Ужгород туристичний: Нова площа

У наступній частині спецтеми 0312.ua, Асоціації фахівців туристичного супроводу Закарпаття та Турінформ Закарпаття – знайомство із Театральною площею, яка колись називалася Новою, або площею Фенцика.  Про найцікавіші факти, пов'язані з нею, розповідає екскурсовод Тарас Гайдук. 

Усі будівлі, що оточують площу Театральну – XX  століття. Тож, ніби площа здається дуже давньою, насправді вона є доволі новою.

В Ужгороді хотіли звести мерію на місці перед сучасною філармонією

У скверику площі Театральної є пам’ятник закарпатському письменнику Євгену Фенцику.  Він був встановлений у 1926 році  русофільським товариством імені Духновича. На пам’ятнику два написи: староросійською та угорською мовами. Чому пам’ятник вцілів за радянських часів? Ходить легенда, що Фенцик в кінці життя став атеїстом. Чим  відзначився в Ужгороді Євген Фенцик, що йому поставили пам’ятник?

У 1886 році він уперше написав вірш «Ужгород». Це була перша точна слов’янська назва міста. Перед цим Ужгород як тільки не намагалися слов’янізувати, називаючи по-різному: Ужварош, Ужмісто, Унгмісто.  Кажуть, що версія Ужгород з’явилася у 1849 році  під час «Весни народів». Наприкінці XIX постало питання будівництва в Ужгороді нової мерії. Схилялися до думки, щоб звести ратушу на місці перед сучасною філармонією. Однак, передумали, адже там було справжнісіньке сміттєзвалище, на розчищення якого довелося б витратити багато сил та часу.

На будинку під № 17 був пам’ятний знак Володимиру Гошовському – вченому європейського рівня, засновнику кібернетичної етномузикології. 

Гошовський  навчався у Празі, був доктором філософії з культурології. За часів незалежності України останні роки прожив у Львові. Після смерті він став справжньою знаменитістю у певних колах.

Біля  Лялькового театру була зупинка для громадського транспорту

Через кілька будинків від будівлі під номером № 17 знаходиться пасаж Баті, або Дім служби. Він  був збудований у 1927-1929 роки. У пасажі робили взуття  під замовлення.. З правої і лівої сторін  були невеличкі цехи, у яких  виготовлялося взуття. Мережа магазинів  під назвою «Баті»  зараз досить поширена в Словаччині та Чехії.

 Під час чеського періоду біля пасажу  була одна з перших у місті стоянок таксі. А біля  Лялькового театру була зупинка для громадського транспорту. Також на площі була бензоколонка,  де можна було заправлятися.

В «Короні» були  Ференц Ліст  і Йоганнес Брамс

Готель «Корона», збудований у 1910 році був справжньою прикрасою площі.  Для того часу це була  доволі модерна будівля. Проте, як інституція – готель вже існував у середині XIX століття. Ізмаїл Срезневський (відомий російський мовознавець) зупинявся тут, перед тим, як поїхати на Балкани. До речі, він спочатку був визнав українську, як окрему мову. Потім коли перебрався до Петербургу – змінив свою думку.  

Чим же знаменитий був готель «Корона»? По-перше, тим, що був найбільший, по-друге − був найкращий. Це було дуже престижне місце для проживання.  Тут грав знаменитий угорський скрипаль Нандор  Плотені. Він привозив сюди  Ференца Ліста  і Йоганнеса Брамса. Скоріше за все, вони теж тут жили. В австро-угорський період у «Короні» була одна з двох виборчих дільниць, інша була в «Чорному орлі» (зараз школа мистецтв).

Августин Волошин не був хорошим керівником Лялькового театру, адже був дуже добрим

Від примхливих вод Ужа площу захищає дамба, яка була зведена у 1867 році  після великої повені. Замість сучасного Пішохідного мосту, був старий дерев’яний  міст.  На ньому постійно збирали податки. Цікаво, що спочатку це робили Другети, потім Берчені, потім державна казна. Податок  мали платити всі, як містяни, так і гості. Тільки у 1866 році  цю повинність зняли. Але торгівці та гості міста все одно мали платити мостовий податок.

Спочатку в Ужгороді не було міського театру. Ляльковий театр був побудований у 1906 році. Адже до цього ужгородець Гутман на своєму подвір’ї мав театр, який у 1903 році  згорів. Тільки після цього влада взялася за зведення міського театру.

Тут ставили свої вистави угорці, чехи, словаки, цигани. Цікаво, що за кількістю, українських вистав  було чи не найменше.

Певний час театральною трупою театру  керував Августин Волошин. Він займався фінансовими питаннями. Він не був хорошим  керівником, адже був дуже добрим. Артисти просили від нього коштів, він їм давав, а потім театр опинявся у великих боргах.

Ходіть щоп’ятниці на екскурсії Ужгородом з сайтом 0312.ua. Нудно не буде!