Професія «Ужгородець»: Святий Миколай – Петро Шандор

Це людина, яка вважає, що роль Миколая – це його доля. Дідусь, який 6 років поспіль відкриває ялинку в Ужгороді. Чоловік, який став Миколаєм у спадок від матері. Пенсіонер, який понад усе любить дітей, хоч інколи дарує їм різочки.

Сайт міста Ужгорода напередодні Нового, 2018-го, року поспілкувався із Петром Шандором, Святим Миколаєм із 24-річним стажем.

Домовитись про інтерв’ю із Петром Михайловичем було легко.

«На 14:00 буду на Петефі», - сказав чоловік.

Прямуючи на інтерв’ю, думав, як я впізнаю пана Петра, адже бачив його лише у ролі Миколая.

На годиннику рівно 14:00. До автобусної зупинки на Петефі під’їжджає пенсіонер на велосипеді. Ні секунди сумнівів – це наш Миколай.

Дорогою до скверику, 70-річний чоловік розповідає про себе:

«Я родом сам із Дравець. Моя мамка також. Але мій рід – із Баранинців. У 70-му році нам із уже покійною жінкою вдалося отримати ділянку у Дравцях. Там побудували дім, виростили двох дівчат. Тепер я уже дідик. Дасть Бог, скоро буду прадідом».

"Мама зробила таку собі «форму», і упродовж багатьох років переодягалась у Миколая"

На свято Миколая маленький Петро отримував «іриски»:

«Мамка з дитинства привчала нас до Божого слова. І з самого малку вона нам дарувала подарунки на Миколая. А це дуже скрутні часи були. Мати приносила із міста цукерки, і ми ділили їх із старшою сестрою і середнім братом. Я був молодшим. То були «іриски»».

Материнська магія на Миколая спрацьовувала:

«Тож, коли ходив Миколай, ми завжди думали, що то мама. А вона заперечувала. Ми вирішили спіймати її «на гарячому». Коли мама уже лягла спати, ми протягнули через хату нитку: якби вона і справді ставила подарунки на вікно, ми би про це обов’язково дізнались».

Діти повірили, що подарунки у черевички кладе не мати:

«Нитка залишилась на місці, а подарунки – на вікні, у черевичках. Ми були дуже раді цьому, адже, як виявилось, це не мама туди подарунки кладе».

Як виявилось, мама малого Петра була «справжнім» Миколаєм:

«Звичайно, старша сестра з часом усе зрозуміла. А мама зробила таку собі «форму», і упродовж багатьох років переодягалась у Миколая. Казала: «Я йду в магазин». Потім неочікувано до нас приходив Святий Миколай. А коли мама «поверталась» із магазину, ми уже були щасливі від того, що до нас приходив Миколай».

У цей вечір мама зізналась рідним, що всі ці роки була Миколаєм

«Коли у мене вже були діти, мама грала роль Миколая для них. І була ситуація, радість у мене, коли мама зібрала у себе вдома усю нашу сім’ю. Ми стали усі у круг, мама вручила нам подарунки і каже: «Поверніться на 180 градусів, я вам маю відкрити невеличку таємницю». І тоді вона перед нами постала в образі Миколая. Це для нас була велика несподіванка: ми сміялись, сльози були на очах!»

Настав час, коли мати передали сину повноваження сімейного Миколая:

«Після цього мама звернулась до мене і сказала: «Синку, я вже немолода, тож хочу, щоб наступного року ти був нашим Святим Миколаєм». От так я успадкував цю відповідальну місію – бути Святим Миколаєм. І тепер уже пройшло 24 роки з того часу».

Для Петра Михайловича свято Миколая – особливе:

«Я не можу передати словами, як я чекаю на це свято. Коли приходить цей день, моїй радості немає меж».

Один із внуків ужгородського Миколая не знає про покликання дідуся:

«Тепер у мене вже внуки підросли. Один вчиться у 5-му ліцеї, а один – працює. Дочка закінчила львівську академію і віддала себе творчості. Цього року мене, як Миколая, запросили у 5-й ліцей. Звичайно, я погодився. Тим більше, що там вчиться мій внук. А він дотепер не знає, що я – Миколай. Я змінюю голос, обличчя, у мене все так закрито, тож він не знає, що це я. «Мамко, то точно такий, як дідик, але то не дідик», - каже внук».

У мене є хрестик, який визначає, чи дитина була хорошою, чи ні.

У Святого Миколая є свої «технічні» таємниці:

«Я провів свято у ліцеї. Подарунків на всіх не вистачило. Але у мене є хрестик, який визначає, чи дитина була хорошою, чи ні. Якщо хрестик загорівся, значить дитина була слухняною. А весь секрет – у моїй фантазії (посміхається – авт.). Я тримаю пульт у лівій руці, який відповідає за загорання хрестика. Але це так – по секрету! І на святі я попросив, щоб до мене підізвали мого внука. Юра, звичайно, із «квадратними» очима підходив до мене. А потім, коли він прийшов додому, то розповідав мамі, що Миколай дав йому подарунок».

Петро Михайлович, як у свої часи його мати, «відкрився» перед рідними:

«І цього року на Миколая, 18-го ввечері, я прийшов до них додому, вручив подарунки, і, як моя покійна мама, зняв перед ними свою «форму». Коли внук побачив це, то сказав: «Ну, дідику, ви даєте!» Це була радість, усі сміялись».

На думку чоловіка, Миколаєм може стати не кожен:

«Це така традиція. Я стараюсь передати її внукам своїм. Але не знаю… То треба мати душевне таке багатство, то не кожному дано від Бога. І я над цим працюю: кожного року удосконалюю програму, стараюсь, щоб завжди було щось нове, не пропускаю в Ужгороді запалення ялинки. Така моя доля».

"Ніколи не забуваю брати із собою прутики для неслухняних дітей"

Святому Миколаю нецікаво приходити до нетверезих дорослих:

«Коли вперше виступав у ролі Миколая, то дуже переймався. Мені здається, що навіть найкращі актори переживають перед виходом на сцену. Але коли вже ти там, то все зникає. Це велике свято. І мені від цього легше. А коли мене до діток запрошують, то я це дуже люблю. З дорослими все не так, у мене нема такого інтересу. Особливо, коли деякі із них напідпитку».

На святах Миколай запасається прутиками:

«Ніколи не забуваю брати із собою прутики для неслухняних дітей. Запитую у діток, хто хоче перший подарунок. Всі піднімають руки догори, а я витягаю прутик. Кумедна ситуація виходить (сміється – авт.)! То треба бути душею із дітьми, любити це…»

Петро Михайлович намагається переносити філософію Святого Миколая у своє життя:

«Святий Миколай – це людина, яка ціле своє життя робила добро. Він все віддавав для дітей, дорослих, бідних, стареньких. І цю манеру, ці дії я намагаюсь переносити у життя. Намагаюсь бути причетним до його роботи, бути близьким до цього. Можливо, це не виходить зовсім так. Я стараюся не собі зробити краще, а другому добро. Я щасливий, що взяв на себе таку роль!»

"Дід Мороз, на мою думку, це свято… це привід для «п’янки»

Любов до Миколая виховувалась у маленького Петра із дитинства:

«У радянські часи це все не можна було. Ми були комсомольцями… Все було у дусі атеїзму. Але ми це все тихенько робили. До мамкиної хати приходили усі сусіди, ми співали пісні про Миколая».

За словами ужгородського Миколая, діти дуже змінюються:

«Чесно кажучи, діти дуже змінилися. Діти тепер більш вільно себе почувають, вони відкриті. Мені здається, що теперішні діти більш розумні і розвинуті порівняно з тим, що було колись».

Від гри Діда Мороза у пана Михайла «холод у серці»:

«Я грав Діда Мороза декілька разів. Для мене це не проблема. Але у мене тоді холод у серці. А от Святий Миколай – це є від душі. А Дід Мороз, на мою думку, це свято… це привід для «п’янки». Разом з тим я вважаю, що Миколай – це свято дітей, а Новий рік – свято дорослих.

"Для мене це був такий удар, що я ніколи не забуду"

Найбільш теплий спогад Петра Михайловича як Миколая:

«Це, напевно, коли я був вперше на відкритті ялинки на Театральній площі».

Та були у практиці Петра-Миколая і не надто приємні історії:

«Тоді у мене настільки голос «сів», я вже не міг співати, усім давати хрестик. Тоді зібрав усіх дітей. Хотів, щоб ми разом взялися за хрестик і спиталися у нього, чи були слухняні. Це було десь 30 дітей. І кожен хотів дістати до палиці. І був там один хлопчик – років 12-14. Перед ним стояла дівчинка, така повненька. І цей хлопчик, щоб дістатись до палиці, штовхнув дівчинку і дуже некрасиво її обізвав. Для мене це був такий удар, що я ніколи не забуду. Я підійшов до того хлопчика, взяв його за руку. Поцікавився, як його звати. А потім запитав, чому він так вчинив із дівчинкою і попросив, щоб він вибачився перед нею. А дівчинка, тим часом, заплакана стояла біля своєї бабусі. У хлопчика не було стільки сили, хоробрості, щоб сказати це слово «вибач». Коли всі звернули увагу на бешкетника, тільки тоді він через силу попросив вибачення. Такий негативний конфлікт був у мене».

"Цього року я вже вшосте поспіль відкриваю ялинку в Ужгороді"

За основною професією, Петро Михайлович – автослюсар:

«Я вже на пенсії 10 років. Інколи по старим знайомствам займаюся ремонтом машин. Займаюся домашнім господарством, допомагаю дочці, сестрі, братові. Роботи – хоч відбавляй. Я не знаю, хто то каже, що немає роботи! Я би продав половину своєї роботи (сміється – авт.). Лиш треба руки і голову! Якщо дві ліві руки, то, звичайно, що роботи не буде».

Найбільш досвідченого Миколая Ужгорода інколи навіть впізнають на вулиці:

«Чесно кажучи, інколи не знаю людину, а вона вітається зі мною! Мені це дуже приємно».

Петро Михайлович каже, що ніколи не думав над тим, аби припинити «кар’єру» Миколая:

«Ні-ні, такого ніколи не було. Я щороку чекаю свято Миколая, готую унікальну програму, в Інтернеті знаходжу десь щось нове».

Найбільш грандіозне дійство для нашого Миколая – це відкриття ялинки в Ужгороді:

«Цього року я вже вшосте поспіль відкриваю ялинку в Ужгороді. У мене навіть із газет є вирізки про кожне із цих свят. Я знаю, що щороку у 12 годин – відкриття ялинки. От і приходжу. Мене вже там діти чекають. Я всіх обіймаю, ми разом із дітьми колядуємо. Горішки даю дітям (посміхається – авт.)».

Побажання від ужгородського Святого Миколая до прийдешніх свят:

«Я би хотів, щоб усі зустріли прийдешні свято з любов’ю одне до одного. Щоб усі поважали одне одного. Щоб у світі було більше доброти і хороших колядок!»

Нагадаємо, "Ялинко, гори!": в Ужгороді пройшов 21-й парад Миколайчиків (ФОТОРЕПОРТАЖ).

Миколай Петро_михайлович свято Ужгород
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Якість матеріалу
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
273 перегляди у липні
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань. Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися.

Суспільство
Світлини краєвидів села на Великоберезнянщині у мережі опублікував Александр Богданов. Як зазначає у мережі Facebook автор світлин, село відоме своїми двома старими дубами, вік яких налічує. 1000-1200 років. Також, майже в центрі села можна покуштувати смачну воду з мінерального джерела. Недалеко від славетних дубів починається зовсім невеликий маршрут на гору Кременець, де можна побувати на кордоні відразу 3 країн — Україна, Словаччина і Польща. Тож Алекс...
Пригоди
Як повідомляє  Голос Карпат, надвечір у Синевирі, що на Міжгірщині, сталася аварія. За словами очевидців, автомобіль Мерседес на чеській реєстрації спричинив лобове зіткнення із зустрічним йому транспортним засобом - мікроавтобусом Фіат. У результаті зіткнення водій зустрічного транспортного засобу отримав  тілесні ушкодження та переломи. Наразі журналісти уточнюють офіційну інформацію від правоохоронців по факту ДТП. Читайте також: Неподалік Ужгорода ста...
Суспільство
У рамках проєкту «Eco-Go» ужгородські еко-активісти встановлять по місту десять трубок для збору одноразових паперових горняток. Про це інформує прес-служба Ужгородської міської ради. Десять еко-трубок для збору паперових стаканів із-під кави, чаю, коли та інших напоїв встановлюють сьогодні в Ужгороді в рамках проєкту «Eco-Go». За словами ініціаторів – Студентського простору Aura Academica за підтримки Ужгородської міської ради – метою є зробити наше місто...
Суспільство
Десятий день не вщухає конфлікт між жителями Виноградова та міською владою. Обурені протестувальники заблокували рух однією з вулиць міста з вимогою заборонити проїзд вантажівкам цим шляхом. Фури руйнують дорогу, а будинки вкриваються тріщинами. Коли ж мирні звернення не допомогли, жителі вулиці вдалися до рішучих дій.  Читайте також: Ужгородські патрульні відповіли на звинувачення у бездіяльності із заблокованим виїздом для швидкої
Пригоди
В селі Минай біля Ужгорода зіткнулись кілька автівок, про це повідомили читачі 0312. За попередньою інформацією жертв немає. Рух трасою тимчасово ускладенний, утворився затор. Більше інформації згодом. Читайте також: В Ужгороді через ремонтні роботи рух Капушанською тимчасово обмежили
Суспільство
У понеділок, 15 липня, у мережі оприлюднили новий ролик про легендарного закарпатського кандидата у депутати Ласла Гейзович Кванту. Відео уже набрало майже сотню тисяч переглядів на різних платформах та стало вірусним. Сьогодні ж у гумористичній групі КлуніДжорджаКлуні з’явилися ексклюзивні кадри зі зйомок, які не увійшли до основного відео, яке вчора буквально підірвало мережу. Дивимось!  А ось, власне, і сам ролик про повернення Ласла Гейзовича.
Суспільство
Україна вважає неприпустимою поведінку угорської сторони, делегація якої наразі здійснює візит на Закарпаття. Про це під час брифінгу сказав заступник керівника Офісу Президента України Вадим Пристайко, передає кореспондент УНН. "Дійсно, вчора і сьогодні прилетіли дві делегації Угорської Республіки в України. Ви, напевно, бачили заяву МЗС України, яке повідомило про те, що воно зверталось до угорських колег з проханням уникати на сьогодні до закінчення виб...
Суспільство
На Закарпатті розшукують хлопця, який поїхав на фестиваль неформалів “Шипіт” і зник безвісти. Хлопець із Броварів Віталій Бірюков поїхав на Міжгірщину 1 липня. За кілька днів, 4 липня, Віталій ще публікував фото, зроблені в горах Закарпаття в одній із соцмереж. Як повідомляє дружина його брата, останній раз на зв’язок із рідними він виходив 5 липня. 4 липня Віталій Бірюков публікував фото, зроблені на Закарпатті.  Після цього він загубив телефон. Знайомі з...
Суспільство
Сьогодні, 16 липня 2019 року, на митний пост «Тиса» Закарпатської митниці ДФС прибув транспортний засіб з вантажем «косарки тракторні».  Згідно з поданими товаросупровідними документами у транспортному засобі переміщувався вантаж вартістю 10 580 Євро. Продавець – італійське підприємство, а отримувач – українське підприємство з міста Одеси. Під час проведення митного огляду працівники митниці виявили незаявлені в товаросупровідних документах 948 кг одягу з...