Як подорожувати без грошей: ужгородець автостопом відвідав 6 міст України

Василь Головей розповів 0312.ua, як опинився у Гоґвортсі, по якій українській дорозі краще не їхати і що не слід робити, коли подорожуєш без грошей.

«Я звик довіряти людям»

«Я – корінний ужгородець, і народився тут (сміється – Авт.). – розповідає Василь. – Чесно кажучи, вперше даю інтерв’ю і не знаю, що говорити. Що би розповісти? Чому подорож автостопом? Мені було цікаво дізнатись щось нове і, на жаль, як у більшості моїх знайомих, не завжди є можливість подорожувати. Це може бути пов’язано із фінансовими труднощами, або ж робота багато часу займає. Так сталось, що у мене з’явились 2 вільних тижні, і я вирішив поїздити. От така історія»

- Чому саме автостоп? Є ж багато інших, більш зручних способів для подорожей.

- Я дуже хотів подивитись Кам’янець-Подільський. Мене дуже вабило це місто, фортеця. Багато знайомих схвально відгукувались про це місто. Мені стало цікаво: а як виглядає все це наживо? Це, напевно, й стало першочерговою метою подорожі. А чому автостопом? Побачив в інтернеті, що багато людей подорожують саме у такий спосіб. Вирішив і я спробувати, як це. Належно підготувався до цього – начитався різної літератури. Наприклад, є одне цікаве правило: коли «ловиш» машину, не можна стояти у головному вбранні та сонцезахисних окулярах. Підсвідомо водії будуть боятися такої людини. Потрібно бути відкритим до людей. І, до речі, на моє прохання зупинялось дуже багато хороших людей, з якими я знайомився і спілкувався упродовж усієї дороги. Довше години не стояв жодного разу.

- Не боялись, що наражаєте себе на небезпеку, сідаючи у авто до зовсім незнайомих людей?

- Страх? Можливо, я дещо наївний, але звик довіряти людям.

- Якими були люди, які Вас підвозили?

- Цікаво те, що зазвичай це були заможні люди. Одного разу мене підвозив чоловік на «Pajero». Всю дорогу розмовляли, сміялись. Я – комунікабельна людина, тому проблем у цьому аспекті не було.

- Як зреагували рідні на Вашу подорож автостопом?

- Думаю, вони підтримали мене. Але дізнались вони про це лише тоді, коли я приїхав (сміється – Авт.). Не хотів зайвий раз їх турбувати. Я – доросла людина, яка відповідає за свої вчинки. От у Хмельницький я приїхав о першій ночі, мені потрібно було знайти житло. Це було на вокзалі, повсюди темрява, а до тих місць «нечисть» так і манить.

 «…потрапили уГоґвортс»

 - Які міста Ви відвідали?

- 6 міст західної України. Найбільше мене вразив Кам’янець-Подільський. Дуже чистеньке й охайне місто. Для туристів – це просто знахідка. Я там провів два дні, і зовсім не жалкую про це.

Потім були Чернівці. Дуже вразив їхній національний університет. Ми з екскурсоводом жартували, що потрапили у Гоґвортс (школа магії у х/ф «Гаррі Поттер» - Авт.). У Чернівцях у мене була хороша компанія – познайомився із тернопільськими дівчатами. Разом гуляли містом. І насамкінець Львів. Відверто кажучи, це місто відкрив для себе по-новому. Раніше був там лише вдень або ж проїздом. Цього разу мав достатньо часу, аби насолодитись цим містом. Так вийшло, що потрапив туди саме на «поливалки». Я побачив це масове дійство –  було класно! Гріх таке пропускати.

А нічний Львів – це взагалі щось…Я був у Кракові, Празі. Наше місто вночі спить, а у цих містах, як і у Львові вирує життя. Там, наприклад, чернівецькі студенти опівночі у центрі на лавиці сиділи і співали пісні. «Доспівалися» до того, що пропустили свій потяг о першій ночі (сміється – Авт.). Було круто!

- Невже Ужгород – їм не конкурент?

- У нас взагалі дуже гарне місто, яке має величезний потенціал. Тільки потрібно довести його до розуму. Коли я розповідав мешканцю Хмельницького про те, що Ужгород оточують декілька кордонів, то він страшенно дивувався. Для них це щось неземне. Ще його дуже здивувало те, що у нас кожні 5 днів водії їдуть на «пересічку». Моя суб’єктивна думка: Ужгород – більш європейське місто, ніж ті міста, у яких я побував. Наприклад, маленькі містечка на заході країни зараз у дуже занедбаному стані. Коли там був проїздом, здавалось, що потрапив у минуле. Ще про дороги хочу сказати. Думав, у нас вони жахливі. Виявляється, це не так. Від Хмельницького до Кам’янець-Подільського дуже важко їхати. А чим кращі інші міста? Наприклад, у Львові зовсім інше ставлення до туризму. Там робиться все для людей. У нас дуже багато фестивалів, а завжди є якісь проблеми з організацією. От нещодавно був фестиваль сакури. Не було навіть куди сміття викинути.

«Ми не бачились два роки, а тут нас звела доля»

- Подорож автостопом – це свого роду екстрим. Чи траплялись з Вами якісь курйозні ситуації?

- Я був у Мукачеві і «ловив» машини, щоб мене підвезли до Львову. Сталася приємна випадковість – зустрів свого двоюрідного брата, який якраз їхав у Львів. Він сказав, що півроку не заходив у Фейсбук, і якраз зайшов тоді, коли я писав про те, що збираюсь їхати. Ми не бачились два роки, а тут нас звела доля. Та й, знаєте, взагалі після всієї робочої рутини, ця подорож – величезне враження, наповнене несподіванками. Нові міста, нові люди – це дуже круто!

- Які місця Вам запам’ятались найбільше?

- Мені дуже сподобалась фортеця Хотин. Навіть дивився потім документальний фільм про цю фортецю. Місцевість Бакота на Дністрі залишила після себе неабиякі враження. Там дуже мальовничий пейзаж.

- Чи багато людей спостерігало за Вашим блогом під час подорожі?

- За 6 днів блог переглянуло 2,5 тисячі людей. Думаю, людям цікаво спостерігати за тим, коли хтось виходить за рамки буденності.

- Скільки коштів Ви витратили на подорож?

- Мені все обійшлося до двох тисяч гривень, хоча планував вкластися у тисячу. Думаю, що 2 тисячі – це не так й багато. Хтось їде на фестиваль бограчу і там залишає ці гроші (сміється – Авт.).

- Чи змінила Вас якось ця поїздка?

- Це цікаве запитання…Будь-яка подорож трохи змінює людину. Взагалі, я за довгий відрізок часу вийшов із зони комфорту. Тепер я знову в Ужгороді і дивлюсь на все зовсім по-іншому. А це лише тиждень…Хтось мандрує роками.

- Сумували за домом?

- Після ночі у івано-франківському хостелі – так!