В Ужгороді запалили свічки жертвам голодомору: фоторепортаж

Сьогодні в Ужгороді пройшла низка заходів, присвячених Дню пам’яті жертв голодомору на Закарпатті. Зранку у місті пройшла хода від площі Поштової до скверу медичного факультету, де заклали камінь для встановлення  пам’ятника «Жертвам голодоморів України». А під вечір мешканці міста зібралися на Театральній площі, де запалили свічки жертвам голодомору і вшанували їх пам’ять хвилиною мовчання.

Близько 16-ої години до площі Театральної почав сходитися народ, із свічками в руках.

Пані Катерина питає в нас, де можна запалити свічку і заодно ділиться відчуттями, які сьогодні переживаються з нею й інші ужгородці: "Я дуже співчуваю усім родинам, які вратили під час голодомору своїх рідних і близьких. Це для мене дуже болюче."

Різні покоління зібралися на захід.

Ось мама кличе до місця вставлення свічок двох дівчаток. Тетяні і Златі в школі розповіли про страшну історію 1932-33 років. "В ці роки був хороший урожай, але влада була така, що забиралав людей весь хліб. Тому людям не було, що їсти, і багато українців померло під час голодомору. Зараз ми прийшли в центр міста, аби запалити свічечку для цих людей."

На щастя, страшні події 1930-их не відбувалися на Закарпатті. Але декого вони таки змогли торкнутися. Мешканка Ужгорода Орися каже, що її батьки побічно були причетні до голодомору: "До нас, через кордон приходили люди, зморені голодом, і мої батьки ділилися з ними хлібом. Памятаю, як мої батьки казали, що страшнішого за голод, у світі нема нічого. Тому не підтримати такий захід неприпустимо, бо ідеться про життя. А це найдорожче, що дав людині Бог."

Свічки запалені. Хвилина мовчання. Після неї дехто ще залишається, аби помолитися. Усі ми люди, і коли біда торкається когось, то вона якимось чином зачіпає кожного. "...Ніколи не питай, по кому дзвонить Дзвін; він дзвонить і по Тобі". (Джон Донн).