Для успіху на радіо треба бути лисим бородатим мужиком, – Слава Дьомін

  Популярний ведучий на радіо «Люкс Фм» Слава Дьомін не частий гість на Закарпатті. Тому, за першої можливості ми зустрілися з ним, щоб задати кілька питань про тонкощі роботи на радіо, перспективи його розвитку для України та комерційну сторону сучасного шоу-бізнесу.

–        Славо, які  у Вас враження від  нашого міста?

–       Мені сподобався Ужгород. Люблю вивчати місто самостійно, без екскурсій. Гуляючи, увесь час ловив себе на думці, що деякі вулиці нагадують мені одеські. Мені подобається ця стара архітектура.  Головне, щоб її підтримували в належному стані.

–        Ви пам’ятаєте свій перший ефір?

–       Звичайно. Це був ефір у Львові,  в ніч на 14 лютого. Я дуже довго ходив до директора радіостанції міста, й все йому набридав щоб він взяв мене на роботу. Мені тоді було 17 років. Нарешті він дав можливість вийти в ефір. Це було дуже банально: слухачі могли подзвонити й привітати кохану половинку. Таким був мій перший досвід роботи на радіо. Ефір тривав з 12 ночі до 5 ранку. Наступного разу мені дозволили виступити  не раніше травня (усміхається.-Авт.). Я зараз думаю, що тоді мені просто зробили послугу, йди хлопче, тільки не набридай.

Для успіху на радіо треба бути лисим бородатим мужиком, – Слава Дьомін (фото) - фото 1

–        Ви у всіх  починаннях такий цілеспрямований?

–        З віком, а мені вже 62, я нагадаю (усміхається.-Авт.), вже менш цілеспрямований. Але ця риса характеру притаманною була мені завжди. Я не люблю ходити по трупах, але своєї мети я досягну.

–        Ви з самого дитинства хотіли бути ведучим на радіо?

–        Я хотів бути ведучим на радіо з 14 років, до того мріяв бути залізничником. Моєю метою  було стати машиністом поїзду. Я просто марив цим.

–      Які труднощі у Вас виникали в перший період роботи? Керівництво змушувало над  дикцією працювати?

–        Спочатку дійсно казали, що в мене дикція хромає, що  треба ходити на курси. І я працював над собою, звичайно. Іноді слухаючи інших ведучих я розумію, що в мене була не така вже й погана дикція. Найголовніше для ведучого, та взагалі для кожної публічної людини це – начитаність. Адже її нестачу слухачі на радіо, глядачі на телебаченні дуже швидко помічають.

–   Слухаючи радіо складається враження, що Ви дуже відкрита  та життєрадісна людина. В житті ви теж такий, чи після роботи ви знімаєте з себе маску жартуна-життєлюба?

–        Іноді в мене, як і в будь-якої іншої людини бувають проблеми, які псують добряче настрій. Але, зазвичай, й дійсно дуже життєрадісна людина. Ви бачите, як я  зараз блазнюю, стою на голові?(усміхається.-Авт.). Веселість з мене аж пре.

–      Звідки черпаєте свою веселість?

–      Я вважаю що я зараз щасливий. Я добився того, чого хотів. У мене хороша родина, чудова робота. Чого ще бажати? Головне, щоб всі близькі були здорові та щасливі.

–        Чого найбільше боїтеся в житті?

–        Хвороб рідних та смерті.

–        Ви працюєте в прямому ефірі. Назвіть свої плюси та мінуси такої роботи.

–        Плюс в тому, що ти відчуваєш, що тебе прямо зараз слухають люди. Хоч ти не бачиш свої слухачів, все одно знаєш, що тебе слухають, між вами є контакт. Мінус - сказані слова, про які потім шкодуєш. Це вже не можна вирізати під час монтажу.

–        Що Ви були такого сказали?

–     Одного разу я не дуже коректно висловився про одну з національностей, але мені пощастило, що не побили після цього. Мені просто подзвонив генеральний, сказав припини таке говорити. Я не скажу яка саме це національність тому, що, можливо, її представники тоді не почули, а зараз я сам видам себе з головою. Так  і до Києва не доїду.

Для успіху на радіо треба бути лисим бородатим мужиком, – Слава Дьомін (фото) - фото 2

–        Якою має бути жінка, щоб Вам сподобатися?

–       Розумною, мудрою і … І все. Це –– найголовніше. Мені справді не важливі такі речі як краса, блондинка вона чи брюнетка. Знаєте, сьогодні дівчина може бути красива, через який час вона народить й поправиться на 45 кілограмів. При цьому, якщо вона буде розумною й  з правильним життєвим досвідом, то з нею так само буде приємно жити.

–        Заради чого могли б відмовитися від кар’єри?

–        Заради своєї родини. В разі необхідності, якщо іншого вибору не буде.

–        У роботі  часто доводилося переступати через свої принципи?

–    Я можу переступити через якісь принципи, звичайно. В кожній роботі це доводиться робити.  Іноді це необхідно й правильно. Для того, щоб досягти якогось результату не можна бути кардинально принциповим. Тому є якісь моменти, коли ти думаєш: краще поступлюся, і тільки виграю  від цього.

–     Які, на вашу думку, якості характеру мають бути властиві людині щоб бути  успішним        радіоведучим?

–    Бути лисим бородатим мужиком (усміхається, -Авт.). Я не знаю. Мені здається, що кожна людина може стати радіоведучим, якщо цього дуже сильно прагне і буде відчувати, що це її покликання.

–     Навіть якщо не вміє вимовляти правильно слова, не кажучи, про інші тонкощі Вашого фаху?

–    І що? В нас є журналісти, які не вимовляють  букву «р». У нас є й співаки, які не вимовляють деякі букви. Є співаки, які взагалі не вимовляють букви, які поїхали недавно в Китай. Необхідно мати внутрішній стержень, бажання реалізувати себе в радіожурналістиці. Але мало хотіти й при цьому лежати на дивані, плювати в стелю й нічого при цьому не робити.

Для успіху на радіо треба бути лисим бородатим мужиком, – Слава Дьомін (фото) - фото 3

–    Багато людей зі сфери шоу-бізнесу нарікають на українського слухача  за відсутність у нього музичного смаку. Що можете сказати з цього приводу?

–        Це стосується не тільки  українського слухача. Стривайте, 20 років тому світовий слухач був зовсім інший, смаки людей змінюються. Артисту важливо навчитися не відставати від нього. Якщо він настільки принциповий музикант, який вважає, що він виконує круту музику й при цьому його не запрошують на корпоративи, не запрошують на концерти, не крутять по радіо, значить, щось треба в собі змінювати. Я  завжди говорю всім артистам: якщо хочете заробляти гроші підлаштовуйтеся під слухача.

–        А як бути з таким поняттям, як музика заради творчості?

  –     А як бути з тим, що потім творчі люди спиваються і підсідають на наркотики, через свої незатребуваність та свою любов до високого мистецтва? Я недавно прочитав біографію Мурата Насирова. Він теж був великим інтелектуалом, й писав музику яку ніхто не розумів. У нього є пісні які ми досі пам’ятаємо «Я это ты», «Мальчик хочет в Тамбов». Ось це – комерційна музика. Це вам приклад тої творчої  надзвичайно талановитої людини, яку не розуміють, не розуміють її творчість.

   –   Яким бачите українське радіо через 10 років?

   –   Десять років це – такий малий відрізок часу за який нічого не зміниться. Принаймні, я так вважаю. Можливо, радіо стане цифровим. Водії в машинах будуть слухати радіо через Інтернет. Поверніть час назад на ті ж 10 років, й побачите, що все лишилося на тому ж самому рівні. З’явилися, звичайно, нові формати, але погодьтеся, що великих змін так і не сталося.