#Весільнефотобабусі: красуні закарпатки у природній красі (ФОТО)

Ось-ось розпочнеться весільний сезон, до якого активно готуються чимало пар. Що тільки підготовка в себе не включає: кортежі, найкращі сукні, найдорожчі букети і неймовірні фотосесії. В усі роки весільний церемоніал був клопотом, але після нього залишались приємні спогади. А весільні світлини, які до середини 20-го століття були рідкістю, відразу набували статус раритету.

Унікальні світлини зібрала та показала читачам Вікторія Жуйко, "Про Захід".

Магдалина і Тіберій Матіко, 1964

У нашому сімейному альбомі також збереглися знімки бабусі у весільній сукні, які я в дитинстві з цікавістю розглядала, бо не могла уявити своїх рідних аж такими молодими.

Верона і Павло Сабо, 1965

Нещодавно я випадково натрапила на ностальгічну збірку світлин, які на онлайн-ресурсі Reddit публікували користувачі. Американки та американці ділилися весільними фотографіями своїх бабусь, кожна з них просто неповторна. І так захотілося зазирнути в закарпатське минуле. Запит у соцмережах і в приватні повідомлення полетіли мені історії і знімки різних часів та, не побоюсь цього слова, епох.

Роздивляюсь кожне фото, усвідомлюю, наскільки швидкоплинне життя, як важко передбачити його розвиток і повороти долі. Скільки кожному з них, незалежно від епохи, довелося пройти та прожити, набивши свої шишки, набувши свій досвід. Когось уже нема на цьому світі, хтось сивий у зморшках з підточеним здоров’ям. А на світлинах їм 17, 20,30.

Тут вони кохають, радіють, мріють, сподіваються, планують і живуть!

Любов Сікура (Бабиченко) 1953 р.

Верона та Василь Білак Хуст , 1966 р.

Ілона та Еміль Курбаба Ужгород, 1967 р.

Магдалина і Тіберій Матіко 1964 р.

Ірен та Іштван Бако Берегово, 1966 р.

Марія Піцур-Пупчак Ужгород, 1939 р.

"Бабусі просто чарівні у своїй природній красі, без жодних фотошопів, косметологічних процедур, без мейкапів, нарощувань і татуажів. На нас дивляться жінки, погляд яких – як погляд у майбутнє. Спочатку я хотіла зробити цей матеріал аналітичним: попросити коментарі у стилістів, істориків, модельєрів, а далі передумала. Бо насправді ці світлини не для того, аби їх аналізувати, а для того, аби пам’ятати: справжню красу не заховаєш, а час не повернеш. Я думаю, що наші бабусі були б неймовірно щасливі, якби дізналися, що їх весільні фото, де вони молоді та усміхнені – розглядають їх діти, внуки та правнуки" - розповідає Вікторія.

Це лише перший матеріал з бабусиної скрині. І це лише початок нашої серії історій про тих, від кого ми ведемо свій родовід. Далі буде...