Професія «Ужгородець»: Вартовий Іван Шпонтак

Дядя Ваня – невід’ємна частина маленького світу під назвою «Гірчичне зерно». Його середньовічна форма та густа сива борода створюють атмосферу минулих сторіч у найвідомішому провулку Ужгорода. Цей чоловік дбає про туристів, наводить порядок у себе на господарстві і мріє через 15 років побачити тих діточок, яким дарував цукерки у «Гірчичному зерні».

IMG_0084

«Народився я у селі Зняцево, Мукачівського району, - починає розмову Іван Шпонтак. – За сучасними мірками у нас була багатодітна сім’я: старші сестра й брат і я – найменший. Дитинство у мене проходило, як і в решти простих дітей 50 років тому. Найбільше я полюбляв грати футбол – це було для мене справжнє задоволення. Також любив плавати. Пам’ятаю, коли у школі були канікули, батьки відправляли мене з братом і сестрою пасти корів – тоді ми, як то кажуть, по-справжньому «відривались».  Ніхто не обмежував нас.

- Ким працювали Ваші батьки?

- Мій тато був бригадиром у колгоспі, а мати – спадкова доярка. У нас була проста робоча сім’я.

- Які стосунки у Вас з братом і сестрою?

- У дитинстві ми практично весь час проводили разом. Ми завжди були одним цілим. Тепер можливості постійно спілкуватись у нас немає, однак, коли такий шанс є, використовуємо його сповна. Я відчуваю їхню любов кожного дня.

- Про що Ви мріяли, коли були дитиною?

- Мріяв бути і юристом, і міліціонером, але доля розпорядилась зовсім по-іншому. Одного разу я сів за кермо машини, і мене це дуже захопило. Відразу ж, коли з’явилася можливість, я отримав водійське посвідчення.

- Могли коли-небудь подумати, що станете символом «Гірчичного зерна»?

- Знаєте, коли Василь Петрович (власник провулку – прим. ред.) мені запропонував цю роботу…Для мене це було так, неначе малій дитині, яка давно не їла цукерки, дали цілу плитку шоколаду.

- Де Ви здобували освіту?

- Спочатку я навчався у сільській школі у своєму селі. Потім були курси водіїв, армія. Коли повернувся, працював 3 місяці офіціантом, але ця професія була мені не до душі. Згодом мені запропонували роботу бурового майстра, і я подався на курси бурових майстрів у Нікополі.

- Розкажіть про службу в армії.

- Я проходив службу в Угорщині, під Будапештом. Це були авіаційні війська. Там я робив модератором РЛС.

- А вмієте керувати літаком?

- На жаль, ні. Ми тільки керували повітряним простором.

- Що Вам найбільше запамяталось за період служби?

- Був один випадок, який є свідченням того, що колись про армію дбали. Одного разу ми залишились без обіду. До нас у гості прийшов замполіт. Він запитав у нас, чи ми їли, на що отримав негативну відповідь. Тоді отримали на горіхи й командир роти, і солдати, які мали принести їжу.

- Який у Вас найяскравіший спогад із дитинства?

IMG_0078

- Був такий один. Це було у 1968 році, коли у Чехословаччині були заворушення. Мого батька мали забрати на війну, і я молився Богу, щоб він повернувся живим.

- Коли Ви вперше потрапили в Ужгород?

- Вперше це було у 1979 році. З того часу я кілька разів переїжджав у Мукачево, однак сюди мене тягне.

- Чи була у Вас «справа для душі»?

- Ну звісно ж. Це фотографія. Я обожнював фотографувати людей, які мене чимось зачепили, тварин…От у Фейсбуці є інтерактивна анкета: «Якою має бути ваша професія?» Мені випала професія фотографа.

- Розкажіть про Вашу сімю.

- Хвала Богу, у мене багатодітна сім’я. Я – батько п’ятьох дітей: чотирьох дівчат і одного хлопчика. Старша дочка уже вийшла заміж і народила мені трьох прекрасних внуків. Зараз ми проживаємо у с. Руські Комарівці: я, жінка і четверо дітей.

- Чи не відчуваєте дискомфорту, коли багато людей у домі?

- Звичайно, що ні. Це ж діти. Головне, що є робота, якийсь дохід. Нам так добре.

- Як Ви познайомились зі своєю жінкою?

- Ми познайомились на весіллі друга. Він мені сказав: «Царю, там буде одна дівчинка нова із Руських Комарівців…» Мене це заінтригувало. Я прийшов, подивився на неї. І знаєте, що? Сподобалась! У неї такі густі брови шикарні... Я її називав Литовкою, адже колись я був у Литві, і мав там дівчину схожа на мою жінку. Я вдячний небесам, що вона стала моєї жінкою. А стосовно Царя: мене, коли був молодим, називали так.

- Кажуть, що з роками у подружжя зникає пристрасть. Чи це справді так?

- У нас не ідеальна сім’я. Буває, виникають конфлікти, однак ми з жінкою стараємось їх вирішувати відразу, адже любимо одне одного.

- Що входить у Ваші обовязки як вартового цього провулку?

- У першу чергу, я маю бути обличчям цього провулку. Я завжди маю бути охайним, підтримувати чистоту. І, безумовно, маю допомагати людям знайти якийсь об’єкт у місті чи провулку.

- Яке місце у Вашому житті посідає «Гірчичне зерно»?

IMG_0139

- Це мій другий дім. Я йду з дому у провулок і навпаки, немов йду з кімнати в кімнату. Мені тут подобається все: люди, які тут працюють, його керівництво. Мені тут ні разу, ні в чому не відмовляли. Нещодавно я втрапив у лікарню, і до мене приходили працівники провулку. Моя жінка аж здивувалась, а я сказав, що це моя друга сім’я. Піклування одне про одного – наш пріоритет. Тут особлива аура. Неодноразово я чув від людей, які сюди приходять, що у них покращується настрій.

- Чи ночували Ви коли-небудь у провулку? Яке «Гірчичне зерно» уночі?

- Таке буває нечасто. Можливо, два рази за весь час. Ночував тут, коли ще не було воріт, і зараз у нас відкривається новий заклад, тому потрібно було ще раз тут ночувати. Знаєте, я більше люблю провулок вдень, коли тут є люди. Він живий, динамічний. А вночі цього нема, тут порожньо.

- Як довго Ви тут працюєте?

- Ще з самого «народження», коли тільки зводили фундамент провулку. Це було у 2009 році. Я відразу знайшов спільну мову з власником, і він вирішив довірити мені цю відповідальну роботу. 

- Як Ви можете описати себе?

- У дитинстві у мене був «буйний» характер, тому що я був найменшим у класі, найменшим у сім’ї. Звісно, мене ніхто не ображав, проте це мене непокоїло. Завжди себе запитував: «Чому я такий маленький?»А зараз я розумію: головне – не зовнішність, а те, що всередині, що робить людину людиною.

- Чи є у Вас негативні сторони характеру?

- Не буває ідеальних людей. У мене була негативна риса до 1982 року, коли я перестав пити горілку. Просто на тверезу голову людина може приймати адекватні рішення.

- Розкажіть про свій костюм. Що він означає для Вас?

- Я прочитав, що такий самий наряд був у останнього кайзера Німеччини. В інтернеті пишуть, що цей правитель хоч і не вражав фізичними можливостями, однак умів навести порядок. Цей костюм - довіра до мене з боку провулку, у першу чергу.

- Чим любите займатись у позаробочий час?

- У позаробочий час я люблю сидіти у Фейсбуці, переписуватися з друзями. Звичайно, слідкую за новинами в  Україні, у світі. Приділяю час своїй великій сім’ї. У мене зараз наймолодша дочка Анічка піде у перший клас. Її тепер усе навколо цікавить: те їй розкажи, те їй покажи. Завжди просить, щоб я її взяв з собою у «Гірчичне зерно».

- Якою була реакція ваших дітей, коли вони побачили Вас у формі?

- «А що це таке?» - запитувались малі. Я відповів, що це мій новий імідж, стиль мого життя.

- Як жінка ставиться до Вашої роботи?

- Ну, знаєте, як більшість жінок. «Можна би було й десь більшу зарплату знайти», - говорила вона. Але після того випадку, коли я потрапив у лікарню, вона помітила, що на роботі я живу, як у сім’ї.

- Як «працюєте» з туристами?

- У першу чергу, я виявляю гостинність, яка властива чи не кожному ужгородцю. Також, коли зі мною хочуть сфотографуватися, даю невеличкий подарунок. Це буклетик про «Гірчичне зерно» і насіння гірчиці. Прощаючись з туристами, завжди говорю: «Це вам презент від нашого провулку. Йдіть і розсійте ці зерна добра по всій Україні, щоб ми жили у мирі у дружбі».

- Як часто з Вами роблять селфі?

- Достатньо часто. Я нормально до цього ставлюсь і ніколи не відмовляю. До речі, це все безкоштовно! (сміється – прим. ред.)

- Не відчуваєте себе актором, коли одягаєте свій костюм?

- Я не актор, я живу цим провулком. Не граю якусь роль, це частина мого життя.

- Де Ви бачите себе через 15 років?

- Знаєте, поки ноги мене носять у цей провулок, я б хотів тут робити.

- За що Ви любите Ужгород?

- Люблю за те, що хоч маленькими кроками, але він прагне йти до Європи.

Усі частини спецтеми Професія "Ужгородець" читайте тут.

Дядя Ваня вартовий Гірчичне зерно Ужгород
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Поки ще ніхто не оцінював
Автор
(0 оцінок)
Якість матеріалу
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
436 переглядів в грудні
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань. Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися.

Суспільство
Згідно з інформацією на сайті, розпорядженням президента України від 13 грудня, звільнено Басарабу Павла Васильовича з посади голови Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області у зв’язку із закінченням строку повноважень президента України. Та призначено чинного мера Рахова Віктора Васильовича Медвідя, який став ним на виборах мера у 2015 році. Тоді за політика свої голоси віддали 1618 людей. Це 38,1% від загальної кількості виборців....
Пригоди
Людина в костюмі клоуна вилазила із бака біля пішохідного моста в Ужгороді. Нове відео, відзняте на площі Театральній, оприлюднив у мережі користувач Влад Юрієвич сьогодні близько 18 години. І як повідомляють автори, вони роздавали усім мандаринки і приємні емоції. Видно, що деякі ужгородці сприйняли це як жарт і з радістю фотографувались із героєм жахів. Нагадуємо, цього тижня з’явилися 4 відео, зняті в Мукачеві, де особа, одягнена в костюм Пеннівайза — г...
Кримінал
Сьогодні, 13 грудня 2019 року, на митному посту «Тиса» Закарпатської митниці Держмитслужби припинено незаконне ввезення на територію України італійського вина. Ввозив алкогольні напої з порушенням митних правил громадянин України – водій рейсового автобусу, який здійснював міжнародне перевезення пасажирів згідно з розкладом та слідував за маршрутом «Салерно - Київ». Українець проходив митний контроль «червоним коридором». У декларації, яку водій заповнив,...
Суспільство
Старовинні фотографії у соціальній мережі розмістив Антон Бондарев.  Чоловік пише, що знайшов світлини у європейських архівах. Чоловік розповідає, під час роботи з документами випадково виявив альбом під назвою "Svobodná Podkarpatská Rus".   У виданні було чимало фото, зокрема, Ужгорода, Ужка, Мукачева, Ясіня.  Є на фотографіях Солотвинський солерудник. На світлинах зображені замки Закарпаття, старовинні церкви, гори та люди нашого краю.   Місце видання і...
Культура
Фестиваль, святкові вистави, спортивні заходи, концерти: ужгородців чекає цілий комплект веселих заходів із нагоди Новорічних свят. Святкувати жителі міста розпочали вже 13 грудня зі "Закарпатського фестивалю пряників". Цими вихідними містян чекають два спортивні заходи: турнір з плавання "На старт із Дідом Морозом" та благодійний забіг "Пробіжи - допоможи". Якою буде програма аж до 8-го січня 2020 року, дивіться на афіші: Нагадаємо: "Пряникове містечко":...
Кримінал
Українець на кордоні позбувся 213 ковбас, прихованих від закарпатських митників. Сьогодні, 13 грудня 2019 року, на вантажному напрямку митного посту «Ужгород» Закарпатської митниці Держмитслужби припинено незаконне ввезення в Україну продуктів харчування. 213 ковбас іноземного виробництва, торгівельних марок «Bratislavska Kolbasa», «Vijofel Magurska», «Herkules Salama», «Polikan Salama», загальною вагою понад 158 кг, приховав від митників громадянин Україн...
Суспільство
За словами Віктора Івануса – в.о. начальника Закарпатської митниці Держмитслужби, завдяки запуску сканера співробітники митного посту «Тиса» вийшли на новий, швидший та ефективніший рівень митного контролю. Наразі сканер дозволяє ефективно оглядати транспортні засоби без розвантаження. Відтак вивантажувати, використовувати допоміжні фізичні засоби контролю не потрібно. Завдяки скануванню авто, оператор на моніторі бачить, що у вантажі, а сам процес займає...
Суспільство
Закарпатський фестиваль пряників стартував сьогодні в Ужгороді, в історичному комплексі Совине Гніздо. Головна подія фестивалю – виставка-продаж різдвяних пряникових будиночків від професійних та непрофесійних кондитерів, які займаються випіканням пряників вдома. Цьогоріч на фестивалі планують встановити рекорд – з найбільшої кількості пряникових будиночків в одному місці. Також цей фестиваль благодійний – щороку 10% виторгу від продажу будиночків та кошти...
Суспільство
Ялинка - традиційний атрибут святкування Новорічних свят у багатьох країнах світу. Красуню прикрашають. Вона тішить око, створює незабутню атмосферу. Для святкування закарпатцям  лісники планують зрубати 13 000 ялинок до новорічіних свят. Про це повідомила речниця обласного лісомисливського господарства Юлія Давидова. Щороку дерева має надати кожне з лісництв краю. За словами працівника Березниківського лісництва Василя Гебеша, з їхнього розсадника цьогорі...