Дню студента присвячується: ужгородка Іванна Стець про «Ранок на Тисі», вогняні шоу та романтичні пісні

Сьогодні, 17 листопада Україна разом з усім світом традиційно відзначають день студента. Вчора ж професійне свято відзначили працівники радіо, телебачення та зв’язку.

З цієї нагоди 0312.ua поспілкувався зі студенткою із Закарпаття, яка встигає поєднувати навчання у виші із роботою у галузі телевізійних ЗМІ, а ще бере активну участь у житті Ужгорода та знаходить час для запального хобі, пов’язаного з полум’ям вогню та виконанням чуттєвих пісень.

Наша співрозмовниця – 20-річна Іванна Стець – телеведуча ранкового шоу «Ранок на Тисі» та студентка філологічного факультету УжНУ.

– Іванко, кажуть, що студентські роки-найцікавіший період в житті людини. Що для тебе значить студентське життя?

– Студентське життя – це, коли ти вже ніби і дорослий, але ще не дуже. Коли ніби і позиціонуєш себе як серйозну особистість, але разом з тим радієш солодким подарункам на Миколая. Студентське життя – це драйвовість, непередбачуваність, спонтанність і стресовість. Отакий мікс.

– Які моменти є особисто цінними?

– Це, безумовно, пари. Можливо звучить дещо абсурдно, і зовсім не на таку відповідь ви чекали, але це правда. У нас дуже веселі пари. І той досвід, який ми переймаємо на заняттях від викладачів особисто для мене – безцінний.

– Маєш кумирів-викладачів, які вплинули на твою свідомість?

– Кожен з викладачів, так чи інакше, вплинули на мене, формували і формують мій світогляд. За 4 роки навчання їх було дуже багато, і я вдячна кожному за їх професіоналізм. Так як, попереду держіспити, дозвольте мені не називати поіменно (сміється)

– Чому ти обрала фах філолога?

– Я звичайно не хочу відповідати за всіх, але якщо ви поставите це питання студентам нашого факультету, то 90% відповідей виглядатимуть приблизно так: «В школі я дуже любила читати, і коли вступала на філфак, уявляла, що переважно цим ми і займатимемось». От і я сміло можу зарахувати себе у ці 90%. Соромно зізнатись, та в школі мої уявлення про філологічний відрізнялись від реальності. Я дійсно пов’язувала навчання на факультеті з читанням книг, розборами речень і т.д. От таким романтизованим уявлявся мені ще за шкільних років філологічний факультет.

– Чи знайшла в університеті однодумців, друзів?

– Куди ж без них? Університет подарував мені купу цікавих знайомств, і продовжує це робити. З різних курсів, з різних факультетів, з різних університетів. УжНУ подарував мені хай і не багато, але справжніх вірних друзів, які, я впевнена, зі мною на все життя.

– Чи було в тебе студентське кохання?

– Якщо сильну симпатію до викладача можна назвати студентським коханням, то так…було. А якщо чесно, то ні. Причину, гадаю, варто шукати у специфіці нашого факультету – нам катастрофічно бракує хлопців!

– Зазвичай, любов до мови та літератури виховує вчителька. Якою була твоя вчителька мови та літератури у школі? Чи була вона для тебе взірцем? Чи, можливо, завдяки їй ти обрала філологічний фах?

– Таааак, так, так. Саме вчителька української мови та літератури- Клевець Марія Іванівна допомогла мені визначитись з факультетом. Причому, зробила вона це геть несвідомо. Цей вчитель – надзвичайно професійна людина. Досі пам’ятаю її уроки. Вона завжди вміла завоювати увагу учня та доступно пояснити матеріал. Марія Іванівна була суворим педагогом, точніше – вимогливим. Зараз, до речі, ми не припиняємо спілкування. Коли я приїжджаю додому, то ми намагаємось зустрічатись. Якщо в майбутньому мені доведеться пов’язати своє життя з педагогічною діяльністю, то саме такою вчителькою я б хотіла стати.

– Ти жила в гуртожитку?

– Так, я і зараз живу. Вже 4-й рік не зраджую йому. Хоча вже хотілося б (Посміхається). Гадаю, найближчим часом це питання вирішиться.

– У всіх студентів настає сесія… Як проходять твої сесії? Чи були перездачі?

– Як проходять мої сесії? Стре-со-во! Як і у більшості, напевно. На жаль, через зайнятість на роботі, я маю такий грішок, як пропуски занять. Звичайно, намагаюсь відпрацювати всі «н», і дякую викладачам за те, що дають таку можливість, але все ж… Період сесії – це час моєї підвищеної активності як студента – тоді Іванка перетворюється на справжнього «ботана». Хоча все ж, напевно, недостатньо я готувалась, тому що одне перескладання таки у мене було. І були сльози, розчарування…Але я швидко опанувала себе, вивчила матеріал і закрила цю неприємність «перескладання».

– Завжди всі студенти жаліються на ранки, які часто до студентів є суворими. Ти зараз працюєш на телебаченні «Ранок на Тисі». Любиш свої ранки?

– Ранок – це моя найпродуктивніша пора. Пов’язано це, звичайно, з роботою. Скільки ж можна встигнути, якщо прокинутись о 5 год! Звичайно, мені не вистачає сну, як і кожному студенту. Але я на цьому ніколи не акцентую увагу. І часто через це трапляються кумедні ситуації: я засинала в маршрутках, на робочому місці і в кінотеатрах. Це улюблені історії моїх друзів.

– Яким було твоє найцікавіше інтерв’ю?

– Для мене, як для журналіста, цікаві інтерв’ю – це ті, де людина розкривається і постає перед тобою геть іншою особистістю, ніж ти знав її. На це питання мені найважче відповісти, тому що за 3 роки роботи їх стільки було! Але інтерв’ю, яке запам’ятається надовго, я провела з Ольгою Сумською. Це розкішна жінка, яка своєю щирістю підкорила мене і всіх глядачів.

– З ким із знаменитостей ти мріяла б поспілкуватись?

– Опра Вінфрі. Щоразу коли згадую про неї, пробігають «мурахи». Це мій ідеал, у всіх сенсах. Жінка-феномен, легенда американського телебачення. Її історія успіху вражає і вкотре переконує людство – досить мріяти! Варто діяти!

– Як проводиш свої вихідні?

– Мої вихідні – це можливість завітати на культурні події нашої області: вистави, концерти, презентації книг, виставки і т.д. Або з’їздити на круті тренінги, знову ж таки, пов’язані з улюбленою журналістикою. На вихідних я намагаюсь хоча б раз в місяць з’їздити на Міжгірщину, до своїх батьків. Це відпочинок тіла, розуму і духу.

– Знаємо про твоє захоплення музикою. Що тебе надихає ?

– Так, дійсно. З моєю подругою ми створили невеличкий творчий тандем: вона пише пісні, і ми разом їх виконуємо. Все чим я займаюсь у житті – це мої хобі, і аж ніяк не робота. Точніше, це завжди балансування між роботою і хобі. Я щаслива, що можу займатись тим, що приносить неймовірне задоволення, і дає можливість відчувати певну фінансову незалежність.

– Хто улюблені письменники?

– Юрій Винничук, Айн Ренд, Пауло Коельйо, Селінджер, Г. Маркес ….Продовжувати?) Їх дуууже багато.

– Якщо говорити про ідеального студента, то який він, студент 21 століття?

– Студент 21 століття – це людина, що вміє балансувати між навчанням і відпочинком. Він вміє правильно розставляти пріоритети. Сучасний студент – це людина, що тримає руку на пульсі подій. Він активний, і має хобі. Він вміє керувати своїм часом, і незалежний від обставин.

– Знаю, що на філологічному факультеті через брак часу неможливо повністю прочитати всі книги до кінця, часто це лише критика. Яку книжку ти б залюбки прочитала ще раз і порадила всім.

– Книжку? Тільки одну? Ааа, це мегаскладно! І напевно, не чесно, тому що таких книг я б назвала як мінімум 20. Але все ж…Якщо говорити про українську літературу – то це «Місто» В. Підмогильного. Світова література – Гі де Мопассан «Любий друг».

– Скажи, будь ласка, окрім університету, де і як студент УжНУ може цікаво провести своє дозвілля?

– Це звичайно ж, культурно-мистецькі локації нашого міста: галереї, кінотеатри, виставкові зали і т.д. Майже кожного дня у нашому місці відбуваються якісь цікаві події: фести, концерти, літчитання. Зазвичай, ініціює їх якраз активна молодь.

– Що б Ти побажала сучасним студентам?

– Я б побажала їм сміливості. Це стосується не тільки студентів. Часто ми не віримо у власні сили, боїмось спробувати те, про що давно тихенько мріємо. І нехай не завжди все виходить, хай буде важко. Але саме це нас і загартовує. Коли як не в студентські роки здійснювати найбожевільніші вчинки? Вперееед!

Нагадаємо, як УжНУ святкував День студента: фоторепортаж.