Андрій Любка: "Чинна міська влада Ужгорода заслуговує, щоб її назвали варварською"

Ужгородський письменник Андрій Любка у своєму блозі на day.kyiv.ua виклав своє бачення події, навколо знищення будинку Фунданича в історичному центрі міста.

За словами письменника, це трагедія для Ужгорода, до якої причетна влада, яка заслуговує на те, щоб її вважали варварською:

"Історично термін «варвар» мав два значення. Первісне, що вживалося в давньогрецькі часи, - номад, кочівник; осілі греки-землероби називали так племена, що жили в постійному русі, не обробляли землю й не будували міст. У пізніші римські часи «варвар» набув нового значення, яке використовується й донині, - людина, що говорить незрозумілою нам мовою (варнякає), представник іншої культури. У наш час це слово набуло ще й додаткового відтінку – тепер ми так називаємо людей, чий рівень культури межує з дикістю, що цинічно й агресивно знищують культурні багатства й надбання навколо себе.

Заглибитися в етимологію дефініції поняття «варвар» мене спонукали події, що відбуваються в моєму рідному Ужгороді. Властиво, я намагаюся знайти цензурне слово, яким можна б описати діяльність і бездіяльність ужгородської міської влади. Таке враження, що місто потрапило в смугу катастроф, і скоро від історико-архітектурної спадщини не залишиться нічого. Лише за цю весну й початок літа відбулася повна руйнація історичного інтер’єру міського кінотеатру (1931 рік), часткова руйнація фасаду готелю Берчені, руйнування замкових сходів (які розбили й після робіт позакидали назад абияк), зміна в рамках перебудови історичного вигляду будівлі готелю «Корона» на Театральній площі та багато інших, менш значимих, але від того не менш відчутних актів наруги над містом.

Цього тижня відбулася ще одна подія, яка своїм цинізмом шокувала містян: екскаватором вщент зруйновано будинок Циріла Фунданича на Замковому пагорбі (той дім цікавий ще й тим, що на його фасаді відкрито торгівельні вивіски першої половини минулого століття). І хоча за документами мала відбутися тільки «реконструкція з надбудовою», а сама міська влада заявляла, що тримає ситуацію «на контролі», це не завадило новому власнику знищити пам’ятку повністю – не криючись, посеред білого дня в центрі міста.

І цьому є пояснення. Воно – в останніх місцевих виборах, на яких «переміг» антимайданівець Богдан Андріїв. Його агітаційна кампанія була проста – людям просто роздавали по 500 гривень, і таким чином невідомий місцевий бізнесмен несподівано для всіх став мером. Мером, якого не поважають і не сприймають за очільника міста. Мером, який лише вдає з себе мера, адже за напускною поважністю і дорогим костюмом згадується фраза з Андерсена: «а король же голий!». Прорвавшись у владу завдяки підкупу, очільник міста заповзявся повертати собі раніше розкидане каміння – і продовжує займатися бізнесом, тепер уже з кабінету мера Ужгорода. Тож не дивно, що якийсь інший бізнесмен зневажливо ставиться до слів влади про «ситуацію на контролі» - і безкарно руйнує пам’ятку перед носом у керівництва міста.

Знищення будинку Фунданича – це трагедія для Ужгорода. Історичний центр міста настільки маленький, що тут кожен фронтон, старі двері, бруківка на вулиці, червона черепиця – неймовірно важливі. Це не велике місто, де чимало пам’яток і розваг, екскурсія Ужгородом може тривати 40 хвилин, а можна розтягнути й на дві години. Але не більше. Відтак туристи, які приїжджають до нас – приїжджають на недовгу прогулянку і обід. Навіть ночувати вони переважно тут не залишаються – повертаються в свої санаторії в горах чи їдуть далі в Європу. Завдання міста – розтягнути ці дві години на добу, запропонувати мандрівникам програму, яка змусить їх переночувати в місцевому готелі, харчуватися в ресторанах, відвідати музеї й заклади культури. Це – шанс для міста, його потенціал, а після початку безвізу – й реальна дорожня карта для розвитку Ужгорода. Знищити пам’ятку, які в нас можна перерахувати на пальцях двох рук, означає забити ще один цвях у розвиток міста як туристичного центру.

І на цьому моменті я б хотів повернутися до терміну «варвар». Бо чинна міська влада Ужгорода заслуговує, щоб її назвали варварською – адже не розуміє мови свого міста, не відчуває його потреб, просто не любить його. Ця влада – кочівники, які сьогодні заробляють тут, завтра свої 30 срібняків отримають деінде; їм байдужий Ужгород і його майбутнє. Такими є варвари нашого часу – в дорогих костюмах, на зручних шкіряних кріслах, з яких вони керують екскаваторами, що знищують не ними створене… SOS!".

Нагадаємо, причетним до руйнування будинку Фунданича в Ужгороді загрожує до 3 років тюрми.