Ужгородський фотограф Паша Товтин: «Я заряджаюся від людей»

Ловити кадр, розуміти і розпізнавати сутність людини, дивитися глибоко в душу, щоб іншим передати її зовнішність –  завдання фотографа. Світлини Паші Товтина відомі не тільки в Ужгороді – всеукраїнські ЗМІ залюбки публікують його роботи на своїх шпальтах. З чого він починав, коли зрозумів, що хоче бути фотографом, про улюблений жанр та багато іншого  Паша Товтин розповів в інтерв’ю 0312.ua. 

—   Раніше, коли на весіллях ставив музику, любив спостерігати за фотографами, - починає розповідь Паша. – Дивився, як вони знімають, яку техніку використовують. Пригадую, як одного разу не весіллі порадив фотографу, з якого ракурсу йому знімати. На це він мені відповів, що я нічого в цьому не розумію. Одного разу я поїхав на море, взяв від однокласника фотоапарат і там почав знімати друзів. Фотографія мене просто захопила.

З часом з’явилася можливість купити свій фотоапарат. Я довго шукав, розглядав, бо не розумівся у фототехніці і  купив собі  Nikon Coolpix L1100 суперзум.  І через місяць зрозумів, що купив зовсім не те, що мені було потрібно. Спочатку знімав багато безкоштовних фотосесій, майже 70% фотографував безкоштовно. Я від цього просто кайфував. Мені це було в насолоду, весь час вчитися  чогось новому.  Тоді мав неприємний досвід спілкування з нашими деякими фотографами, які давали мені зовсім некоректні рекомендації. Питав, як мені зробити той, чи інший кадр, а вони мені інші налаштування почали говорити.

«Іноді краще зроблю знімки нічного міста, ніж весілля за 500 – 1000 доларів»

—   Між ужгородськими фотографами є конкуренція?

—   Кожен з талановитих  ужгородських фотографів  зайняв свою нішу. Мають свій стиль, жанр зйомки. І це класно. Я вважаю, що чим більше фотографів, тим більша конкуренція. Є стимул для розвитку, адже зараз в Ужгороді багато людей,  які мають хорошу техніку і можуть зробити гарні кадри.

—   Чому останнім часом в Ужгороді професія фотографа стала настільки поширеною?

—   Фотомистецтво було популярним завжди. Тільки, років 5-10  тому  не була настільки доступною техніка. Зараз фотоапарат з  високими технічними вимогами можна купити набагато дешевше, ніж раніше. От мій перший фотоапарат, який, навіть, не був професійним, я купив приблизно за 1000 доларів. Зараз такий можна придбати за 200.  

—   Скільки років тобі було, коли зрозумів, що хочеш бути фотографом? Ти пам’ятаєш цей момент?

—   Я з дитинства любив фотографувати. Й тато робив фото – ще на  плівку знімав. Пам’ятаю всі ці ванночки, закріплювачі, проявники. Потім тато все це закинув. Вдома збереглися ще його  «Київ»,  «Зеніт»  і «Вега» , а також купа різних радянських лінз. Пригадую, коли перші телефони з’явивилися  з камерами   0,3мп VGA-  все  тоді фотографував! І зараз у мене  таке враження, що маю більше фотографій з телефону ніж з фотоапаратів. У моїй роботі я відчуваю найбільшу насолоду не від того, що заробляю, а від того, як люди до мене ставляться після роботи, які в них враження та спогади після зйомки.

—   Паша, який твій улюблений жанр фотографії?

—   Дуже люблю нічну фотографію. Улюблена – весільна,  репортажна та художня. Люблю художню, але мені не подобаються постановки, які часто повторюються. Найкраща фотографія тоді, коли людина не бачить, що її фотографують. Люблю  фотографувати дітей, бо вони живі, не зіпсовані цим світом. Вони такі, які вони є. Ти їм кажеш, сядь, стань, а вони й так будуть бігати, робити своє. Вони цим надихають мене на наступний кадр.  

—   Що тебе надихає?

—   Дуже важке питання (посміхається). Від людей заряджаюся. Звісно, буває і втомлююсь від людей, але одна щира посмішка в мій бік і я вже на позитиві з купою енергії. Якщо ти гарно поводишся з людьми, вони також до тебе добре ставляться. Завжди потрібно  вміти знайти спільну мову, говорити з людьми.

—   Тобі знайома творча криза?

—   Вона в мене вже два роки. Зараз відмовляюся від багатьох замовлень. Більше фотографую для себе. Іноді краще зроблю знімки нічного міста, ніж весілля за 500 – 1000 доларів.

«Якщо хочеш навчитися гарно фотографувати портрети, знімай випускні альбоми».

—   Тобі важливе визнання? Любиш,  щоб тебе хвалили?

—   Люблю, коли мою роботу критикують. Часто прошу, щоб критикували.

—   Фотографи, як правило,  поділяться на тих, хто любить знімати людей, і тих, хто «фоткає» природу. До кого належиш ти?

—   Від природи я не отримаю тих емоцій, які від людей. Хоча іноді в людей такі емоції, що краще б я природу знімав (посміхається). А найкраще знімати людей на природі. Поєднувати почуття з величчю природи, коли ти в горах і в різні пори року.

—    Працюєш у стилі «ню»?

—   Так, працюю. Раніше багато знімав. У мене є один задум, який хочу здійснити. Розумієте, «ню»  можна подати як еротичну, так і художню фотографію. Мені найбільше імпонує художня.

—   Хто з фотографів, які працюють у цьому стилі, тобі подобаються?

—   Є такий фотограф, як Дмітрій Борісов. Він був визнаний кращим фотографом жанру «ню» у Європі. Ти дивишся на фото, не бачиш нічого відвертого, тільки красу людського тіла.

—   Для тебе важливо знімати красивих людей?

—   Люблю фотографувати всіх. Навіть, інколи, чим важча людина, тим цікавіше з нею працювати. Якщо бачу, що людина замкнута, соромиться, перед зйомкою з нею вип’ю каву, поспілкуюся, щоб вона відчула, що вона відчула себе особистістю, а не просто моделлю.

—   Яка найкраща професійна порада, яку тобі колись доводилось чути?

—   Мені одного разу фотограф сказав: «Якщо хочеш навчитися  гарно фотографувати портрети, знімай випускні альбоми». Він був правий.

—   Любиш студійну зйомку?

—   Більше подобається знімати на природі. Студію не люблю. Не люблю працювати на одному місці по декілька разів. Познімав два рази, більше туди не піду. Природа диктує свої умови, які ти мусиш прийняти  й добитися максимального результату. А в студії ти все створюєш сам.

—   Паша, дякую тобі за розмову! Успіхів!