Ужгород туристичний: набережна Рошковича

У наступній частині спецтеми 0312.ua, Асоціації фахівців туристичного супроводу Закарпаття та «Турінформ Закарпаття» –  знайомство з набережною Незалежності, яка колись носила назву Рошковича. Про найцікавіші факти, пов'язані з нею, розповідає екскурсовод Павло Худіш. 

Набережна Незалежності в Ужгороді колись носила назву  відомого художника Ігнатія Рошковича, пам’ятник якому  стоїть на початку набережної. Родина митця майже протягом 200 років проживала в Ужгороді. Будинок Рошковичів знаходиться на Капітульній, напроти сучасного «Кванту».

Набережна Ігнатія Рошковича почала формуватися на початку 20-х років XX століття

Художник народився в середині 19 століття. Він деякий час навчався в Ужгородській гімназії. Проте, через проблеми зі здоров’ям був змушений продовжити навчання вдома. Після художньої школи в Будапешті захоплюється сакральним мистецтвом, який з часом стане основним напрямком його професійної та творчої діяльності. Також Ігнатій Рошкович навчався в художніх академіях Мюнхена, Будапешта, Парижа. Майже все своє свідоме життя, художник прожив у Будапешті (1885 – 1915). Прославився тим, що розписав багато інтер’єрів храмів. Художник багато малював у Словаччині, Угорщині.

Пам’ятник Рошковичу в Ужгороді з’явився  відносно недавно. Він, у першу чергу, цікавий тим, що на картині  зображений Уж, а також міст через річку –  яким він був до 1944 року. Пішохідний міст був на той час транспортним. Точна копія цього пам’ятника знаходиться в  Будапешті на набережній Дунаю. Проте,  є одна відмінність – на його картині зображений міст через Дунай, а не Уж. Пам’ятник Рошковичу  в Будапешті - подарунок  Ужгорода.

Набережна Ігнатія Рошковича починає формуватися на початку 20-тих років XX ст. До  того часу Уж досить часто розливався, і тому на початку XX століття його вирішили укріпити, встановивши кам’яні стіни уздовж русла Ужа. Починаються вони з площі Театральної і тягнуться всією набережною.

За легендою, на місці 120-річного ясена була трибуна, за якою виступав Томаш Масарик

На набережній росте пенсильванський  ясен. За різними підрахунками  дереву близько 120 років. Згідно з міською легендою − ясену більше ніж 300-400 років. Така інформація періодично з’являється в місцевих ЗМІ.  Але тим не менш, достеменно встановлено, що дереву не більше  ніж 120 років. Доказом цього є листівка  1892 року,  на якій цього ясена не було. Проте, основна унікальність цього дерева полягає у тому, що навколо нього в’ється плющ, якому більше ніж 50 років. Протягом пів століття плющ та дерево співіснують у такому симбіозі. Часто дерево називають ясеном  Масарика.  Чому дерево назвали в його честь? Одна з міських легенд каже, що саме на цьому місці була  трибуна, за якою виступав політик в 1921 році. Правда це, чи ні, достеменно не відомо.

Томаш Гарріг Масарик – перший президент Чехословацької республіки. Політик народився у 1850 році. Він все своє життя доклав до того, аби чехи та словаки  отримали незалежність. Цього вдалося досягти тільки після Першої світової війни. У 1918 році  він став перший президентом Чехословаччини. На той час йому було вже 68 років. Він був професором філософії, водив знайомство з багатьма президентами та прем’єр-міністрами.

Цікаво, що Гаріг – це прізвище його дружини Шарлотти. Вона була американкою, і познайомилися вони у Німеччині. Скоріше за все, це було зроблено для того, щоб показати світу і дипломатичним знатним колом, що в нього демократичні та прогресивні погляди на життя. А це свідчило, що Чехословаччина буде демократичною державою, яка буде поважати права жінок. Підкреслимо, що  у Європі на той час  у жінок не було права голосу на виборах.

Ужгород був четвертим по важливості  містом у Чехословаччині – нарівні  з Братіславою та Брном

Знаменита ужгородська алея росте на колишній набережній Рошковича. Вважається, що це найдовша у Європі липова алея, яка знаходиться у межах міста. У різноманітних  путівниках довжина алеї становить 2 кілометри  200 метрів. За останніми підрахунками ужгородських ботаніків вона становить 900 метрів. На набережній висаджено 5 сортів липи. У період цвітіння дерев - тут стоїть прекрасний аромат липового цвіту.

Алею лип починають висаджувати в середині 20-их років. Зупинилися саме на липі  тому, що  це дерево прекрасно абсорбує вологу.

Липові алеї традиційно закладали в багатьох містах Чехословаччини.  В Ужгороді алея виникає тоді, коли місто у 20- ті роки стає центром провінції. Ужгород був четвертим по важливості  містом у республіці – нарівні з   Братіславою та Брном.

На липовій алеї розташована одна з численних ужгородських міні-скульптурок. Автором традиційно виступив відомий скульптор Михайло Колодко. Це – скульптура музиканта Джона Лорда. Хоча він не має прямого стосунку до Ужгорода і музикант  ніколи сюди не приїжджав, проте на піснях гурту  «Deep Purple» учасником якого він був, виросло ціле покоління ужгородців. У Радянському Союзі європейські радіостанції  були заборонені,  але ужгородці завдяки успішному географічному розташуванню, могли таємно їх слухати.  Після смерті Джона Лорда  ініціативна група  в Ужгороді почала збирати монети  на його пам’ятник.  

Знову ж за однією з легенд, зібрані монети переплавити й зробити з них пам’ятник. Було зібрано 560 гривень монетами. У багатьох ужгородських закладах стояли банки для збору коштів.

Губернатором Підкарпатської Русі був громадянин Сполучених Штатів

На набережній знаходиться Лінгвістична гімназія ім. Т.Г Шевченка. Дата зведення будівлі припадає на 1912 рік.  Це час архітектурного буму в Ужгороді. Спочатку це  була горожанська  дівоча школа. Матеріали для її будівництва спеціально везли з Трансільванії та Угорщини.

У чехословацький період 1921 року тут знаходився губерніум. Губернатором Підкарпатської Русі був назначений  34-річний Грегорі  Жаткович. Чиновник був за походження закарпатець, але мав американське громадянство.  Він здобув прекрасну юридичну освіту, закінчивши Пенсільванський університет, який був заснований Бенжаміном Франкліном. Жаткович був юристом пенсільванського відділення «Джеренал Моторс».  Цікавим є той факт, що за час  свого губернаторства, він не відмовився від свого американського громадянства. Так, губернатором Підкарпатської Русі був громадянин Сполучених Штатів. Це унікальний випадок, коли територія,  яка колись належала до Радянського союзу мала губернатора американця.

На набережній Незалежності знаходиться пам’ятник Августину Волошину–президенту Підкарпатської Русі.  Це єдиний у світі пам’ятник Августину Волошину. За різними підрахунками Підкарпатська Русь проіснувала від трьох годин до трьох днів у березні 1939 року.

Восени 1938 року частина Чехословаччини була окупована німецькими військами. Угорщина відібрала південні землі Закарпаття з найбільш заселеними та родючими землями. Ужгород, Мукачево, Берегово увійшли до складу Угорщини. А на іншій території зі столицю у Хусті, була створена спочатку автономна Карпатська Україна, з прем’єр-міністром Августином Волошином.  А в день окупації угорськими військами ввечері 14 березня була проголошена незалежна Карпатська Україна, яка не була визнана жодною державою світу, але факт її існування зафіксовано і про її створення писали всі тодішні світові ЗМІ.

Основна битва з угорськими військами відбулася на Красному полі, а після того, як Закарпаття було окуповано − Августин Волошин емігрував у Прагу, де став професором, а потім ректором Українського Вільного Університету.

На місці пам’ятника Августину Волошину був постамент радянського солдата з гранатою в руках, яку він кидав у напрямку, де зараз знаходиться міська рада

До 1945  року він прожив у Празі.  Августина Волошина попереджали про те, що він може потрапити до рук СМЕРШу. Проте, він не хотів  це слухати. Мовляв, він нічого поганого не зробив, навпаки, він заклав підвалини для того, щоб Закарпаття було приєднано до України. Тим не менш, через тиждень  після звільнення Праги його було арештовано та доправлено до Лефортівської в’язниці у Москву.  Колишній президент Підкарпатської Русі загинув при нез’ясованих обставинах.

В Ужгороді пам’ятник Августину Волошину з’явився у 2000-них роках. На його місці у 70-тих був постамент радянського солдата з гранатою в руках. Він кидав її у напрямку, де зараз знаходиться міська рада. Там була інша урядова установа. Коли в 70-тих роках почали зводити будівлю, ужгородці почали жартувати, що солдат кидає гранату в правильному напрямку. Через деякий  постамент забрали.

На набережній Рошковича були найкращі вілли в місті. Тут жили  найвідоміші ужгородські родини. За неперевіреними даними, вілла, яка було родинним гніздом знаменитого роду Бращайків, і зараз належить нащадкам.

Там, де зараз знаходиться пам’ятник Пушкіну,  було умовне закінчення середньовічного Ужгорода. Оскільки саме тут Малий Уж впадав у великий Уж. На площі Пушкіна був вихід Малого Ужа. На початку 30-тих років Малий Уж було вкладено в каналізаційні труби.

Ходіть щоп’ятниці на екскурсії Ужгородом з сайтом 0312.ua. Нудно не буде!