• Головна
  • Професія «Ужгородець»: керівник музею Габріела Андял
Спецтема
18:00, 20 травня 2016 р.

Професія «Ужгородець»: керівник музею Габріела Андял

Спецтема

«Ви знаєте, я зовсім не кабінетний керівник, - проводить до свого кабінету черговий герой спецтеми 0312.ua, директор Закарпатського музею народної архітектури та побуту Габріела Андял.  Дайте мені трохи часу, щоб хоч забрати папери зі столу, в нас щойно закінчилася нарада». Бере в руки трудову книжку, що стояла на столі «Можете собі уявити, 51 рік роботи музейного працівника».

_DSC2345

 «В житті нічого не минає просто так. Всі надбання, які отримала від батьків, передаю іншим. Це живе в мені, без цього себе не усвідомлюю. Щоразу відкриваючи музейну браму, мене охоплює лоскотне відчуття отчого дому, звідки я зробила перший великий крок у життя, - починає розмову Габріела Василівна. –  Я народилася неподалік від музею, на вулиці Ольги Добрянської. В мене була угорська хата, яка за плануванням нагадує більше українську. Хата була приземиста – на дві половини. У ній жила не тільки наша родина, а й сім’я батькового брата. Коли я прийшла сюди в музей і побачила хату з передгірського району Закарпаття, то почала проводити паралель з отчим домом. Одним словом, мій вибір життєвої стежини був абсолютно свідомий, раз і на все життя».

«Музей відвідує більше  80 тисяч людей у рік»

_DSC2282

−  Який експонат музею для Вас є улюбленим?

−  Важко відповісти. У нас кожна хатка є своєрідною. Наше завдання, як працівників музею, полягає в тому, щоб занурити відвідувача в старі часи, апелювати до емоційно – чуттєвого відвідувача. Надати йому можливість взяти участь не тільки в екскурсії, а й огляді інтер’єру хати, щоб він міг експонати  «прочитати». Також ми застосовуємо новітні технології. У нас, завдяки гранту, є мультимедійна кімната. Також музей розробив чудову програму для людей з обмеженими можливостями, підготував фільм  «Село з іменем Пам'ять» на українській, угорській, словацькій мовах.

− На Вашу думку, які Ваші найбільші досягнення на посаді директора Закарпатського музею народної архітектури та побуту?

−  Найбільше досягнення нашого колективу за останній час це − участь у європейському гранті. Ми почали цей грант два з половиною роки тому. Завдяки ньому ми розширили рамки інтеграційного процесу музею в європейську спільноту.

−   Скільки відвідувачів у рік у Вашого музею?

−  На сьогодні музей відвідує більше  вісімдесяти тисяч людей у рік. До нас приїжджають з Польщі, Угорщини, Словаччини, Румунії, США та інших країн.  Але нам дуже приємно, що музей відвідують і з Києва, і з Харкова, а також тих міст України, де умови життя солодкими аж ніяк не назвеш. У нас взимку проводились виставки молодих митців, які у мистецтві зображують події на Сході країни. Відвідувач бачив у художньо-мистецькому  витворі ту біль, ту трагедію, яка спіткала нас в цей час. Розумієте, події які спричинили наші сусіди, дещо призупинили туристичний рух. А взагалі динаміку відвідування музеїв у радянський час не порівняти з тим, що є сьогодні. У той час працювали профспілки, було масове колективне відвідування. Але показник дієвості музею полягає не тільки в екскурсійному обслуговуванні, а в його інтелектуальному процесі. Якщо тоді не було індивідуального відвідувача, постійного відвідувача, то сьогодні він є.

−  Як музей поповнюється  новими експонатами?

−  Поповнення фондового зібрання нашого музею йшло тільки за рахунок дослідницької роботи музейних працівників. У 1965 році закладалися теоретичні основи музейного закладу. В нас представлені  музейні експонати з кожного району Закарпатської області. По теперішній  день йде поповнення музею за рахунок дослідницької роботи.

−  Вважаєте себе успішною жінкою?

−  Я віддзеркалення успіху свого колективу. Батьки мені говорили – сила не в тобі одній, сила твоя в тому, що ти чуєш людей, прислухаєшся  до їхньої думки. Тоді буде той успіх, про який ви говорите.

Професія «Ужгородець»: керівник музею Габріела Андял, фото-1

−   Ви строгий керівник?

−  Завжди кажу людині прямо в очі, якщо бачу, що вона робить щось не те. Можливо, мене за це не всі люблять. Я вже казала, що від матері успадкувала жіночність, а від батька – силу характеру. Я можу бути як люблячою, ніжною, так і жорсткою. Є ще одна риса характеру, яка мені дуже властива − терплячість. У перший раз можу зробити зауваження, в другий нагадати, а у третій відрубати, і ніколи вже повернення до тої ситуації в мене не буде.

        

«Мені більше подобалося колоти дрова, ніж вишивати»

_DSC2348

−   Якою Ви були в дитинстві?

−  Я народилася в Ужгороді в угорській родині.  Батько був промисловцем, а мама працювала в редакції. Книги завжди були зі мною –  не випадково  я ношу окуляри (посміхається). У 14 років я вже вела домашнє господарство. Мені більше подобалося колоти дрова, ніж вишивати. Закінчила музичну школу по класу фортепіано. Там було не моє місце. Якщо я вміла декламувати, то співати, як не вміла, так не вмію і до сьогодні. Кажу − дощ буде падати, якщо заспіваю (посміхається). Вчителька мене завжди била по руці, казала, що рука ніби тоненька, але така сильна, ніби чоловіча.  Правильно, я собі думаю, бо в мене не раз була сокира в руках. Так поліно могла розколоти, що не кожен чоловік так зможе. Я любила майструвати, тому зараз добре знаю, де драниці треба замінити, котру хату соломою перекрити.  Закарпатський музей народної архітектури та побуту – це господарство. Він потребує  вирішення цілої низки господарських справ, які треба вирішувати повсякденно. Дивіться, у нас в музеї  вимощена дорога. Кажуть, що в старому закарпатському селі має бути глинобитна дорога. Проте, це є музей, і відвідувач має почувати себе комфортно, а не місити глину.

−  Це правда, що Ви писали вірші?

−  Писала (посміхається). Але  дуже коротенький час. Думаю, що молодим жінкам,  як я тоді, притаманні  почуття, про які вони не хочуть говорити. Це був такий стан душі, коли мені не  хотілося ділитися почуттями з усім світом. Мої емоції лягали рядками у зошит. До речі, коли моя близька подруга, яка була коло мене весь цей період, каже: «В тебе ці вірші?»  Я кажу: «Ні, не маю». «А ти знаєш, що вони в мене є?». Мені було від того й приємно, й соромно, адже там були записи інтимного характеру. Жоден період свого життя не хочу забути, я була щасливою у кожен із них.  Я в школу пішла, абсолютно не знаючи жодного українського слова. Але в мене були прекрасні вчителі, такі як  Ніна Дмитрівна Пашко, яка викладала українську мову. Після школи, коли постав вибір куди поступати, мама спитала, куди я хочу йти вчитися. Я чомусь про історію не думала, навіть перший етап здачі екзаменів я пропустила. Під час навчання в університеті паралельно працювала в краєзнавчому музеї, як музейний доглядач.

Професія «Ужгородець»: керівник музею Габріела Андял, фото-2

−  Чим займаєтеся у вільний час?

−  Я – рибачка, і батько в мене був рибаком. За понад 35 років у шлюбі зі своїм чоловіком, я жодного разу в суботу не знаходилася дома незалежно від погоди. Звідки це в мене? Від батька. У річках ловила «верхоплавок», а в озерах – і лінь, і  щуку, й окунів. Де тільки  і яку я рибу не ловила. Найбільшу рибу зловила під Чопом –  щука була понад три кілограми. Це був листопад. Дивлюся − поплавок  вверх-вниз. Я рибу підняла, а вона зробила пірует і сіла на дно. Я кричу чоловіку, що в мене щука сидить, витягнути не можу, боюсь, що зірветься. Чоловік каже: «Не чіпай, піднімеш вудку − зірветься».  Кажу: «Роздягайся». Він зняв чоботи, роздягнувся, поплив. Намацав під  водою рибу, витягнув за жабри і з нею вийшов на берег.

−   За що Ви любите Ужгород?

−   За неповторність, за те що я тут народилася. Не має нічого ближчого, ніж рідна земля.

Довідково

Закарпатський музей народної архітектури та побуту — музей просто неба в місті Ужгород, складається з архітектурних пам'яток старовинного закарпатського села і зразків найдавніших і найбільш розповсюджених видів народного прикладного мистецтва.

Почав створюватися в 1965 році, відкритий для відвідувачів у червні 1970 року. Займає площу 5,5 га, розташований поблизу території Ужгородського замку. У музеї представлені зразки житла і садиб закарпатців низинних районів (долинян, румунів і угорців), а також — горян (бойків і гуцулів).

У музеї просто неба розміщені 7 садиб, 6 житлових будівель, церква, дзвіниця, школа, кузня, млин, корчма. У музеї зберігається понад 14 тисяч експонатів.

Всі новини на тему - «Професія «Ужгородець»

Професія «Ужгородець»: керівник музею Габріела Андял, фото-3
Професія «Ужгородець»: керівник музею Габріела Андял, фото-4
андял

андял

Професія «Ужгородець»: керівник музею Габріела Андял, фото-6
Професія «Ужгородець»: керівник музею Габріела Андял, фото-7

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#габріела андял #професія ужгородець
0,0
Оцініть першим
Авторизируйтесь, чтобы оценить
Авторизируйтесь, чтобы оценить

Коментарі

Оголошення
live comments feed...