Професія «Ужгородець»: Блогер Сергій Микита

Знайомство із сьогоднішнім героєм спецтеми 0312.ua розпочалось у соцмережі Фейсбук, де його творчість має неабияку популярність. Сергій Микита розповів, як йому було смішно, коли потрапив у ТОП-100 блогерів року в Україні, звідки черпає натхнення для своїх жартів та що треба робити, коли їдеш в ужгородській «маршрутці».

_DSC5453

- Це треба розповідати про сім’ю? – сідає навпроти Сергій Микита, і ми розпочинаємо розмову. – Ну добре… Раніше, у радянські часи казали так: «з робітничої сім’ї». Мама у мене економіст, а батько працював автомеханіком. Яким я був у дитинстві? Ну, любив багато читати, був відмінником у школі. Що було у бібліотеці ім. Вакарова, те й читав. Думаю, був розумним хлопцем. Ходив на олімпіади з історії, математики, фізики і вигравав їх. Звичайно, футбол любив. Але, знаєте, нічого суперособливого у дитинстві не було.

«Жоден вчитель не міг мене «завалити»

_DSC5444

 - Жартували у дитинстві над кимось?

- Постійно. Над молодшим братом (сміється – прим. ред.). Був один випадок, коли я сконструював у кімнаті велику ляльку, щоб він злякався. Бувало, холодильник розморозився, і біля нього утворювалась калюжа. Я ставав біля неї і кликав брата: «Міша, йди сюди». Зрозуміло, що він босоніж ставав у ту калюжу. Ще один кумедний випадок стався у школі. Я одного разу запізнився на урок, бо грав баскетбол. Дуже любив цю гру. Але згадав, що на шостому уроці має бути контрольна. Швидко забіг у клас, попросив вибачення, уже йшов сідати за парту, почав вигадувати причини запізнення. А виявилось, що це лише п’ятий урок, і я помилився класом. Вчителька сказала, що такими темпами її до інфаркту доведу.

Де ви здобували вищу освіту?

- Після закінчення школи я вступив на математичний факультет УжДУ. Хотів на історичний спочатку, адже дуже любив цю дисципліну. Але там треба було знати англійську мову, яку я не дуже любив. Тому й обрав математичний. Чесно кажучи, зовсім не жалію, що навчався на цьому факультеті.

Кажуть, університетські роки – найяскравіші. У Вас вони були такими?

- Це, безумовно, так. Безтурботне життя, мало проблем. У гуртожитку я не жив, адже місцевий, тому цей пласт університетського життя мене оминув (сміється).

Коли Ви почали жартувати так, як робите це зараз?

- Розпочалося це ще у школі. Я був відмінником, і це було моєю перевагою. Сидів на останній парті, завжди щось викрикував і коментував. Все, як зараз, але не у Фейсбуці (сміється). Жоден вчитель не міг мене «завалити», тому я дозволяв собі вставляти короткі ремарки. У принципі, не один я такий був. В університеті було так само. Любив все гостро прокоментувати. Тоді й почав писати. Вів щоденник нашої групи. Записував усе смішне. Те, що викладачі казали, те, що я смішно прокоментував. Потім ми це з однокурсниками читали і падали від сміху. Дуже жалію, що цей зошит не зберігся у мене. Я дав його комусь почитати, пішов в армію, і він десь загубився. Там було дуже багато цікавого.

   «Коли побачили мої вуха, то сказали відразу, що буду звязківцем»

_DSC5463

 - Де Ви проходили строкову службу?

- У армію я пішов після закінчення університету. Спочатку служив у Полтаві, у навчальному центрі військ зв’язку. Був зв’язківцем. Знаєте, мене, коли побачили у військкоматі, коли побачили мої вуха, то сказали відразу, що буду зв’язківцем (сміється – прим. ред.). Півроку ми вчили «морзянку». По суті, все було, як у серіалі «Кадети». Після Полтави  служив під Києвом. Я – військовий механік-радіотелефоніст. Хоча, насправді, вся наша робота полягала от у чому: ми зранку приходили у бокси, де знаходилась уся наша техніка і переставляли акумулятори з однієї машини в іншу.

Як народжуються Ваші жарти?

- Я просто читаю новини, багато спілкуюся з друзями, і воно якось саме по собі виходить. Я коментую якусь новину. Не сиджу й думаю, що треба придумати якийсь жарт. Це стається спонтанно.

Як можете охарактеризувати Ваш стиль?

- Не можу сказати, що у мене є якийсь стиль. Беру і пишу – от і все. Стараюсь писати короткі жарти, на великі не завжди вистачає часу, адже часто пишу на роботі. Швиденько записав, скинув у Фейсбук. Мені, наприклад, не дуже цікаво розписувати якісь серйозні проблеми.

         «Людочка, мені одне кофе»

_DSC5454

 - Чи довго триває процес створення жарту?

- 3 секунди (сміється – прим. ред.). У голову прийшло, записав. Ну нехай буде до хвилини – це максимум.

Бухгалтер і блогер – цікаве поєднання…

- Добре, що це не мій шеф питає (сміється). Моє «блогерство» багато часу не займає. Я не сиджу постійно у Фейсбуці, не пишу щось серйозне. Для шефа говорю: це багато часу не займає.

Який Ви у робочому колективі?

- «Людочка, мені одне кофе», - такого нема (сміється). Я – простий бухгалтер. Не дуже багатослівний, більше люблю слухати, прокоментувати. Я не оратор, не люблю зайвої уваги, у спілкуванні стараюсь бути іронічним.

Яка мета Ваших жартів: розсмішити чи змусити замислитись?

- Я не збираюсь нікого смішити. У першу чергу, пишу для себе. У нашій країні дуже багато проблем, негативу. Тому, стараюсь, щоб люди, прочитавши мої записи, розслабились і посміялись над тим, що вранці змушувало їх перейматись. Для себе особисто вважаю, що у цьому є якась мораль.

Які теми для написання жартів полюбляєте найбільше?

- Без сумніву, це політика. Хоча, не люблю її, але ця тема є близькою для всіх. Це суспільно важлива тема. Про політику можна писати постійно. Також люблю писати жарти про Ужгород. Я намагаюсь переконати людей, що не потрібно сильно перейматись над усім. Думаю, що політику взагалі не можна сприймати серйозно, адже ми знаємо лише те, що на поверхні.

 «Мені часто буває смішно з тих жартів, які не дуже «заходять»

_DSC5426

Якою була Ваша реакція, коли дізнались про «маршрутки» за 4 гривні?

- Я про це ще давно жартував. Коли Андріїв став мером, я сказав, що «маршрутки» можна уже по 4 гривні робити. Насправді, у мене була нормальна реакція. Чекав, коли перевезення подорожчають, адже минулого року пересів на велосипед. Коли це зробив, то економив 6 гривень на день, тепер – 8. 3 дні – і можна одне пиво випити (сміється).

Чи не було у Вас проблем через ваші жарти?

- Хвала Богу, такого не було ніколи. По-перше, я не намагаюсь своїми жартами образити когось особисто. Якщо, наприклад, жартую з мера, то не з нього особисто, а над його посадою. Не думаю, що комусь міг коли-небудь перейти дорогу. Якщо ти - публічна особа, звикай до того, що десь будуть з тебе жартувати або іронізувати. Якщо ми вважаємо себе європейською країною, то маємо таке сприймати нормально.

Що відчували, коли потрапили у список ТОП-100 блогерів України?

- Я сміявся. Зовсім не очікував такого. Невже я схожий на людину, яка може бути одним з найкращих блогерів країни (сміється – прим. ред.)? Зовсім не схожий.

Чи смієтеся Ви над власними жартами?

- Інколи так. Звісно (сміється). Мені часто буває смішно з тих жартів, які не дуже «заходять».

Ви говорили, що часто придумували жарти в «маршрутці».

- Так, справді. Ну а що ще робити в «маршрутці»? Їдеш 30 хвилин, думаєш, ще й люди щось цікаве говорять. Зараз уже цього немає. Тепер їжджу на велосипеді, сконцентрований. Думаю про те, як у яму не в'їхати, як не впасти.

«Інколи думаю, чому не став астрономом?»

_DSC5449

Звідки Ви черпаєте натхнення?

- Важко сказати. Зранку прийшов на роботу, випив каву і надихнувся… У моїй творчості велика частина спонтанності, тому важко говорити про натхнення. Дуже багато жартів народжується у компанії, тому, можливо, друзі надихають. Ще коли ми створили спільноту «КлуніДжорджаКлуні», то разом придумували багато цікавого.

До речі, зараз «КлуніДжорджаКлуні» дещо пригальмувала свою діяльність. Чи варто ужгородцям чекати чогось нового у майбутньому?

- На жаль, зараз ми дійсно трохи пригальмували. Але є плани на майбутнє. Зараз досить мало інформаційних приводів у місті для жартів. Ми уже практично усі теми зачепили. Важко придумати щось нове і цікаве. Плануємо якесь відео знімати.

Яку літературу Ви читаєте зараз?

- Читаю все про космос. Мене ця тема дуже захопила. Інколи думаю, чому не став астрономом.

З ким би хотіли познайомитись із знаменитостей?

- Відверто кажучи, у мене немає ніяких кумирів. Мені приємно, коли якісь відомі люди «лайкають» мої записи. Можу сказати, що з Анджеліною Джолі хочу познайомитись (сміється – прим. ред.). Якщо серйозно, то нехай буде Стівен Кінг. Дуже люблю цього письменника.

Якби Ви були мером Ужгорода, що зробили б у першу чергу?

- Зробив би «маршрутки» по 2 гривні! Це серйозне питання? Проблем є багато, тому я би подав у відставку. Ніякий з мене мер. Головне у його роботі – любити своє місто. А зараз, на мою думку, у нас таких людей немає.

Чи читають Вас рідні?

- Ні. Моя мама не читає. Вона чула, що я відомий у Фейсбуці. У принципі, це добре, що мене мама не читає, адже у мене часто бувають жарти із використанням нецензурної лексики.

Ви часто жартували на тему футболу…

- Так, я дуже люблю футбол. Але зараз, чесно кажучи, нема багато приводів, з чого жартувати. Колись часто «проходився» по «Говерлі». Тепер їх уже просто жаль.

Чому панда?

11267246_10206633751913636_8730779265433562106_n

Як можете охарактеризувати себе як людину?

- Не можу сказати, що я комунікабельний. На перший погляд може здатися, що я такий собі гуморист, але це не так. У мене обмежене коло друзів. Думаю, що я скромний. Зараз трошки зазнався. Жартую! Простий, скромний хлопець. І, головне, люблю жартувати.

Не думали заробляти на своїх жартах?

- Друзі казали, що міг би брати участь у «стендапах», бути ведучим. Цим треба займатись, потрібно мати дикцію хорошу, а у мене з цим проблеми.

Чому панда?

- Одного разу я просто поставив на «аватарку» панду у костюмі. Воно потім закріпилось якось так… Панда – мила тваринка. Раніше себе з нею не асоціював, а тепер так. Вони рідкісні, вони запам’ятовуються.

Довго думали над тим, щоб прийняти нашу пропозицію про інтервю?

- Я спочатку не дуже хотів, але потім змінив рішення. Просто мені це не дуже потрібно. Так, одного разу пішов на «Тису», але страшенно хвилювався. Це приємно, що тебе знають, читають, але у мене немає мети роздавати інтерв’ю.

Чи можете згадати Ваш найбільш вдалий жарт?

- Я відповім так: були декілька жартів, які збирали понад тисячу «лайків». Уже їх, до речі, і не пам’ятаю. Здається, був жарт про мера Ірпеня, коли він задекларував 67 квартир. Я написав: коли мер Ірпеня не може заснути, то рахує свої квартири перед сном.

Як надалі збираєтесь розвивати Вашу творчість?

- Я пишу для себе. Це моє хобі, у першу чергу. Планів є багато, звісно. Але нічого конкретного зараз сказати не можу.

Ви колись грали у КВН?

- Ні, ніколи. Але жартували з друзями, що створимо свою команду – «Збірна Фейсбуку» (сміється – прим. ред.).

І наше традиційне питання: за що Ви любите Ужгород?

- Я – корінний ужгородець. Тут народився, виріс, живу і планую надалі жити в Ужгороді. Люблю це місто, тому що воно рідне, особливе. Воно, можливо, не найкраще у плані інфраструктури, чистоти. Але тут хороші люди, краєвиди дивовижні.

ТОП-5 нещодавніх жартів Сергія Микити за версією редакції 0312.ua:

- Порошенко конєчно ступив капець. Вклав 3 тис. доларів в статутний капітал фірми на офшорах. За такі гроші міг би взяти нормальну машину на словацьких номерах!

- Після інфи, що в мера Одеси російський паспорт, закарпатські чиновники зі своїми мадярськими паспортами мало ся замеригувалися.

- Той момент, коли тебе затримали за хабар в 1 млн. євро, а ти лежиш обличчям в підлогу, в наручниках і думаєш: бляха, за такі гроші міг би помягче собі ковролін в кабінет покласти.

- В Ужгороді пара офіційно зустрічається, якщо в них є спільна фотка з сакурами.

- Я вже не знаю, назначте мене прем'єр-міністром. Обіцяю красти не буду, тільки куплю з першої зарплати відразу собі Sony Playstation 4, а далі вже такоє, по мєлочам. На кухню хотів ламінат поставити.

Усі частини спецтеми Професія "Ужгородець" читайте тут.

Професія «Ужгородець»: Блогер Сергій Микита, фото-1 Професія «Ужгородець»: Блогер Сергій Микита, фото-2 Професія «Ужгородець»: Блогер Сергій Микита, фото-3
Сергій Микита блогер
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Оцініть першим
(0 оцінок)
Поки ще ніхто не оцінював
757 переглядів у жовтні
Ніхто ще не рекомендував
Авторизуйтесь ,
щоб оцінити і порекомендувати

Коментарі

Суспільство
Роботи щодо будівництва шляху до спортивного об'єкту розпочалися через кілька днів і за кілька тижнів дорога була готова. Про це повідомив на своїй сторінці у мережі Фейсбук Олексій Петров - голова Закарпатської ОДА.  "Футбольна академія у селі Дерцен. Іноземний інвестор побудував чудовий спортивний об'єкт для наших дітей. Від обласної влади попросив лише дорогу. Роботи розпочалися через кілька днів і за кілька тижнів дорога була готова. Стадіон "Спартак"...
Суспільство
Звaжaючи нa стрімке поширення COVID-19 в облaсті, керівництво Зaкaрпaтської ОДA провело нaрaду стосовно пaсaжирських перевезень у рaзі можливого посилення кaрaнтину. «Ми стрімко нaближaємося до «червоної зони», тому мусимо розглянути усі можливі вaріaнти тa узгодити плaн дій. Тільки тaкими спільними зусиллями й дотримaнням кaрaнтинних зaходів безпеки можемо утримaти під контролем ситуaцію, зaхистити життя й безпеку людей», – повідомив Олег Коцюбa. У рaзі,...
Кримінал
Відправником товару та продавцем товару зазначалося іноземне підприємство, а одержувачем та покупцем - українське підприємство в м.Одеса. Закарпатські митники спільно з робочою групою Департаменту протидії митним правопорушенням та контрабанді Держмитслужби виявили фальшиві документи на імпортний товар, ціна якого була занижена на 1 950 035,75 грн. Про це повідомила Закарпатська митниця Держмитслужби. Водій мукачівської фірми заїхав на митний пост «Тиса» З...
Суспільство
Голови трьох територіальних виборчих комісій подали протоколи до обласної ТВК. Про це Суспільному повідомив голова Закарпатської ТВК Юрій Фекете. Загалом в області є 64 ТВК. Більше - у сюжеті. Читайте також: Місцеві вибори - 2020: на Закарпатті триває підрахунок голосів Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram
Суспільство
Старовинний підвал, а також шматки кахлю виявили під час археологічних досліджень Невицького замку. Про це нині Суспільному розповів археолог Володимир Мойжес. Розкопки вперше проводили в центральній башті замку — донжоні — під час реалізації ґрантового проєкту. Більше - у сюжеті. Читайте також: У Невицькому замку на Ужгородщині відкопали досі невідомий підвал (ФОТО) Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram
Суспільство
Ввечері, близько 21-ї години, в Мукачеві, патрульні зупинили автомобіль ВАЗ через порушення ПДР. Під час спілкування із водієм інспектори помітили ознаки наркотичного сп’яніння (поведінка, що не відповідає обстановці). У медичному закладі підтвердили наявність наркотичних речовин в організмі.На водія складено протокол за ч.1 ст.130 (Керування напідпитку) та винесено постанову за ч.1 ст.126 (Керування без документів) КУпАП. Інший випадок трапився в Ужгороді...
Кримінал
Прокурором Тячівської місцевої прокуратури затверджено і скеровано до суду обвинувальний акт щодо мешканця смт. Великий Бичків Рахівського району за фактом незаконного переправлення осіб через державний кордон України (ч. 2 ст. 332 КК України). У ході досудового розслідування встановлено, що в лютому 2014 року він незаконно переправив до Румунії трьох громадян Шрі-Ланки. Після викриття зловмисник втік і понад 5 років переховувався від слідства на території...
Суспільство
Уряд Чехії оголосив про запровадження нічної комендантської години з 9 вечора і до 5 ранку, починаючи з 28 жовтня. Про це повідомляє "Європейська правда" з посиланням на Novinky. Винятки будуть зроблені для поїздок на роботу, для термінових поїздок для захисту життя, здоров'я або майна і для прогулянок з собакою в межах 500 метрів від будинку. Магазини повинні будуть закритися о 20:00 з середи, а в неділю всі точки роздрібного продажу будуть повністю закри...
Суспільство
Сьогодні пішов із життя Йосип Юрійович Болдижaр – мaйстер спорту, стaрший тренер Тячівської ДЮСШ тa облaсті з греко-римської боротьби, головa олімпійського руху Тячівщини, відмінник освіти Укрaїни, зaслужений прaцівник фізичної культури і спорту Укрaїни, почесний громaдянин м.Тячів, спортсмен і громaдський діяч і нaдзвичaйно прекрaснa людинa, якa зaлишилa по собі безцінний слід Добрa тa Любові. Про це пише  Тячів.news. Зa своє трудове життя, яке посвятив р...