Стали відомі імена чотирьох ймовірних претендентів на посаду прем'єр-міністра України (ФОТО)

Після парламентських виборів Володимир Зеленський отримав абсолютну владу в державі. У нього буде своя парламентська більшість та свій уряд - йдеться на УП.

З одного боку, це шалений успіх. З іншого – лише початок безкінечних проблем. Перша проблема вже почала проявлятися – це пошук кадрів для формування Кабінету міністрів.

Уряд не є списком партії, куди можна набрати телезірок, спортсменів і блогерів.

Кабмін – досить складний механізм, де потрібні фахівці не лише з теоретичним, але й практичним знанням. На відміну від парламенту, який є колегіальним органом, Кабмін є органом персональної відповідальності, де кожен міністр самостійно відповідає за свої рішення.

Навчитися за тиждень працювати міністром чи його заступником – неможливо. А обрати потрібну людину на прем'єра?

Кандидатури прем'єр-міністра Зеленський може внести на голосування нового парламенту вже у вересні.

Хто претендуватиме на прем'єра. Кандидатури

У ніч виборів у президента Зеленського журналісти спитали імена потенційних кандидатів на пост прем'єра. Президент, почувши питання, зробив коротку паузу, посміхнувся і коротко відповів: "Зарано про це говорити".

Раніше Зеленський характеризував майбутнього прем'єр-міністра так: "Це повинен бути не політик, гуру економіки з авторитетом на Заході".

За даними УП, підбором можливих урядовців займається все керівництво Офісу президента.

"У цілому є обговорення кандидатів на посаду прем'єра, а окремо є обговорення на міністерства. Не можна сказати, що ми сидимо цілими днями і проводимо співбесіди чи безперестанку шукаємо кадри – наразі відбувається процес обговорень. У найближчі тижні з'явиться більше конкретики і, можливо, ми залучимо до формування уряду громадськість", – пояснює УП високопоставлений співрозмовник в Офісі президента.

Джерела УП раніше повідомляли про чотирьох претендентів на посаду керівника уряду. Це заступник виконавчого директора від України у МВФ Владислав Рашкован, керівник НАК "Нафтогаз Україна" Андрій Коболєв, секретар РНБО Олександр Данилюк та заступник керівника Офісу президента Олексій Гончарук.

"Не можна сказати, що це шорт-ліст. Станом на зараз вони є кандидатами. Але це не означає, що хтось із них справді стане прем'єр-міністром. До вересня ми можемо ще когось додати, когось відняти – це все робочий процес", – додає джерело з оточення президента.

Владислав Рашкован

Два тижні тому Рашкована називали найбільш можливим претендентом на прем'єрство.

Ці припущення базувалися на його професійних навичках та міжнародній репутації.

Колись Рашкован керував банківським комітетом Американської торгової палати, був членом ради директорів Київської школи економіки. Свого часу працював фінансовим директором та членом правління UniCredit Bank.

У 2014-2016 роках він працював заступником голови Нацбанку Валерії Гонтаревої, але перед тим, як почалася процедура націоналізації Приватбанку, він пішов із НБУ.

З 2017 року Рашкован є заступником виконавчого директора від України у МВФ.

Від кількох джерел УП доводилося чути, що претендент зустрічався з президентом, керівником його офісу Андрієм Богданом та першим помічником Зеленського Сергієм Шефіром. Однак ці зустрічі нічим так і не закінчилися.

"Рашкован хотів мати незалежність при формуванні Кабміну і співпраці уряду з парламентом. Він переконував Офіс, що Кабмін є центром економічного розвитку держави, і саме там мають задавати економічний порядок денний, а не на Банковій", – розповідає УП джерело в оточенні кандидата у прем'єри.

В Офісі президента підтверджують, що не зійшлися з представником України у МВФ, пояснюючи, що кандидат у прем'єри вимагав "забагато повноважень".

"Він хотів самостійно формувати Кабмін. Зрозуміло, що йому ніхто цього не дасть. Напевно, що серед 254 людей у фракції знайдеться десяток людей, які планують перейти в уряд. І що їм мають сказати – ні, вибачте, бо Рашкован проти? Не смішіть", – обурюється джерело, наближене до керівництва ОПУ.

УП зверталася по офіційний коментар до Рашкована, однак він не захотів розмовляти на тему можливого свого прем'єрства.

Андрій Коболєв

Колись Коболєв працював консультантом з питань управління в українському підрозділі міжнародної консалтингової та аудиторської компанії PricewaterhouseCoopers (PwC). Там він спеціалізувався на питаннях стратегічного управління і корпоративних перетворень.

З 2002 по 2010 рік працював на різних посадах у "Нафтогазі", після чого пішов в інвестиційний бізнес. Ще під час роботи у "Нафтогазі" Коболєв познайомився з Юрієм Вітренком – сином Наталії Вітренко.

Разом вони створили інвестиційно-банківську групу AYA Capital, в якій Коболєв займався реструктуризацією кредитної заборгованості та реорганізацією корпоративної структури великих підприємств і холдингів.

З 2014 року працює керівником НАК "Нафтогаз". За його керівництва "Нафтогазу" вдалося виграти Стокгольмський арбітраж щодо газових контрактів у "Газпрома", відмовитися від покупок газу у Росії та реформувати систему корпоративного управління компанії.

Однак завдяки конфлікту з Гройсманом, широкому загалу Коболєв відомий завдяки премії у розмірі 261 мільйон гривень, яку "Нафтогаз" нарахував йому за минулий рік.

У переписці з УП Коболєв відмовився говорити про свій можливий перехід на роботу в уряд.

Олександр Данилюк

Олександр Данилюк

Під час президентської кампанії Данилюка називали потенційним міністром закордонних справ. Однак після перемоги Зеленського президент призначив його секретарем РНБО.

У 90-х Данилюк починав кар'єру як брокер в українській компанії TEKT, згодом став керівником департаменту інвестиційного банкінгу в "Альфа Капітал".

У 2006 – 2010 роках він керував інвестиційним фондом Rurik Investment в Лондоні і Люксембурзі.

На держслужбі секретар РНБО з 2005 року. Свого часу Данилюк працював радником екс-прем'єра Єханурова, потім екс-президента Януковича, в 2015 році він був заступником голови АП. А з 2016 до літа 2018-го Данилюк очолював міністерство фінансів в уряді Гройсмана, з яким довго конфліктував.

За даними УП, президент не зустрічався з Данилюком з приводу його можливого прем'єрства і поки що не пропонував йому змінити свою роботу.

В розмові з журналістами секретар РНБО досить обережно говорить про можливе прем'єрство.

"Якщо буде рішення президента – це залежить від нього. Я зараз своє майбутнє бачу саме в РНБО", – відбивався від журналістів Данилюк, уникаючи прямих відповідей.

Нова головна кандидатура. Олексій Гончарук

Станом на зараз головним претендентом на посаду прем'єр-міністра називають Олексія Гончарука, заступника керівника Офісу президента з економічних питань.

"Олексій дуже структурно мислить, у нього чудове вміння маніпулювати і продавати себе. Щодо інших – він спраглий до результату. Наприклад, ви з ним домовилися про щось ввечері, зранку він запитуватиме тебе, чим ти займаєшся", – описує Гончарука один із його старих знайомих, який не захотів, щоб його ім'я згадували у тексті.

За освітою Гончарук юрист, працював керуючим партнером в одній з юридичних фірм. У 2014 році балотувався у народні депутати під №1 списку партії "Сила людей", яка тоді набрала 0,1% голосів.

Згодом Гончарук був позаштатним радником скандального міністра екології Ігоря Шевченка, якого запам'ятали як людину, що літала на одному чартері з олігархом Олександром Онищенком. Далі нинішній заступник глави ОПУ працював радником першого віце-прем'єра Степана Кубіва. З 2015 року Гончарук очолив офіс ефективного реагування BRDO, який фінансує Європейський Союз.

Цей офіс займається спрощенням системи державного регулювання у відносинах держави і бізнесу.

Навесні цього року співзасновник Monobank Дмитро Дубілет познайомив Гончарука з Андрієм Богданом, який і привів його на Банкову. На новій роботі у нього склалися хороші відносини з Богданом. Джерела запевняють, що Гончарук дослухається до свого керівника та не перечить йому.

Нині Гончарук супроводжує президента у робочих поїздках та на важливих економічних зустрічах.

***

Незалежно від популярності Володимира Зеленського та шаленого успіху його партії, на майбутній уряд чекають важкі часи.

Заряд довіри суспільства до нової влади короткостроковий, а викликів забагато.

У найближчі півроку Кабміну доведеться вирішувати питання співпраці з МВФ, зовнішнього боргу, шукати рішення у питанні транзиту газу, щось робити з пенсійною та земельною реформою, реформою ЖКГ і так далі.

У керівника уряду буде ще додаткова проблема – йому доведеться боротися за свою самостійність від Офісу президента.