одного боку – ліс, з іншого – річка.

Втім, порада №2 – це мати взуття, в якому легко і не шкода йти болотом більше 2 км. Своє після цієї подорожі нам доведеться викинути.

Порада №3 – йти групою. Часом є місця, де треба допомагати одне одному, аби не послизнутись і не впасти в річку.

Плюси цієї місцини – відсутність людей та чиста вода, яка чи то від тіні дерев, чи то від потоку води має бірюзовий колір. Біля самої лагуни є лавочки, на яких можна відпочити, а повітря неймовірно свіже.

В якийсь момент, сидячи біля прозорої води і розглядаючи риб, ти розумієш, що зовсім відірваний від світу: природа тут настільки недоторкана, що здається, ніби десь з-за кущів вибіжить ведмідь чи вилізе вуж, на телефоні мерехтить напис "немає покриття", а метушня залишилась десь дуже далеко.

Мінуси: дістатись сюди важко, вода – холодна (бо гірська), а навколо, на жаль, є сміття, яке залишили ті, хто таки зміг сюди дістатись.

Ми не дивуємось, чому місцеві відкрили для себе лагуну тільки нещодавно. Це ж яку наснагу треба мати, аби так довго йти вглиб лісу. І навіщо? Проте спускатись значно легше. Долаємо 2600 м приблизно за 40 хв.

Зупиняємось, аби на відстані близько п’яти метрів роздивитись щось страшне і велике посеред дороги.

Хтось із групи виголошує: "Це варан, кажу вам!".

Аж раптом наш варан виявляється гілкою, яка впала поперек дороги.

Видихаючи, сміємось і розмірковуємо над тим, як уява реагує на природні речі, не маючи під боком чогось несправжнього, як-от 3D чи VR. Мозок в таких умовах сам продукує доповнену реальність. І вона виявляється значно цікавішою.

Хто такий монах і навіщо ним бути?

Проте не лише Блакитна лагуна і неіснуючий варан справляють на нас враження. На пагорбі ми бачимо монастир Святої Покрови, датований 1645 роком, та вирішуємо зупинитись.

Господар садиби наголошує: щоб покликати монаха, чоловікові з нашої компанії треба піти через місток поза храмом – там їхні корпуси. Не жінка, мовляв, має кликати священнослужителя.

"Жінці не можна, бо монах відрікся від світу, від усього тлінного. От є у вас дім, не всі ж можуть туди зайти? Але біля дому можна стояти, говорити з усіма", – вже згодом пояснює Філіп.

12 років тому Філіп вирішив бути монахом. Нині йому – 34.

"Мене Бог покликав – я й пішов", – каже він.

Деякі люди, за його словами, йдуть до монастиря, щоб випробувати себе. Мовляв, тут людина бореться із бісом. Біс – це думки, з якими монах залишається наодинці. Втім, в будь-який момент можна звідси піти.

Перед тим, як стати монахом, Філіп працював електриком і товарознавцем-комерсантом. Сам – із Мукачева. Згодом, каже, відчув, що не отримує задоволення від роботи і хоче спробувати чернецтво.

"Мамі було дуже важко, вона плакала. Бо до всього вона ще й вдова. Але змирилась, з часом зустріла іншого чоловіка. А мене люди постійно запитували, хто буде працювати на городі. От Бог про це попіклувався", – впевнений Філіп.

Неочікувано монах запитує, чому, на нашу думку, радіє дитина, коли її підкидують? І сам відповідає: бо довіряє. Отак, каже, і він довірився Богові.

Його батьки можуть приїхати до монастиря, як і Філіп може поїхати додому. Але батьківський дім, каже, стає чужим.

Монаха Філіп порівнює з воїном:

"Ми теж постійно служимо людям. Не буває такого, щоб храм працював з 9 до 19. О 3 ночі зателефонують – прийдемо. Людям постійно потрібна допомога. А ще ми не знімаємо підрясник, як і воїн не знімає військову форму".

Звичайний день монаха – це підйом о 6 ранку, о пів на 7 – літургія, потім – година-півтори відпочинку, 4 години роботи, о 14 годині – обід, з 14:30-17 – вільний час, о 17 – вечірня служба. Робота – це будівництво нових жилих корпусів та дзвіниць.

"А вставати рано треба, бо так ми віддаємо Богові найкраще – наш спокій", – пояснює монах.

Що було з храмом у Кострині?

Церква у селі Кострина – це видатна пам'ятка української архітектури. Перша версія храму була побудована у селі Сянки, Львівської області, у 1645 році. У 1703 за ніч на волах храм перевезли сюди. Однак костринянам не сподобалось місце, де його поставили.

Відтак, храм перевезли на місце, де у Кострині нині школа. Там людям теж не сподобалось – святиню повернули назад, на цей пагорб.

У ХІХ столітті люди захотіли побудувати кам’яний храм на місці дерев’яного.

"Бог іноді не згоден з тим, що вигадує людина. От люди довго збирали на це гроші, але почалася Перша світова війна і гроші знецінились. Відтак, храм – з дерева", – каже Філіп.

А ще розповідає, що раніше у храмах робили маленькі вікна, як тут. Це для того, щоб світло не заважало молитися, щоб людина була зосереджена і її нічого не відволікало. Свічка дає достатньо світла.

2006-го року тут утворили монастир. Раз на рік сюди приходять паломники: німці, італійці, поляки, румуни.

"Ми не запитуємо, якої ці люди релігії. Приходять – і добре".

Феномен храму в тому, що перший ряд ікон тут – візантійський стиль. А другий-третій – католицький. Тобто сюди може прийти і православна людина, і католицька. Версій "Таємної вечері" – також дві.

Всі ікони написані на липових дошках. Монах пояснює їхню красу так: людина дивиться на образи і підноситься до Бога з молитвою.

Запитуємо, як бути з тими людьми, яким комфортніше молитися подумки, вдома. На це монах відповідає: тоді нехай ці люди їдять та сплять теж подумки.

Кострина Блакитна лагуна
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Поки ще ніхто не оцінював
Автор
(0 оцінок)
Якість матеріалу
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
6258 переглядів в січні
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань. Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися.

Кримінал
Про два випадки нападу на правоохоронців Сайту міста Ужгород розповіли в Головному управлінні національної поліції Закарпаття. Перший випадок стався у Перечині сьогодні вночі, близько 03:15 години ночі. Лікарі повідомили, що до них було доставлено працівника поліції з тілесними ушкодженнями. Як виявилось тої ночі на вулиці Ужанській поліцейський намагався зупинити бійку біля одного з закладів міста. Чоловіки на правоохоронця не звертали увагу, вели себе аг...
Суспільство
Центральне міжрегіональне управління Мін'юсту підготувало статистику про найпопулярніші імена, якими українці називають своїх дітей. Статистику вони опублікували на своєму сайті. У 2019 році в Києві 32 634 дитини отримали свідоцтва про народження. Найчастіше дівчат називали — Соломія, Марія, Варвара, Мілана, Аріна, хлопчиків — Олександр, Дмитро, Матвій, Марк. У Київській області видали 14 361 документ. Лідерами серед жіночих імен стали — Ангеліна, Аліса, В...
Пригоди
В смт Солотвино водій автомобіля «Cadillac» не впорався з керуванням і на зустрічній смузі зіткнувся з автомобілем «Nissan X-Trail». 26-річний водій «Nissan X-Trail» та 19-річна пасажирка «Cadillac» госпіталізовані. Слідчі Тячівського відділення поліції з’ясовують обставини автомобільної аварії в смт.Солотвино, яка сталася після 2-ої години ночі сьогодні, 19 січня. Як повідомили Сайту міста Ужгород у Відділі комунікацій поліції Закарпатської області, право...
Суспільство
Закарпатські патрульні продовжують перевірку АЗС на відповідність організації дорожнього руху. Працівники відділу безпеки дорожнього руху провели обстеження місць, де розташовані АЗС. Було виявлено ряд порушень, а саме: відсутність схем організації дорожнього руху, відповідних дорожніх знаків та нанесення розмітки. Працівники відділу безпеки дорожнього руху склали два адміністративні матеріали. Наразі обстежено 40 автозаправних станцій. Робота за цим напря...
Пригоди
Повідомлення про факт виявлення тіл чоловіка і жінки, які проживали разом, надійшло до поліції від їхнього знайомого, 16 січня. За викликом виїхала слідчо-оперативна група. Також на місце події прибуло керівництво обласного управління поліції. У поліції дану подію кваліфікували як умисне вбивство, тобто за статтею 115 Кримінального кодексу України. Закарпатські поліцейські спільно з рахівськими слідчими та оперативниками встановлюють обставини подвійної см...
Суспільство
Благочинна акція “Врятуй багатодітну маму” чекає вас! Смаколики для добра!”, – закликають організатори ярмарку. Про це повідомляє “Про Захід” На ярмароку збирають кошти на лікування важкохворої ужгородки Людмили Качковської. Організаторка Любов Керецман каже: “У нас в продажі нині кондитерські вироби на будь-який смак: від пряників, еклерів та капкейків до тортів. Будемо продавати до 16 години. Дякуємо людям, які охоче у нас купують і розуміють на що підут...
Суспільство
У неділю, 19 січня, українці відзначатимуть завершальне свято різдвяного циклу – Водохреща. Рано вранці в храмах почнуться богослужіння, після яких буде відбуватися освячення води. Люди вірять, що в цей день вода очищує і стає цілющою, тому масово йдуть до водойм, аби зануритися в крижану ополонку і “бути здоровими цілий рік”. Історія свята Традиція купання в морози йде корінням в дохристиянську добу. Так, скіфи, які проживають на території України в VIII...
Пригоди
У Держслужбі з надзвичайних ситуацій повідомили, що 17 січня о 17:00 надійшла інформація, що поблизу селища Славське Сколівського району Львівської області на горі Погар зупинилася канатна дорога з туристами. «Попередня причина зупинки – несправність редуктора. Станом на 19:40 всіх туристів з підйомника знято. Травмованих немає. Всього на підйомнику перебувало 32 особи, з них 5 дітей», – повідомили у ДСНС. Повідомляється, що на місці події працювали 17 рят...
Суспільство
Книги та іграшки з фетру власноруч робить жителька Берегова Дарина Золотарьова. Першу іграшку майстриня виготовила три місяці тому. За її словами, намагається створювати вироби цікавими для гри та навчання дітей. Першу іграшку майстриня виготовила три місяці тому. За її словами, намагається створювати вироби цікавими для гри та навчання дітей. Дарина Золотарьова показує книгу «Колобок», яку зробила власноруч. ДАРИНА ЗОЛОТАРЬОВА, майстриня Діти можуть розви...