Ужгородські рибаки про міні-скульптурку «Кукоц»: «Тепер будемо терти йому ніс» (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Ввечері 29 листопада в Ужгороді на «коштах» біля обласної філармонії (на східцях, що ведуть до річки) було встановлено 27-му за рахунком міні-скульптурку, автором якої став Михайло Колодко.

Цього разу маленький витвір мистецтва присвячений закарпатським рибакам. Черв’ячок на прізвисько «Кукоц» є мультиплікаційним персонажем. За легендою, якщо перед риболовлею йому потерти ніс, буде хороший улов.

Більше про нову міні-скульптурку 0312.ua розповів завідувач кафедри туризму УжНУ Федір Шандор:

«Кукоц – це персонаж зі старого мультику, який був дуже популярним на Закарпатті. Пік його популярності припав на 80-90 роки минулого століття. Старше покоління людей повинно добре знати цього персонажа. Обрали саме це місце для встановлення скульптурки, адже саме там часто проходять рибалки. Тепер на везіння рибаки можуть потерти йому носик, тому він такий довгий. Ці черв’ячки завжди дурили рибу, тому це їм на щастя».

Кореспондент Сайту міста Ужгорода вирішив навідатись до нової місцевої скульптурки та потерти Кукоцу носик перед спілкуванням із рибаками. У цей морозний день їх, на диво, чимало.

На зустріч нам іде чоловік із вудочкою у руках. Підходимо і починаємо розповідати про нову міні-скульптурку.

«Ой, не чув я про цього Кукоца ніколи, - говорить рибак Андрій - Поки й скульптурку не бачив. Але тепер обов’язково подивлюсь і потру йому ніс. Звичайно, не знаю, чи це допоможе, але спробувати варто».

Просимо хлопця, чи можна зробити кадр: «Там мій друг неподалік. Зараз спіймаємо рибу і сфотографуєте», - відповідає він.

Проходимо приблизно 50 метрів. На березі Ужа до риболовлі готується Роман.

Каже, зараз не найкраща пора для риболовлі: «Температура води робить свою справу».

Запитуємось у нього про скульптурку. «Тепер буду знати, - говорить Роман – Навряд чи його ніс допоможе, але це весело».

Відповіді хлопців стосовно Кукоца геть зруйнували наше уявлення про забобонність рибаків. Тому цікавимось, чи є у них хоч якісь забобони.

«Звичайно, - піднесено говорить Андрій – От, наприклад, якщо з першого разу ловиш рибу, то це на невдачу. Тоді можна й не продовжувати, а зразу йти додому».

«Знаєте, коли бажають, щоб все склалось добре, кажуть, ні пуху, ні пера, - підхоплює Роман – Рибакам, у свою чергу, бажають ні хвоста, ні луски».

Насамкінець, хлопці розповіли про загальновідомий забобон. Виявляється, рибалки не люблять, коли їм бажають удачі.

Досхочу наспілкувавшись із енергійними парубками, робимо декілька фото та продовжуємо прогулянку берегом річки.

Бачимо чоловіка похилого віку із колоритними вусами. Запитуємо про скульптурку. Валерій Миколайович каже, що не чув нічого про Кукоца і не знає про встановлення скульптурки біля філармонії.

«Можна хоч що терти, якщо не клює! - іронізує чоловік – Я з семи років займаюсь цією справою, тому у таке не дуже вірю.

«Лиш не фотографуйте мене – це погана прикмета», - спростовує свої слова про невіру у забобони пан Валерій і йде геть.

Більш комунікабельним виявився рибак Родіон. Про скульптурку мультиплікаційного черв’ячка-талісмана чоловік ні сном, ні духом. Але обіцяє прийти і подивитись:

«Цікаво. Прийду, подивлюсь, але терти не буду, - зауважує пан Родіон.

Просимо назвати одну, на його думку, із основних рибацьких прикмет. «Ну, кажуть, що перед риболовлею не можна голитися», - відповідає рибак. За словами чоловіка, найбільшим його уловом на Ужі був жерех вагою 2,5 кілограми.

Прощаємось із Родіоном. Тепер на нас чекає самотній Степан.

На жаль, так само, як і усі раніше опитані, про Кукоца в Ужгороді він не чув. «Нич не клює, - говорить Степан і позує перед об’єктивом.

Далі нашу увагу привертає компанія рибаків. Іван, Василь та Олексій саме зігрівались, п’ючи гарячий чай.

Чоловіки зі здивуванням сприйняли розповідь про Кукоца та встановлення його міні-скульптурки. Обіцяють прийти і потерти йому ніс.

«Для нас риболовля – це відпочинок. Жаль лише, що не клює зовсім. Холодно, вітер, тиск… Колись влітку можна було принести хороший улов додому, але тепер, коли річка не схожа на річку… Важко це зробити», - бідкаються чоловіки.

«Минулого разу збирався на рибалку, - каже Іван – Жінка побажала удачі. От я й нікуди не пішов. Коли бажають удачі, точно нічого не зловиш…»

У цей момент Ужгород охопив дратівливий звук сирени. Кажу рибакам, що це тільки перевірка.

«Ми вже у річку думали стрибати», - шуткують чоловіки.

Проходимо далі і говоримо з Олександром, який годував кількох голубів. Про скульптурку Кукоца в Ужгороді чоловік не чув, але зауважив, що це цікава ініціатива:

«Для мене риболовля – це більше, ніж хобі. Тут я відсторонююсь від усього, нервова система таким чином відпочиває».

Насамкінець, останньою парою опитаних стали Василь та Петро. Чоловіки кажуть, що надихають одне одного на риболовлю. Про скульптурку не чули, але пообіцяли прийти до Кокуца і потерти йому ніс.

«Насправді, з кожним сезоном риболовля стає менш успішною. На мою думку, проблема у тому, що багато різних підприємств зливають у річку хімікати, - ділиться здогадками рибак – Минулого разу весь мій улов смердів часником».

На цьому наші «рибацькі» пригоди завершились. Будемо сподіватись, що Кукоц у майбутньому і справді стане талісманом місцевих рибаків і жодна риболовля не омине його ніс!

Нагадаємо, На набережній Ужа з’явилася скульптурка-талісман карпатських рибалок: фото.