ТОП-5 міфів про Святий вечір на Закарпатті (ФОТО)

Святий вечір на Закарпатті має глибокі давні традиції. Водночас звичаї краян, які проживають в різних районах області, мають певні відмінності. Це зумовлено насамперед тим, що закарпатська кухня формувалася віками під впливом історичних факторів і носить інтернаціональний характер.

Кожна з національних меншин нашої області внесла в традиції приготування святкового столу на Святвечір власні, відмінні від інших, страви і специфіку їх приготування.

Сайт міста Ужгорода поспілкувався із туризмознавецем та фуд-блогером Федором Шандором, дізнавшись, як раніше закарпатці готувались до святкової вечері напередодні Різдва.

1. У всіх районах Закарпаття Святвечір завжди був пісним.

Тільки у закарпатських верховинських районах Святвечір був виключно пісний. Особливістю такої вечері була наявність 3-ох основних страв: грибна поливка, кисла капуста, узвар із сушених груш.

Такі страви переважно готували у Березнянському, Перечинському, Воловецькому, Міжгірському, Рахівському, Тячівському, Іршавському, Свалявському, Мукачівському районах.

Обов’язково на столі мав бути хліб, бо цей вечір здавна для закарпатців був урочистим.

2. Шовдарь і пікниця – виключно закарпатські пасхальні страви.

У селах, де жили мадяри і шваби, страви, звісно, відрізнялись. Там, де жили шваби («німецькі» села), Святвечір був не пісним − клали на стіл шовдарь та пікницю.

«Цей звичай був лише в «німецьких» зонах на Закарпатті і це було розкішшю, навіть мадяри цього не клали на стіл!», - розповідає Шандор. – Ця традиція була зокрема у селах біля Мукачева, на Берегівщині, Виноградівщині, поблизу Ужгорода. Німці «принесли» для закарпатців на різдвяний стіл шовдарь, пікницю, мед. Наші закарпатські сім’ї такого не могли собі дозволити, бо були дуже бідні. А німці готували м'ясо, так як були протестантами, кальвіністами, лютеранами. І коли мадяри стали частиною цих течій, то в них також Святвечір доповнили м’ясні страви.

3. Обов’язково на столі у Святвечір було вино.

Стосовно алкоголю, зокрема вина, то на столах раніше його не було, бо закарпатці в цей вечір ходили в храм на вечірню, де й причащалися.

4. Кутя - незмінна страва святкового столу у всі часи на Закарпаття.

Куті, або, як ще кажуть на Закарпатті, бобальок, раніше не було.

«Кутю в нашій області не готували, виключно мадярські села», - зазначає Федір Федорович. – Наша кутя – це бобальки – свого роду кручене тісто, яке було полите медом, що є дуже цінним дотепер, а також маком і тертими горіхами. На Закарпатті раніше кутю ніхто не їв і не готував з тієї причини, що в нас була бідна земля, не було зернових культур. Фактично, на Закарпатті кутя з’явилася завдяки мігрантам з України в 20-х роках з Чехословацької республіки. ЇЇ привезли українці, росіяни із степової «зернової» України, які розповсюджували традиції у недільних школах «Просвіти».

5. Традиція приготування 12 страв на Святвечір на Закарпатті - українська традиція.

Мадяри були раніше римо-католиками. І от тоді, коли стали протестантами і кальвіністами, в них на столі і з’явилося те, що ми називаємо 12 страв. Це ж не наш звичай!

Звісно, до цих давніх традицій кожен ужгородець можна додати й інші, свої улюблені страви.

Господині з різних районів Закарпаття розповіли 0312.ua, що обов’язково присутнє на їхньому святковому столі на Святвечір: колочена квасоля, капуста з грибами, печена картопля, вареники з картоплею чи грибами, фанки, грибні котлети, риба і «крайчун», або карачун (домашній хліб круглої форми).

Також в коментарях неодноразово наголошувалось, що страв повинно бути або 7, або 12.

Нагадаємо, як ужгородська родина готує Святу вечерю: фоторепортаж.