Ужгородка Надія Дьолог: «Якщо хоча б десятьом людям я допоможу змінити життя на краще, то я буду щасливою, що живу не марно» (ФОТО)

Напередодні Міжнародного Дня інвалідів, який відзначаємо 3 грудня, сайт міста Ужгорода поспілкувався з відомою на Закарпатті та в Україні спортсменкою, сильною та цілеспрямованою дівчиною, надзвичайно життєрадісною людиною – Надією Дьолог.

Вона народилася цілком здоровою дитиною і лише один неправильний рух, падіння з черешні, прикував її до інвалідного візка. Однак, це не стало дівчині на заваді і сьогодні вона – чемпіонка світу з фехтування!

У складі жіночої шабельної збірної України Надія Дьолог разом з Євгенією Бреус, Наталією Моркович та Ольгою Єсіною стали найсильнішими у командних змаганнях! Готували дівчину до Чемпіонату в Італії Емілія Мадяр-Фазекаш та Оксана Рапинец.

- Розкажи, будь ласка, про момент в житті, який прикував тебе до візка.

- У 10 років я травмувалась – впала з черешні. Ми жили-жили і тут бах - перелом спини. Ми й уявити не могли, що таке може трапитись. Там, де я народилась – в Тячівському районі, в Тарасівці – люди не знали, як діяти в таких випадках. В селі живуть іншим життям. Ніякої інформації ні в мене, ні в моєї мами не було.

В мене немає розуміння, що я зранку прокидаюсь і йду. В мене є розуміння я прокидаюсь, сідаю на візок і їду

- Яким було твоє життя до трагедії?

- Я вже й не пам’ятаю ходячого свого життя. Бо я була дитиною і те, що сталось, стало великим потрясінням. В мене немає розуміння, що я зранку прокидаюсь і йду. В мене є розуміння я прокидаюсь, сідаю на візок і їду. Я звикла і вже не відчуваю ніякого дискомфорту. Навіть здорова людина не може собі все дозволити – в неї трапляються перепони, які впливають на її повноцінне життя. Тобто не можна сказати, що коли людина ходить, то вона живе повноцінним життям. Всі можуть жити повноцінно! Просто в кожного – свої життєві пріоритети. В кожної людини є свої бар’єри, які вона долає, або живе як жила. Таке в мене життя, і я не відчуваю ніякої тяжкості.

ПРИСНИВСЯ ДИВНИЙ СОН

- Чи уявляла ти коли-небудь своє життя по-іншому?

- 18 років назад мені приснився дивний сон. У мене вдома, де я народилась, є два будинки. В одному ми спимо, в іншому літня кухня. І треба до неї переходити через двір. Снилось мені, що я прокидаюсь, стаю на ноги і йду на кухню робити собі каву. Я роблю глоток кави і пригадую, що я забула про візок. Я повертаюсь за візком і допиваю каву.

Я наробила дуже багато помилок через те, що не знала, як правильно поводитись на візку

- Пройшов період операцій, реабілітацій і я наробила дуже багато помилок через те, що не знала, як правильно поводитись на візку, як жити з ним. Весь свій досвід я набувала на власних «шишках». А якби в той час були якісь семінари, або тренінги, де люди змогли б розказати і показати мені або мамі, як продовжувати жити на візку, було б набагато простіше. Я не знала, як користуватись візком, на якій подушці сидіти, яку саме реабілітацію проходити. Якби це все було б можливо, моє життя склалось трохи по-іншому. А так я мусила все проживати без підказок. Зараз це іноді відгукується.

В ОБЛАСНІЙ ЛІКАРНІ Я ЧІТКО ДЛЯ СЕБЕ ВИРІШИЛА: СВОЄ ЖИТТЯ Я ПРОЖИВУ, А НЕ ПРОІСНУЮ

- Як ти зуміла знайти в цей момент сили в собі та бажання жити далі?

- Колись одна жінка-лікар змінила моє життя, змусила повірити, що життя може бути прекрасне. Її звуть Олександра Леонідівна. Вона своєї посмішкою посіяла в мені жагу до життя! Я захотіла жити... Ця жінка є для мене прикладом того, як треба жити і як ставитися до людей. Перебуваючи в обласній лікарні, я чітко для себе вирішила: своє життя я ПРОЖИВУ а не ПРОІСНУЮ! Лікар своїм прикладом показала, що є люди, які роблять добро просто так, нічого не чекаючи у відповідь. Це було для мене відкриття. Зараз, коли я досягаю чогось, завжди роблю селфі і надсилаю їй у знак вдячності, що вона мене вилікувала. Я дуже рада, що вона така є і я з нею знайома.

Насправді, завжди треба посміхатись. Тоді життя стає теплішим і радісним

- З Чим в тебе виникли найперші труднощі, коли ти переїхала до Ужгорода і почала жити самостійно?

- Я переїхала до Ужгорода у 2012 році. Я тоді абсолютно ще не розуміла, як я буду жити, де я буду жити, як буду добиратись в університет, так як хотіла вчитись на стаціонарі. Шукаючи квартиру, я стикнулась з великою проблемою. Зняти житло, навіть маючи кошти, було практично нереально. На першому поверсі стикалась часто із не відповідними для мене умовами. Мені допомогло знайомство із сестрами із римо-католицького монастиря, які мають в місті гуртожиток. Єдина проблема – це 2-ий поверх. Але одного разу я почула теорію, що на візку можна підніматись на 2-й поверх на сходинках. Ну і в мене це практично вийшло.

Я НЕ ЛЮБЛЮ ЗАЛЕЖАТИ ВІД КОГОСЬ

- Як тобі, дівчині з обмеженими можливостями, живеться в Ужгороді?

- Я не можу сказати, що в Ужгороді немає ніяких організацій, які допомагають людям з обмеженими можливостями. Вони є, вони щось розказують людям, показують. В Ужгороді мало активних в цьому плані людей. Але біда в тому, що на Закарпатті та й взагалі по всій Україні багато є сіл, районів, де це зовсім не опрацьовано.

В Ужгороді я зустрічала людей, які підказували мені, як і що робити. Я слухала їхні підказки і старалась втілювати в реальність

- Я пам’ятаю, як перший раз скористалась таксі. Це було для мене справжнє психологічне випробування. Не люблю залежати від інших людей. Одного разу сиділа вечері і продумувала, як мені визвати службу таксі і пояснити їм, що я буду з візком. Мені попалась хороша людина, все вийшло не так страшно, як мені здавалось. Але сама спроба для мене була морально важкою. Зараз, коли я кудись збираюсь поїхати, то я вже знаю більш-менш місто, я розумію де можна проїхати, а де ні. Я щоразу обираю шляхи, заклади, які можу відвідати, кафе в які можу попасти. Якщо я не можу самостійно, то прошу відповідно друзів про допомогу.

ЧАСТО ЛЮДИ ЗАЛИШАЮТЬСЯ ЗАЛЕЖНИМИ ВІД ОБСТАВИН, ЗА ЯКИХ ЇМ ПРИХОДИТЬСЯ ЛИШЕ "ПРОСИТИ"

- Чи зустрічала ти людей, які через вади замикаються в собі і своєму становищі?

- Часто люди лишаються залежними від обставин, за яких їм приходиться лише «просити» в когось навіть чогось елементарного. Мені хотілося б підійти до людини і сказати, якщо ти хочеш – переїжджай до мене в місто. Я хочу допомоги, підказати. Мені хочеться сказати - ви можете і у ваших силах бути незалежними від батьків, родичів, друзів. Людина на візку, з ампутацією та іншими вадами може працювати, відвідувати університет, мати хобі, тощо!

- Ти сама захотіла фехтувати? Це був твій вибір чи хтось тебе спонукав до цього?

- До фехтування я займалась пауерліфтингом. Потім, у 2015 році я вирішила змінити вид спорту і пішла у фехтування. Це був мій свідомий вибір. І того ж 2015 року у мене був перший старт на чемпіонаті України. Мені він дуже сподобався і тоді я вирішила остаточно, що фехтування стане головним у моєму житті.

- Чи були в тебе в цій справі якісь люди, на яких ти хотіла рівнятися?

- Я знаю багато сильних дівчат-фехтувальниць, на яких мені б хотілось рівнятись. Наразі я б хотіла бути в трійці кращих. На сьогодні в особистому заліку в шаблі я 6-а, а в рапірі 11-а. Тобто, мені є куди рости і розвиватись. Мені також дуже хочеться на міжнародних змаганнях здобувати перші місця.

- Які змагання тобі запам’ятались найбільше? Які з них були найуспішнішими?

- Для мене успішні змагання це тоді, коли я можу сказати сама собі і тренеру, що я дійсно фехтувала дуже добре, що всі зусилля були прикладені і я їх реалізувала в боях. Таким для мене був і запам’ятався старт в Нідерландах. Тоді я привезла в Україну срібло. Моїми суперниками завжди буди сильні дівчата і розуміти, що досягнута перемога - неймовірні завжди почуття. Приємно, коли зусилля дають свій результат.

- Які тебе переповнювали думки, коли назвали чемпіонкою світу?

- Коли на чемпіонаті, де змагаються 24 країни, відзначають переможців і піднімається прапор України та звучить гімн - це неймовірні почуття. Відчуваєш неабияку гордість за свою країну, за команду, за тренерів і за себе особисто.

-Як ваша команда провела час в Італії під час чемпіонату і які склались відносини з іншими командами?

- Зазвичай, складуються дуже дружні стосунки з командами. Перебування в Італії пролетіло дуже швидко. Ми пів року тренувались і коли прилетіли в Італію, то на наступний день вже було змагання. Але нам вдалось побачити трішки Італії. Останній день в нас було вільних 4 години і ми всією командою гуляли по Риму.

- Хто є твоєю групою підтримки?

- Весь цей час мене підтримувала моя команда. Це люди, з якими я займаюсь, та тренери. Моя команда складається із 4-ох людей: 3 людини фехтують, а одна в запасі.

Я Б ХОТІЛА ФЕХТУВАТИ ЩЕ КРАЩЕ, НІЖ Я ВМІЮ

- На твою думку, яким повинен бути ідеальний тренер?

- Тренер має заряджати. Учень має відчувати енергетику тренера і хотіти виконувати вправи на всі 100 % , старатись виконувати їх без зауважень. І звичайно, має бути взаємна повага. Бо, коли немає поваги до тренера, тоді і заняття, і результати будуть іншими.

Я хочу гордитись собою, щоб мною пишались тренери. Я б хотіла фехтувати ще краще, ніж я вмію

- Яка твоя заповітна мрія?

Мрію відчути шалені емоції від участі в Паралімпіаді -2020. Не лише взяти участь, а й привезти перемогу! В 2016 році, коли в Києві були проводи паралімпійців на Паралімпіаду, назвали всі області, а Закарпаття ні. Для мене це було дуже дивним. У нас такий прекрасний край, так багато сильних і талановитих людей! Мені б дуже хотілось, щоб і закарпатці представляли Україну на таких конкурсах. Я не люблю поразок. Я хочу гордитись собою, щоб мною пишались тренери. Я б хотіла фехтувати ще краще, ніж я вмію.

- Чим плануєш займатись в майбутньому? Чи хотіла б ти стати тренером?

- Ні. Коли я закінчу університет, я хочу бути соціальним працівником. Згодом обов’язково настане час, коли мені прийдеться закінчити свою спортивну кар’єру. Я хочу працювати саме в соціальній сфері, тому що вона в Україні слабо розвинена, насамперед інформативно. Я б хотіла ділитись інформацією з власного 21-річного досвіду з іншими людьми, які цього потребують. І якщо хоча б десятьом людям я допоможу змінити своє життя на краще, то я буду щасливою, що живу не марно.

спортсменка інвалід Ужгород Закарпаття.перемога
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Якість матеріалу
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
1157 переглядів в листопаді
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань

Культура
Концерт відбудеться 22 листопада о 18:00 в Драмтеатрі на підтримку онкохворих дітей області.  Концерт пройде за підтримки обласної ради, районної ради, обласної адміністрації, районної адміністрації, районного відділу культури «Таланти Ужгородщини» та за участі не тільки талановитої співачки Маріанни Сухолової. Ужгородців запрошують на благодійний концерт - ювілейний творчий вечір Маріанни Сухолової «З любов’ю до Вас». Це чудова змога не лише гарно провест...
Суспільство
16 листопада Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області задоволено позов першого заступника військового прокурора Західного регіону України та визнано недійсними електронні торги, що проведені ще у травні 2015 року з реалізації нерухомого майна державного підприємства Міноборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця». Зокрема, указаним судовим рішенням підтверджено порушення вимог законодавства під час реалізації будівлі готелю «Карпат...
Суспільство
ДВНЗ "Ужгородський національний університет" діє в найбільш мультикультурному регіоні, який межує з багатьма Європейськими країнами. У виші навчається майже 1000 іноземців. Тому викладачі неодноразово обговорюють зі студентами питання толерантності: етнічної, гендерної, релігійної, освітньої тощо. Віталій АНДРЕЙКО, заступник декана факультету історії та міжнародних відносин УжНУ: "Наші викладачі на своїх лекційних заняттях приділяють цьому питанню значну у...
Суспільство
Спочaтку чеськi тa укрaїнськi ЗМІ iнформувaли про 4 зaгиблих нa мiсцi тa госпiтaлiзaцiю жiнки з мiсця aвaрiї. Згодом журнaлiсти телекaнaлу Sirius iз посилaнням нa рiдних зaгиблих повiдомили, що госпiтaлiзовaнa в реaнiмaцiю жiнкa все ж померлa. Днями ж стaло вiдомо, знову ж тaки з iнформaцiї вiд рiдних, що однa людинa в тiй жaхливiй ДТП все ж вижилa. Це 22-рiчний Євген Слменко з селa Липчa, що нa Хустщинi. У нього числення переломи. Його ввели у штучну кому...
Суспільство
"Супер-фуд – це популярні і визнані продукти, які мають набагато більше корисних властивостей ніж в середньому інші продукти.  Тобто ви можете з'їдати такого продукту набагато менше, але отримувати набагато більше користі. І, до речі, це не мусять бути якісь заморські продукти, багато наших традиційних продуктів можна спокійно віднести до категорії суперфуд. На майстер-класі ми розповімо та приготуємо страви як з місцевих, так і екзотичних інгредієнтів. "...
Суспільство
Відео закарпатської версії пісні "Плакала" від Мирослави Копинець миттєво розлетілось соцмережею та інтернет-виданнями. Пані Мирослава відома своїм неповторним голосом та потягом до народного, етнічного, фольклорного співу, старовинної пісні та автентики. На її концертах всі із задоволенням слухають закарпатські пісні та балади в супроводі таких древніх інструментів як окарини, дримби, турячого рогу, а також скрипки та цимбал. І не менш із захопленням спри...
Суспільство
Георгій Молчанов, винороб із Миколаєва, отримав сьогодні, 20 листопада, першу в Україні ліцензію на виробництво вина як малий винороб. «Друзі, маю сьогодні два свята! 1) День Народження у мами; 2) Отримав першу в Україні ліцензію для малих виноробів! Дякую усім, хто розробляв цей закон та втілював його у життя! Особливо Андрію Вадатурському, Роберту Горвату та їх команді! Попереду ще багато роботи, і цей та наступний рік мають стати бумом малого виноробств...
Спорт
Вадим Колечко, керівник оздоровчо-спортивного клубу плавання "На старт", на своїй сторінці у Фейсбуці, розповів про юну вихованку клубу, яка виконала норматив кандидата в майстри спорту  з плавання на Міжнародних змаганнях. Вадим Колечко пише: "Зростають нові надії Закарпатського плавання. Маніко Ніколь, учениця Ужгородської ЗОШ №3, вихованка Клубу плавання НА СТАРТ, виконала норматив кандидата в майстри спорту України з плавання на Міжнародних змаганнях "...
Суспільство
Проблема з аварiйними деревами в Ужгородi – не нова i, бiльш того, вже встигла накоїти у мiстi лиха. Нагадаємо, два роки тому, пiд час обрiзки аварiйних дерев у мiстi, постраждала дитина - на неї впала тополя. Як наслiдок - забiй головного мозку, багатоуламковий вiдкритий перелом. Через отриманi травми Анiта Бiлей ледь не втратила ноги. Минуло два роки - дiвчинка ходить тiльки на милицях. У свої тринадцять - перенесла 27 операцiй. А нестерпний бiль досi не...
Ця сторінка містить контент для дорослих. Підтвердіть, що Вам є 18.